Справа № 22ц-1431 Головуючий у 1 інстанції Дубовик Р.Є.
Категорія 34 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Сирота Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 15 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4, до Приватного підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,-
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, просить скасувати рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 жовтня 2009 року, яким позов задоволений частково: стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8970 грн. у рахунок відшкодування майнової шкоди, 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 98 грн. 20 коп. у рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору, 250 грн. у рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, - та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги позивача.
В обгрунтування апеляційної скарги приватний підприємець ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і, зокрема на те, що у мотивувальній частині рішення суд формально послався на те, що відповідач не довів неправомірності позовних вимог в частині штучного завишення вартості ремонту незначно пошкодженого автомобіля; крім того, суд стягнув у відшкодування моральної шкоди на користь особи, із фактичного володіння якої пошкоджений автомобіль на момент ДПТ з участю ОСОБА_5 давно вибув.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2009 року о 19.00 год. в м. Горлівці на вул. 60 років СРСР напроти будинку №44 водій ОСОБА_5, керуючи автобусом ПАЗ-3205 при розвороті не пропустив автомобіль «KIA-СЕРНІЯ» під керуванням ОСОБА_6, що рухався у попутному напрямку, допустив зіткнення із зазначеним автомобілем, який при цьому отримав механічні пошкодження.
Причиною ДТП виявилося невиконання водієм ОСОБА_5 вимог п. 10.4 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій, що виконує поворот ліворуч або поза перехрестя з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині – і попутним транспортним засобам.
Факт скоєння водієм ОСОБА_5 зазначеної ДТП підтверджується матеріалами, складеними працівниками ДАІ при виїзді на місце події, протоколом від 31 січня 2009 року про адміністративне правопорушення відносно нього, постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 30 квітня 2009 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 3 липня 2009 року, якою ОСОБА_5 визнаний винним за ст. 124 КУпАП.
Судом також встановлено, що з 30 січня 2009 року водій ОСОБА_5 працював у приватного підприємця ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними трудового договору. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданому 4 червня 2003 року МРЕВ м. Горлівки автобус ПАЗ-3205 СПГ, державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_1.
Згідно реєстраційної картки АМТ від 21 січня 2009 року ВРЕР м. Краматорськ при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області власником автомобіля «KIA-СЕРНІЯ», державний номер НОМЕР_3 (транзит), є ОСОБА_3.
Згідно товарному чеку від 15 березня 2009 року, виданому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, вартість виконаних ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля складає 3200 грн., згідно товарному чеку від 4 березня 2009 року, виданому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, вартість придбаних запасних частин на автомобіль KIA (верхня панель радіатора, крило переднє праве, капот, фара передня права) складає 5770 грн., а всього 8970 грн.
Суд вважав доведеним факт спричинення ОСОБА_3, як власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «KIA-СЕРНІЯ» моральної шкоди з боку відповідача – приватного підприємця ОСОБА_1, як власника джерела підвищеної небезпеки, оскільки він відчував душевні страждання у зв»язку з пошкодженням належного йому автомобіля; тривалий час він не міг використовувати свій автомобіль за цільовим призначенням, змушений був звертатися до спеціалістів для його ремонту; внаслідок ДТП і пошкодження автомобіля змінився його звичний, нормальний розпорядок життя, він не міг раціонально використовувати свій робочий день, став знервованим, дратівливим, тривалий час знаходився у депресивному стані, в результаті він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження рішення суду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу на рішення суду і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що приватний підприємець ОСОБА_1 є власником джерела підвищеної небезпеки – автобуса ПАЗ-3205, яким 31 січня 2009 року на підставі трудового договору керував водій ОСОБА_5; ДТП сталася з його вини, чим позивачу спричинена матеріальна і моральна шкода; розмір матеріальної шкоди доведений зібраними по справі доказами.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов’язків.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи водій ОСОБА_5 знаходився у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_1 і працював на автобусі ПАЗ - 3205.
31 січня 2009 року з його участю і участю водія автомобіля «KIA-СЕРНІЯ», який належить ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вул.. 60 років СРСР в м. Горлівці сталася дорожньо-транспортна пригода.
Постановою судді Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 30 квітня 2009 року ОСОБА_5 визнаний винним у ДТП, яка сталася, за ст. 124 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців.
Зазначені обставини відповідачем в апеляційній скарзі не оскаржуються.
Доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність розміру заподіяної позивачу в результаті ДТП матеріальної і моральної шкоди є безпідставними, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 13 лютого 2009 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля KIA SEPHIA, транзитний номер НОМЕР_3 складає 8122 грн. 87 коп. Вид і вартість ремонтних робіт зазначені у доданому до висновку кошторисі (розрахунку). Ремонтні роботи складаються з заміни і ремонту пошкоджених деталей.
З наданих позивачем чеків вбачається, що вартість придбаних нових деталей, а також вартість ремонтних робіт відповідає вартості, зазначеній у експертному висновку. Так, згідно чеку від 4 березня 2009 року, виданому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 вартість верхньої панелі радіатора складає 420 грн. (у експертному висновку вартість такої панелі складає 398.08 грн.), вартість крила переднього правого складає 1600 грн. (у експертному висновку – 1536.72 грн.), вартість капоту складає 2650 грн. (у експертному висновку – 2607.39 грн.), вартість фари складає 1100 грн. (у експертному висновку 968.10 грн.). Згідно товарному чеку від 15 березня 2009 року, виданому фізичної особою-підприємцем ОСОБА_7, вартість виконаних ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля складає 3200 грн.( у експертному висновку – 3873 грн.).
Таким чином доводи відповідача про те, що вартість пошкоджених деталей і вартість ремонтних робіт, зазначених у наданих позивачем чеках, завищені, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що моральна шкода стягнута на користь особи, із фактичного володіння якого пошкоджений автомобіль на момент ДТП з участю водія ОСОБА_5 давно вибув, також є безпідставними, оскільки ці обставини ніякими належними доказами не доведені і спростовані зібраними по справі доказами. Так, згідно реєстраційної картки АМТ (а.с.9) власником автомобіля KIA SEPHIA, транзитний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_3. 27 жовтня 2008 року ОСОБА_3 видав довіреність на ім»я ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 на розпорядження зазначеним автомобілем (а.с.38), що не є доказом припинення права власності на автомобіль з боку ОСОБА_3
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов’язаний відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки шкода заподіяна внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; при цьому розмір матеріальної і моральної шкоди визначений правильно. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст.ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.3, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 15 жовтні 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: