У Х В А Л А

                                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ                              

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 травня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2005 року.        

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 січня 2005 року

ОСОБА_1, 10 березня 1979 року народження, громадянина України, раніше судимого 15.05.2002 року за ст. 141 ч. 2 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено: - за ч. 2 ст. 342 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 345 КК України на 3 роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1 призначено 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України, йому остаточно визначено 4 роки позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відділу охорони здоров'я при УМВС України в Херсонській області 205 грн. 68 коп. за лікування потерпілого.

         Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2005 року в порядку ст. 365 КПК України вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а з мотивувальної частини вироку виключено кваліфікуючу ознаку, передбачену ч. 2 ст. 345 КК України, як погроза насильством. В решті цей вирок залишено без зміни.

         Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 6 липня 2003 року, приблизно о 3-й год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в кінотеатрі “ІНФОРМАЦІЯ_1” в м. Херсоні, він на законні вимоги працівників окремого батальйону патрульно-постової служби міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_5Є.Ф., які знаходились при виконанні покладених на них службових обов'язків по охороні громадського порядку, припинити протиправні дії з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_4, вчинив їм опір і при цьому наніс удар скляною пляшкою 0,5 л по голові ОСОБА_5, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад його здоров'я.

         У касаційних скаргах захисник ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_1 просять судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях засудженого складу злочину, передбаченого статтями 342 ч. 2 та 345 ч.2 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, посилаючись на неправильне застосування кримінального та кримінально-процесуального законів.     

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційних скарг шляхом скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 під час досудового слідства та у судовому засіданні суду першої інстанції свою вину у вчинені злочинів, передбачених статтями 342 ч. 2 та 345 ч. 2 КК України, не визнавав і пояснював, що після того, як до столика, за яким він сидів, підійшли працівники міліції, йому було нанесено удар по потилиці і він не пам”ятає, що відбувалося далі  (а.с. 58, 129 зв., 130).

Разом із тим, як органи досудового слідства, так і суд першої інстанції ці показання ОСОБА_1 визнали такими, в яких він частково визнає свою винність у вчинені інкримінованих йому злочинів.

Крім того, як видно із матеріалів справи, в обгрунтування своїх висновків про винність ОСОБА_1 у вчинені зазначених злочинів суд першої інстанції поклав тільки показання потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_3, які вони давали під час досудового слідства, обмежившись оголошенням цих показань у судовому засіданні, а також дані протоколу впізнання ОСОБА_1 по фотографії свідком ОСОБА_3 та висновок судово-медичної експертизи про характер і тяжкість заподіяних потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Як видно із апеляції, саме через однобічність та неповноту досудового та судового слідства висновки суду першої інстанції були оскаржені засудженим ОСОБА_1 у своїй апеляції, у якій він також категорично заперечував свою винність у вчинені інкримінованих злочинів та посилався на ряд порушень кримінально-процесуального закону, допущених як органами досудового слідства, так і судом першої інстанції (а.с. 139). 

Погодившись із доводами апеляції засудженого, апеляційний суд під час попереднього розгляду апеляції визнав за необхідне часткове проведення судового слідства з метою дослідження протоколів допиту потерпілого та трьох свідків судом першої інстанції, давши суду, який розглянув справу по суті обвинувачення, відповідне доручення.

 Зазначене доручення апеляційного суду було виконано судом першої інстанції, але в порушення вимог ст. 257 КПК України, вже поза межами судового розгляду конкретної кримінальної справи щодо ОСОБА_1. 

Проте апеляційний суд, не звернувши уваги на порушення з боку суду першої інстанції принципів безпосередності та усності судового розгляду справи щодо ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 362 КПК України про необхідність проведення судового слідства за правилами глави 26 вказаного кодексу, також обмежився лише дослідженням протоколів допиту потерпілого і фактично усіх свідків події судом першої інстанції в порядку судового доручення, чим також порушив вимоги закону про всебічність, повноту та об”єктивність дослідження обставин справи, тоді як жодних перешкод для безпосереднього допиту потерпілого та свідків у апеляційного суду не було.

Таким чином, незважаючи на те, що судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог закону, зазначені у ст. 368 КПК України, апеляційний суд не тільки не усунув ці порушення, а й сам порушив вимоги вказаного закону. Тому ухвала апеляційного суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених статтями 342 ч. 2  та 345 ч. 2 КК України, підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду слід призначити та провести судове слідство з дотриманням вимог глави 26 КПК України, за наслідками якого, відповідно до ст. 377 КПК України, прийняти відповідне рішення щодо апеляції засудженого. З метою належного розгляду апеляції засудженого, суд апеляційної інстанції має також врахувати доводи, викладені у касаційних скаргах захисника та самого засудженого.

         На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Цю ж ухвалу в частині змін, внесених апеляційною інстанцією до вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 січня 2005 року щодо ОСОБА_1 про виключення кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 ст. 345 КК України, та скасування цього вироку в частині вирішення цивільного позову - залишити без зміни.

        С У Д Д І :

Міщенко С.М.                       Паневін В.О.                       Стрекалов Є.Ф.