Справа №11-3064 2009 р.
Головуючий у 1 інстанції Виродов Ю.Т.
Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
8 грудня 2009 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленка А.І.
суддів Козодуба А.І., Половинкина Б.О.
з участю
прокурора Каушана І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду міста Донецька від 24 квітня 2009 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Новокузнецька Кемеровської області РФ, мешканця міста Макіївки Донецької області, раніше судимого: 1) 23.12.1971 року за ст.ст.81 ч.2, 215-3 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі; 2) 16.04.1974 року за ст.206 ч.3 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі; 3) 23.11.1978 року за ст.ст.96 ч.2, 224-1 КК РФ на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; 4) 2.08.1983 року за ст.17, 140 ч.3 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі; 5) 20.06.1989 року за ст.ст.17-81 ч.4, 102 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі; 6) 24.12.1997 року за ст.ст.142 ч.2, 222 ч.1, 208 КК України 1960 року на 10 років позбавлення волі; 7) 22.05.2007 року Будьоннівським районним судом міста Донецька за ст.187 ч.2 КК України 2001 року на 7 років позбавлення волі
засуджено за ст.187 ч.2 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого. На підставі 70 ч.4 КК України шляхом часткового складання цього покарання з покаранням, призначеним йому вироком Будьоннівського районного суду міста Донецька остаточно призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця міста Макіївки Донецької області, раніше судимого: 1) 18.06.1987 року за ст.229-6 ч.1 КК України 1960 року на 1 рік позбавлення волі; 2) 15.01.1991 року за ст.141 ч.3, 229-6 ч.2, 42 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі; 3) 18.06.1997 року за ст.229-6 ч.2, 44 КК України 1960 року на 1рік 8 місяців позбавлення волі; 4) 9.06.1998 року за ст.ст.143 ч.2, 17-143 ч.2, 222 ч.3, 42 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі; 5) 13.12.2002 року за ст.309 ч.2 КК України 2001 року на 2 роки позбавлення волі; 6) 5.11.2004 року за ст.ст.309 ч.2, 311 ч.1, 70 КК України на 2 роки позбавлення волі; 7) 22.05.2007 року Будьоннівським районним судом міста Донецька за ст.187 ч.2, 71 КК України 2001 року на 7 років 3 місяці позбавлення волі
засуджено за ст.187 ч.2 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого. На підставі 70 ч.4 КК України шляхом часткового складання цього покарання з покаранням, призначеним йому вироком Будьоннівського районного суду міста Донецька остаточно призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно: на користь ОСОБА_3 – 968 гривень, на користь ОСОБА_4 – 549 гривень, на користь ОСОБА_5 – 4068 гривень.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні таких злочинів.
20 січня 2007 року приблизно о 14-й годині ОСОБА_1, ОСОБА_2 і невстановлена особа домовилися вчинити напад з метою заволодіння чужим майном і розробили план вчинення злочину, згідно якого ОСОБА_2 повинен забезпечити злочинну групу засобом пересування – автомобілем ВАЗ-2106 і газовим пістолетом «Беретта», прибути на автомобілі разом з іншими співучасниками злочину на місце вчинення злочину і вести спостереження з салону автомобіля, а ОСОБА_1 і невстановлена особа мають безпосередньо вчинити напад на жінок, які будуть іти по вулиці без супроводження.
У цей же день приблизно о 18-й годині зазначені особи, реалізуючи свій план, прибули на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_2 до будинку №5-в на проспекті Київському в місті Донецьку. Там ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 вищевказаний газовий пістолет, після чого останній і невстановлена особа вийшли з автомобіля і з метою вчинення нападу пішли за ОСОБА_5, яка у цей час йшла до п'ятого під'їзду вказаного будинку. Зайшовши разом з ОСОБА_5 в під'їзд будинку, ОСОБА_1 і невстановлена особа напали на ОСОБА_5 і, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, що виявилося у демонстрації газового пістолета, заволоділи майном ОСОБА_5 на загальну суму 3930 гривень.
27 січня 2007 року приблизно о 21-й годині 30 хвилин ОСОБА_1 і ОСОБА_2 домовилися вчинити напад з метою заволодіння чужим майном і з цією метою на автомобілі ВАЗ-2106 під керуванням ОСОБА_2 прибули на зупинку громадського транспорту «вулиця Якутська» в Київському районі міста Донецька. Там ОСОБА_2 взяв з собою газовий пістолет «Беретта», а ОСОБА_1 – фрагмент вентиля крану для імітації кастету. На вказаній зупинці вони підійшли до неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, що виявилося у демонстрації газового пістолета і фрагмента вентиля крану, заволоділи мобільними телефонами, які були у ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вартістю відповідно 543 гривні 40 копійок і 1083 гривні.
В апеляціях:
Прокурор просить скасувати вирок суду, а справу повернути на новий судовий розгляд через порушення судом вимог ст.299 КПК України. В обґрунтування доводів апеляції посилається на те, що засуджені давали в судовому засідання суперечливі показання щодо обставин вчинення злочинів, не в повному обсязі визнали свою вину, через що суд не мав підстав визнавати недоцільним дослідження доказів у справі стосовно фактичних обставин вчинення злочинів;
Засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати вирок, посилаючись на те, що вони не вчиняли,злочинів, зазначених у вироку, а обмовили себе під впливом працівників міліції, які пообіцяли, що їм буде призначене мінімальне покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Каушана, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляції засуджених – частковому задоволенню, виходячи з наступного.
При розгляді цієї справи суд визнав недоцільним дослідження доказів у справі стосовно фактичних обставин вчинення злочинів, які за висновком суду ніким не оспорювалися.
Однак, згідно вимог ч.3 ст.299 КПК України в такому випадку суд повинен був з'ясувати, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Як вбачається з протоколу судового засідання підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були допитані судом поверхово. При цьому, згідно показань підсудного ОСОБА_1 ні він, ні третя особа не застосовували погроз насильства, в тому числі з використанням газового пістолета, щодо потерпілої ОСОБА_5 при вчиненні злочину 20 січня 2007 року, заперечували попередню змову на вчинення злочину. Також підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не підтвердили застосування газового пістолета ОСОБА_2 і при вчиненні нападу на ОСОБА_8 і ОСОБА_7, пояснивши, що цей пістолет під час нападу перебував у кишені ОСОБА_2.
Наведені обставини свідчать, що підсудні ОСОБА_1 і ОСОБА_2, хоч і заявили що повністю визнають свою вину у пред'явленому їм обвинуваченні, однак фактично не визнали вищезазначених обставин вчинення злочинів, які поставлено їм у вину вироком суду. Не зважаючи на це, суд, не з'ясувавши того, чи правильно підсудні розуміють фактичні обставини вчинення злочину, які поставлені їм у вину, і чи істинною є їх позиція щодо визнання ними своєї вини стосовно цих обставин, визнав недоцільним дослідження доказів у справі відносно цих обставин. Внаслідок цього вищенаведені твердження підсудних щодо обставин вчинення злочинів не були перевірені і будь-якої оцінки у вироку ці твердження не отримали, а вказівка суду у вироку про повне визнання засудженими своєї вини не відповідає їх дійсній позиції в судовому засіданні.
Таким чином, розгляд цієї справи був проведений з порушенням вимог ч.3 ст.299 КПК України і це порушення кримінально-процесуального закону перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок. Тому цей вирок відповідно до вимог ст.374 ч.2 КПК України підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно з дотриманням вимог КПК України дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і вирішити питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляцію прокурора задовольнити, а апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Вирок Київського районного суду міста Донецька від 24 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без зміни у виді взяття їх під варту.
Судді: