Справа №11-627  2010 р.

Головуючий у 1 інстанції Лаврушин О.М.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

23 березня 2010 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Козодуба А.І., Лєгостаєва О.А.

    з участю

прокурора Андрєєвої Ж.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Добропілля Донецької області, не судимого

засуджено за ст.263 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.187 ч.3 із застосуванням ст.69 КК України – на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого.

    Цегельника визнано винним у вчиненні таких злочинів.

    Приблизно в серпні – вересні 2002 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 мисливську рушницю НОМЕР_2 16-го калібру і в період до 16 січня 2003 року за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 незаконно, без відповідного дозволу виготовив з цієї рушниці обріз, який є вогнепальною зброєю і який він зберігав за вказаною адресою, а в подальшому і носив при собі для застосування при вчиненні розбійних нападів.

    15 січня 2003 року приблизно о 18-й годині ОСОБА_1 і ОСОБА_2 домовилися вчинити розбійний напад на один з магазинів Добропільського району із застосуванням вогнепальної зброї – обрізів. Продовжуючи свої дії, 16 січня 2003 року приблизно о 18-й годині ОСОБА_1 взяв з собою вищевказаний обріз рушниці, 4 патрони 16-го калібру і ніж, а ОСОБА_2 взяв з собою ще один обріз мисливської, виготовили з шапочок маски і на автомобілі НОМЕР_1, який належав ОСОБА_1, прибули до магазину «Продукти» ПП ОСОБА_3, розташованого в будинку №24 на вулиці Соцтруда в місті Білицьке. Приблизно о 19-й годині цього ж дня, розподіливши між собою ролі, вони наділи на обличчя маски, ОСОБА_1 взяв ніж, а ОСОБА_2 – обріз і з метою заволодіння чужим майном увірвалися в торговий зал зазначеного магазину, де погрожуючи застосуванням ножа і обрізу, відкрито заволоділи грошима в сумі 1300 гривень і з місця вчинення злочину зникли, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

    В апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити йому покарання, застосувати щодо нього ст.69 КК України, виключивши призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна, і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України. В обґрунтування апеляції посилається на надмірну суворість призначеного йому покарання, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що він раніше не судимий, з дня вчинення злочину пройшло більше ніж 6 років, він є інвалідом третьої групи, працює, позитивно характеризується, має сім'ю з малолітньою дитиною, добровільно відшкодував потерпілим матеріальну та моральну шкоду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про необхідність відхилення апеляції і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини вчинення злочину та кваліфікація дій ОСОБА_1 в апеляції не оспорюються і відповідно до вимог ст.365 КПК України вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував усі обставини, які пом'якшують покарання і на які посилається засуджений в своїй апеляції, застосував положення ст.69 КК України і призначив йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст.187 ч.3 КК України. З урахуванням того, що ОСОБА_1 вчинив два злочини, один з яких є особливо тяжким, підстави для звільнення його від додаткового покарання у виді конфіскації майна та від відбування основного покарання з випробуванням, як про це просить засуджений у своїй апеляції, відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.

Судді: