Справа №11-499 2010 р.
Головуючий у 1 інстанції Агєєв О.В.
Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
16 лютого 2010 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленка А.І.
суддів Половинкина Б.О., Кравцова О.В.
з участю
прокурора Андрєєвої Ж.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову судді Пролетарського районного суду міста Донецька від 3 грудня 2009 року, якою справа щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Штромберг Німеччина, мешканця міста Донецька, раніше судимого: 1) 1961 року за ст.206 ч.2 КК УРСР на 2 роки позбавлення волі; 2) 1965 року за ст.206 ч.2 КК УРСР на 2 роки позбавлення волі; 3) 1967 року за ст.206 ч.2 КК УРСР на 4 роки позбавлення волі; 4) 1972 року за ст.ст.101 ч.3, 222 ч.2 КК УРСР на 10 років позбавлення волі; 5)1986 року за ст.140 ч.4 КК УРСР на 4 роки позбавлення волі; 6) 1990 року за ст.101 ч.3 КК УРСР на 7 років позбавлення волі, обвинуваченого за ст.121ч.2 КК України
повернута на додаткове розслідування прокурору Пролетарського району міста Донецька.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в тому, що він 1 липня 2008 року приблизно о 19-й годині, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, діючи умисно, з метою завдання тілесних ушкоджень на грунті неприязних стосунків наніс один удар кулаком в область лоба і один удар нижче грудної клітини ОСОБА_3, внаслідок чого завдав останньому згідно висновку експерта №2109 від 4.11.2008 року забиту рану обличчя, закриту тупу травму живота з розривом селезінки, внутрішньочеревним крововиливом, від яких 2 липня 2008 року настала смерть ОСОБА_3.
Постановою судді справа щодо ОСОБА_1 повернута на додаткове розслідування через істотну неповноту і неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. В обґрунтування цього рішення в постанові зазначено, що обвинувачення про обставини вчинення злочину ґрунтуються лише на показаннях ОСОБА_1 на досудовому слідстві, які не узгоджуються з іншими доказами у справі. Органам досудового слідства запропоновано встановити обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, від яких настала його смерть, зокрема, спосіб і механізм їх завдання, перевірити версію про причетність інших осіб до вчинення цього злочину, з метою забезпечення права на захист ОСОБА_1 вирішити питання про проведення щодо нього судово-психіатричної експертизи, оскільки згідно показань останнього він у 2008 році отримав травму голови і двічі проходив лікування у психіатричній лікарні, з урахуванням отриманих доказів дати їм належну юридичну оцінку.
В апеляції прокурор просить скасувати постанову судді як таку, що не відповідає вимогам ст.281 КПК України, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції посилається на те, що механізм заподіяння тілесних ушкоджень фактично може бути встановлений лише на підставі показань ОСОБА_1, що підстави для призначення судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_1, а також для перевірки версії про причетність інших осіб до завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, відсутні. Висновок про обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення суд може дати шляхом оцінки наявних у справі доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Андрєєву, яка підтримала апеляцію прокурора, що її подав, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.22, 67 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.
Вказівка слідчого при формулюванні обвинувачення про те, що ОСОБА_1 наніс один удар кулаком в область лоба і один удар нижче грудної клітини ОСОБА_3, внаслідок чого завдав останньому згідно висновку експерта №2109 від 4.11.2008 року забиту рану обличчя, закриту тупу травму живота з розривом селезінки, внутрішньочеревним крововиливом, від яких 2 липня 2008 року настала смерть ОСОБА_3, свідчить про те, що слідчий визнав за вказаним висновком експерта наперед встановлену силу для себе, оскільки факт нанесення ударів і завдання тих чи інших тілесних ушкоджень при пред'явленні обвинувачення має встановлювати не експерт, а слідчий шляхом оцінки усіх наявних у справі доказів, в тому числі, й висновків судово-медичної експертизи.
Крім цього, вказівка в обвинуваченні на встановлення зазначеним висновком експерта завдання потерпілому вищезазначених тілесних ушкоджень, не відповідає змісту цього висновку, згідно якого потерпілому ОСОБА_3 незадовго до надходження в лікарню були завдані й інші тілесні ушкодження в області грудної клітини і обличчя. Усі виявлені у потерпілого тілесні ушкодження утворилися від не менше як 30-35 травматичних дій.
Хто і за яких обставин завдав потерпілому ОСОБА_3 усі виявлені у нього тілесні ушкодження, слідчим не встановлено. За наявності такої кількості тілесних ушкоджень в області голови і грудної клітини, завданих потерпілому, слідчим не наведено аргументів і доказів про те, що саме від одного удару, нанесеного ОСОБА_1 в область лоба потерпілому було завдано забиту рану обличчя і від одного удару нижче грудної клітини було завдано закриту тупу травму живота з розривом селезінки, внутрішньочеревним крововиливом.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_4 пояснив, що від удару в область нижче грудної клітини, про який пояснював ОСОБА_1 і завдання якого ставиться у вину останньому, не могло бути завдано розриву селезінки з внутрішньочеревним крововиливом, від чого настала смерть потерпілого.
Наведені обставини свідчать про те, що показання ОСОБА_1 в якості підозрюваного і обвинуваченого про обставини завдання ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, які були покладені в основу обвинувачення, не узгоджуються з іншими доказами у справі, тобто, не були належним чином перевірені. Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про істотну неповноту і неправильність досудового слідства, які не зважаючи на здійснені судом заходи, не дають можливості суду зробити висновок про те, чи дійсно ОСОБА_1 завдав потерпілому тяжких тілесних ушкоджень і якщо завдав, то яким способом і за яких обставин, тобто, не можуть бути усунуті в судовому засіданні без проведення додаткового розслідування і встановлення зазначених обставин.
Доводи апеляції прокурора про те, що механізм заподіяння тілесних ушкоджень фактично може бути встановлений лише на підставі показань ОСОБА_1, суперечать вищенаведеним вимогам ст.67 КПК України про те, що при проведенні досудового слідства фактичні обставини злочину встановлюють прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, шляхом всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і оцінки усіх доказів у їх сукупності, а також вимогам ст.ст.73, 74 КПК України про те, що показання підозрюваного і обвинуваченого підлягають перевірці і визнання ними своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі. Тому ці доводи апеляції не можуть бути визнані обгрунтованими.
Оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні посилався на отримання ним травм голови і неодноразове лікування у психіатричній лікарні, ці обставини також підлягають перевірці і в разі їх підтвердження, для визначення його психічного стану відповідно до вимог п.3 ст.76 КПК України необхідно вирішити питання про призначення судово-психіатричної експертизи, про що обґрунтовано зазначено в постанові судді.
Таким чином, постанова судді про повернення справи щодо ОСОБА_1 на додаткове розслідування відповідає вимогам ст.281 КПК України, через що підстави для її скасування, як про це просить прокурор в своїй апеляції, відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Постанову судді Пролетарського районного суду міста Донецька від 3 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення.
Судді: