Справа №11-430  2010 р.

Головуючий у 1 інстанції Минаєв І.М.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

 2 березня 2010 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Черкашина М.В., Яременка А.Ф.

    з участю

прокурора Андрєєвої Ж.М.

засудженого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2009 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Слов'янська Донецької області, не судимого

засуджено за ст.190 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку 1 рік він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої системи.

    Постановлено стягнути: з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 4000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди; з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 800 гривень на відшкодування моральної шкоди.

    Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого апеляції не подані.

    ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 шляхом шахрайства заволоділи грошовими коштами ОСОБА_3 за наступних обставин.

    13 грудня 2005 року в період з 12-ї до 13-ї години ОСОБА_2, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, спільно з ОСОБА_1 здійснювали діяльність по виготовленню корпусних меблів за індивідуальним замовленням і перебували в приміщенні магазину «Комфорт», розташованого в будинку №27 на вулиці Карла Маркса в місті Слов'янську. Вступивши в змову між собою, вони оформили замовлення від ОСОБА_3 на виготовлення шафи-купе вартістю1905 гривень у строк до 23 грудня 2005 року за умови внесення передоплати в розмірі 70 % від вартості виробу. Маючи умисел на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, вони отримали від ОСОБА_3 в якості передоплати 600 гривень. Після цього, 15 грудня 2005 року приблизно о 13-й годині ОСОБА_2 і ОСОБА_1, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1, шляхом шахрайства заволоділи рештою передоплати за вищевказане замовлення в сумі 800 гривень, а також оформили нове замовлення від ОСОБА_3 на виготовлення вітрини вартістю 3620 гривень за умови внесення передоплати в розмірі 70 % від вартості виробу і отримали від ОСОБА_3 гроші в сумі 2600 гривень. Отримавши від ОСОБА_3 гроші загальною сумою 4000 гривень, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заволоділи ними, прийняті замовлення не виконали, розпорядилися отриманими грошима на свій розсуд, завдавши ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

    В апеляції прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 і постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст.190 ч.2 КК України у виді 2 років обмеження волі. В обґрунтування апеляції посилається на те, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст.75 КК України є надмірно м'яким, оскільки суд не мотивував його належним чином у вироку. Крім цього, в порушення вимог ст.76 КК України суд неправильно вказав у вироку орган, який повинен контролювати виконання покладених на засудженого обов'язків.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Андрєєву, яка підтримала апеляцію прокурора, що її подав, засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції і просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду – зміні, виходячи з наступного.

    Фактичні обставини вчинення злочину та кваліфікація дій ОСОБА_1 в апеляції не оспорюються і вирок в цій частині відповідно до вимог ст.365 КПК України апеляційним судом не перевіряється.

    Покарання засудженому Соцькому суд призначив в межах санкції ст.190 ч.2 КК України, тобто, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який не є тяжким. При цьому, суд врахував і інші обставини, які впливають на визначення покарання: ступінь участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину, зокрема те, що він хоч і діяв спільно с ОСОБА_2, однак у порівнянні з останнім брав участь у заволодінні грошима однієї потерпілої і в подальших епізодах шахрайства, вчинених ОСОБА_2, участі не брав, що він раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання.

    Таким чином, суд зазначив у вироку ті обставини, які були враховані при призначенні покарання засудженому із застосуванням вимог ст.75 КК України. Натомість, вказуючи на невмотивованість рішення суду в цій частині, прокурор в апеляції не навів будь-яких конкретних обставин, які на його думку не врахував суд і які можуть свідчити про надмірну м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання. Тому доводи апеляції про надмірну м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання не можуть бути визнані обгрунтованими.

    У той же час, прийнявши рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст.75, 76 КК України, суд в порушення вимог ст.76 КК України вказав у вироку про те, що контроль за поведінкою за поведінкою засудженого має здійснювати орган кримінально-виконавчої системи, тоді як згідно зазначеної норми закону такий контроль здійснює кримінально-виконавча інспекція. Крім цього, заборона виїзду за межі України без дозволу цієї інспекції стосується виїзду на постійне проживання, а не будь-якого виїзду за межі України.

    Тому апеляція прокурора в цій частині є обґрунтованою, у зв'язку з чим вирок в частині порядку звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням підлягає зміні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцію прокурора задовольнити частково. Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2009 року щодо ОСОБА_1 в частині звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням змінити. На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.

    В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

    Судді: