Справа № 22ц-1701/2010 р. Головуючий у 1 інстанції – Міросєд А.І. Категорія – 41 Доповідач - Папоян В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Прокопчук Л.М.
суддів: Папоян В.В., Дем’яносова М.В.
при секретарі: Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Завод обважнювачів» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2009 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Завод обважнювачів» про заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку, моральної шкоди –
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, який під час розгляду справи уточнювала. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона перебувала у трудових правовідносинах з підприємством відповідача. 22 липня 2009 року звільнилась за власним бажанням. Відповідач у порушення вимог законодавства не провів з нею повний розрахунок при звільненні. Заборгованість по нарахованим але несплаченим коштам на час розгляду справи у суді складала 65 640 грн. 78 коп. Просила стягнути з відповідача на її користь вказану суму, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 30 682 грн. 72 коп., нараховані але несплачені дивіденди у сумі 911 грн. 99 коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенні частково. На користь позивача з ВАТ «Завод обважнювачів» стягнуто 65 610 грн. 78 коп. заборгованості по виплаті сум, належних при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 30 682 грн. 76 коп., 911 грн. 99 коп. дивідендів, 500 грн. у відшкодування моральної шкоди. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник відповідача приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважають, що суд помилково не прийняв до уваги, що спірна сума заборгованості була нарахована позивачці на підставі Положень про преміювання, затверджених рішеннями Правління від 01 січня 2005 року, 01 квітня 2007 року та 01 січня 2008 року та які, вподальшому, рішенням Господарського суду Донецької області від 18 вересня 2009 року були визнані недійсними. Тобто зазначена сума нарахована неправомірно. З урахуванням цього рішення господарського суду ними було проведено перерахунок вказаної суми та остаточний розрахунок заборгованості склав 45 568 грн. 54 коп.
У судове засідання апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.
Відповідно до вимог ст.116, КЗпП України, відповідач повинен в день звільнення сплатити усі суми, які належать їй від підприємства.
При розгляді справи по суті судом було встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з підприємством відповідача з 2 січня 1978 року по 22 липня 2009 року, останній час на посаді директора з фінансово-економічних питань - головного бухгалтера. Наказом № 60 від 22 липня 2009 року її було звільнено за власним бажанням. Відповідно до довідки наданої відповідачем на час звільнення працівника було нарахована до сплати сума у розмірі 65610 грн. 78 коп., у тому числі за попередній місяць 70 коп., почасова оплата 2 673 грн. 32 коп. та 74 538 грн. 27 коп. – компенсації за невикористану відпустку. При звільненні розрахунок з працівником у повному обсязі проведено не було. На час розгляду справи у суді першої інстанції заборгованість відповідачем не сплачена.
За таких обставин, судом першої інстанції встановлено, що з боку відповідача своєчасно не було проведено розрахунок з звільненим працівником. Оскільки були порушені вимоги ст.116 КЗпП України, та відповідачем не доведено відсутність їх вини у цьому, то судом вірно застосовано ст. 117 КЗпП України, відповідно до якої відповідач повинен нести відповідальність за затримку розрахунку і виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, тобто з 23 липня 2009 року по 18 грудня 2009 року (в межах заявлених позовних вимог). В ідповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 розмір середньої заробітної плати за цей період складає 30 682 грн. 76 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що рішенням Господарського суду Донецької області від 18 вересня 2009 року були визнані недійсними рішення Правління від 01 січня 2005 року, 01 квітня 2007 року та 01 січня 2008 року щодо затвердження Положень про преміювання, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи убачається, що спірна сума є компенсацією за невикористану відпустку. Оскільки нарахування позивачу суми 65 610 грн. 78 коп. було проведено у відповідності до законодавства про оплату праці та діючих на той час Положень про преміювання, то відсутні підстави для проведення перерахунку цих сум.
Рішення суду в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення дивідендів, моральної шкоди та судових витрат сторонами не оскаржується.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини.
За таких обставин апеляційний суд не погодиться з доводами апеляційної скарги, які не спростовують правильні правові висновки суду. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Керуючись вимогами ст.ст. 303, 307, ст.308 , 314, 315 ЦПК, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Завод обважнювачів» відхилити.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності в момент її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
Судді