У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді М’ясоєдової Т.М.,
суддів Сінані О.М.,Даніла Н.М.,
при секретарі Печуріні Є.Ю.,
За участю: позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 жовтня 2009 року по цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розподіл спільно нажитого майна, стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав ,
ВСТАНОВИЛА:
31.08.2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7 про розподіл спільно нажитого майна, стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 31 серпня 2009 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху з підстав порушення позивачем положень статті 119 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначенні докази, що підтверджують кожну обставину , не вказані підстави для звільнення від доказування, не надано жодного документу на підтвердження заявлених позовних вимог.
Крім того, в ухвалі суду було зазначено, що позивачці було б доречніше подати три окремі позови у загальному порядку, а саме: 1 - про розподіл майна, 2 - про стягнення аліментів , 3 - про позбавлення батьківських прав, тому що зазначені вимоги мають різний предмет доказування та потребують надання різних доказів.
Для усунення недоліків зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 було надано строк до 12 жовтня 2009 року.
Наступною ухвалою суду від 14 жовтня 2009 зустрічна позовна заява ОСОБА_5 визнана неподаною і повернута позивачу, оскільки нею не були усунуті недоліки зустрічної позовної заяви у встановлений судом строк.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши пояснення позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1,2 статті 121 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві
Визнаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 неподаною та повертаючи її заявниці районний суд виходив з того, що позивачкою у вказаний судом строк недоліки позовної заяви у відповідності до вимог ухвали від 31 серпня 2009 року не були усунуті.
З такими висновками місцевого суду не можна погодитися, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Позов згідно ч. 1 ст. 118 ЦПК України пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформляється і передається судді в порядку черговості.
Вимоги, що пред’являються до змісту позовної заяви , чітко визначені у статті 119 цього Кодексу.
Зокрема в позовній заяві позивач визначає предмет і підстави позову, зазначає відповідача і докази , що підтверджують кожну обставину.
У сенсі статтей 119,120,121 ЦПК України ухвала суду про залишення позовної заяви без руху повинна бути викладена достатньо чітко, зрозуміло і не породжувати незрозумілості відносно процесуальних недоліків позовної заяви , які підлягають усуненню.
У зв’язку з наведеним , залишення позовної заяви без руху з підстав , передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, не сплата судового збору, тощо) не повинно бути занадто формальним до передбачених вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи , 31.08.2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7 про розподіл спільно нажитого майна, стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Ухвалою суду від 31 серпня 2009 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 було залишено без руху як подану без додержання вимог передбачених статтею 119 ЦПК України , а саме: в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначенні докази, що підтверджують кожну обставину , не вказані підстави для звільнення від доказування, не надано жодного документу на підтвердження заявлених позовних вимог і на думку суду позивачці необхідно було подати три різні позови, щодо заявлених нею вимог, оскільки зазначені вимоги мають різний предмет доказування та потребують надання різних доказів.
Для усунення недоліків зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 був наданий строк до 12 жовтня 2009 року.
З приводу не надання позивачем доказів, що підтверджують кожну обставину та наявність підстав для звільнення від доказування в пункті 7 постанови Пленуму від 12 червня 2009 року №2 „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ” (із змінами) Верховний Суд України роз’яснив, що заява не може бути визнана неподаною та повернута за мотивами ненадання доказів.
Те , що позивачка не надала районному суду виправлену зустрічну позовну заяву з урахуванням вимог про надання доказів, які підтверджують кожну обставину по справі, на думку колегії суддів, також не є підставою у сенсі частини 2 статті 121 ЦПК України для визнання її неподаною із поверненням позивачу.
Пункт 2 частини 2 статті 119 ЦПК України вимагає від позивача лише підкреслити докази у позовній заяві, що є обов’язковим , а надання цих доказів можливе у порядку визначеному статтею 131 цього Кодексу.
Не правильним є і вимагання від позивача надання додаткових доказів до тих, які позивач надав до заяви.
На підставі ч.2 ст.118 ЦПК України позивач має право оформити кожну із своїх позовних вимог в окремих позовних заявах.
Законодавець надає позивачеві право об’єднувати в одній позовній заяві кілька позовних вимог, що пов’язані між собою за підставою позову та суб’єктним складом.
У частині 2 статті 123 ЦПК України перераховані спеціальні умови при наявності яких суд приймає зустрічний позов до розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним , зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися , або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Приймаючи оскаржуєму ухвалу , районний суд наведеного не врахував, не з'ясував яким чином зустрічний позов ОСОБА_5 пов’язаний з первісним позовом ОСОБА_7 та чи заявлений він з дотриманням положень ч. 1 ст. 123 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку , що оскаржувана ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою і підлягає скасуванню, тому що питання вирішено районним судом з порушенням порядку встановленого статтями 121,123 ЦПК України.
Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення (п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 312, статтями 303, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 жовтня 2009 року скасувати і питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двомісячний строк.
Судді: М’ясоєдова Т.М. Сінані О.М. Даніла Н.М.