Справа №33-1322  2009 р.

Головуючий у 1 інстанції Профатило П.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

4 січня 2010 року                                     м.Донецьк

Суддя  судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області Самойленко А.І. розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2009 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Слов'янська Донецької області, який проживає в квартиріАДРЕСА_1, не працюючого

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.139 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)  і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.

Згідно цієї постанови ОСОБА_1 4 жовтня 2009 року о 20-й годині 25 хвилин на 1 кілометрі до міста Слов'янська від 664-го кілометра автошляху Київ – Довжанськ, керуючи транспортним засобом ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, забруднив проїжджу частину вологим грунтом, тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.139 ч.1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену постанову вважаючи безпідставним притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.139 ч.1 КУпАП. В обґрунтування апеляції посилається на те, що він не забруднював шляхове покриття вологим грунтом і не міг забруднити його, оскільки виїхав на автошлях не з грунтової дороги, а з дороги, посипаної дрібним щебенем, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення і в судовому засіданні він не визнавав факту забруднення ним автошляху, що акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі в його присутності не складався, цей акт, як і протокол про адміністративне правопорушення в його присутності не підписувався свідками. Крім цього, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові судді не вказано, що забруднення ним дорожнього покриття, створювало перешкоди для дорожнього руху, тоді як за змістом ст.139 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою закону настає не за сам факт забруднення дорожнього покриття, а коли це забруднення створює перешкоди для дорожнього руху.

Заслухавши ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Доводи скарги ОСОБА_1 про те, що він не забруднив шляхове покриття вологим грунтом і не міг забруднити його, оскільки виїхав на автошлях не з грунтової дороги, а з дороги, посипаної дрібним щебенем, суперечать матеріалам справи, зокрема, акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 4.10.2009 року зі схемою, згідно якого на проїжджій частині автошляху з місця примикання до нього лісової дороги, зафіксовано забруднення автошляху мокрим грунтом на протязі 4 метрів від місця виїзду автомобіля ОСОБА_1 з грунтової дороги.

Ця ж обставина підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення, де мається письмове пояснення ОСОБА_1 в якому він визнав, що «після дощу виїхав з проселичної на асфальт з брудними колесами». Цей протокол з його поясненням підписаний ОСОБА_1, що не оспорюється ним в апеляційній скарзі і факт підписання ним протоколу з його поясненнями підтверджений ОСОБА_1  в апеляційному суді.

Як зазначений акт, так і протокол про адміністративне правопорушення підписані двома свідками. Згідно постанови судді Данільченко в судовому засіданні також визнав свою провину в забрудненні автошляху вологим грунтом.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не визнавав факту забруднення ним автошляху, що акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, як і протокол про адміністративне правопорушення не підписувалися свідками, суперечать вищенаведеним документальним даним, через що ці доводи не можуть бути визнані обгрунтованими.

Згідно схеми, наведеної у вищезазначеному акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, забруднення автошляху являло собою двоколійну смугу вологого грунту, яка починається з місця примикання грунтової дороги до автошляху, перетинає ширину проїжджої частини автошляху і тягнеться вздовж автошляху протягом 4 метрів. Такий характер забруднення мокрого автошляху вологим грунтом міг призвести до заносу транспортних засобів, які рухалися в обох напрямках, тобто, створював перешкоди для дорожнього руху. Тому доводи апеляційної скарги, що встановлене забруднення автомобільної дороги не створювало перешкоди для дорожнього руху, також не можуть бути визнані обгрунтованими.

З урахуванням наявних в матеріалах справи даних ОСОБА_1 обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.139 ч.1 КУпАП, через що підстави для задоволення його апеляційної скарги і скасування постанови судді відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2009 року щодо нього – без зміни.

Суддя Апеляційного суду Донецької області                   Самойленко А.І.