УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді М’ясоєдової Т.М.,
суддів Сінані О.М.,
Даніла Н.М.,
при секретарі Печуріні Є.Ю.,
За участю: позивача ОСОБА_5, її представників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
відповідача ОСОБА_8, її представника ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про розподіл в натурі земельної ділянки , за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , третя особа: Сімферопольська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою , визнання державного акту на земельну ділянку недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 грудня 2009 року в позові ОСОБА_5та зустрічному позові ОСОБА_8 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні її позову та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_5, її представників ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу, та пояснення відповідача ОСОБА_8, її представника ОСОБА_9,які заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивачки , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5та зустрічному позові ОСОБА_8, суд першої інстанції дійшов висновку , що заявлені сторонами вимоги необґрунтовані і не підлягають задоволенню на підставі наданих доказів і вимог закону.
Розглядаючи спір , районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.
Відповідно до частин 1,3,4 статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Як слідує із матеріалів справи, позивачці ОСОБА_5 належить 53/100 частки АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.1976 року.
ОСОБА_8 належить 47/100 часток вказаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 26 листопада 2004 року після смерті ОСОБА_10.
Рішенням виконавчого комітету Симферопольської міської ради № 1883 від 14.11.1997 року ОСОБА_5, ОСОБА_10 передана в спільну часткову власність згідно наданих заяв земельна ділянка, на якій розташоване АДРЕСА_1
На підставі зазначеного рішення виконкому Симферопольської міської ради від 14.11.1997 року ОСОБА_5 28 січня 2003 року виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ № 052606 площею 0,0819 га для будівництва і обслуговування житлового АДРЕСА_1
В матеріалах справи відсутні відомості про реєстрацію прав ОСОБА_5 та ОСОБА_11 на спірну земельну ділянку.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відмовляючи ОСОБА_5 у позові до ОСОБА_8 про розподіл земельної ділянки із виділенням їй частки, суд першої інстанції виходив з того, що за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 11.09.2001 року та додаткової експертизи від 25.05.2002 року розділити спірну землю на дві окремі земельні ділянки неможливо у зв’язку з відсутністю можливості зробити окремі входи-виходи та характеру забудови.
З такими висновками районного суду погоджується колегія суддів , оскільки вони узгоджується з матеріалами справи , фактичними обставинами і вимогами закону у зв’язку з чим відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення суду .
Інших допустимих доказів, які б свідчили про можливість розподілу спірної земельної ділянки між сторонами у матеріалах справи немає і додаткових доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог апелянтом та його представниками у відповідності до ч. 3 ст.10 ЦПК України не надано.
Додаткових доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції і були б підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині апелянтом відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України не надано.
Позовні вимоги ОСОБА_5 розглянуті з дотриманням вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України в межах заявлених нею вимог.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07 травня 2008 року, яка вступила в законну силу, прийнята відмова ОСОБА_5 від первісного позову до ОСОБА_8 про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою і провадження в цій частині закрито на підставі п.3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. (т.1 а.с.256).
Викладені в апеляційній скарзі доводи по суті не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону в зв’язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасовано чи змінено по суті.
Виходячи з викладеного , колегія суддів вважає , що наведені в апеляційній скарзі доводи не містять правових підстав для скасування рішення , тому що суд об’єктивно підійшов до вирішення спору , ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
В решті - законність рішення суду першої інстанції колегією суддів не переглядалось, оскільки не було оскаржено сторонами в апеляційному порядку.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двомісячний строк.
Судді: М'ясоєдова Т.М. Сінані О.М. Даніла Н.М.