Справа  № 2-2028/10

РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Прасолова В.М.

    при секретарі –Горбуновій Л.С.

      за участю представника позивачки – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства “СГІ” Недержавного закладу освіти “Сучасний Гуманітарний Інститут” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка звернулася до суду з позовом до Сучасної гуманітарної академії Криворізького відділення  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить: стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 6400грн, моральну шкоду у розмірі 5500грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позову наводить наступне. У вересні 2001 року, згідно міської реклами, звернулася до Криворізького відділення Сучасного гуманітарного інституту з заявою про вступ, склала вступні іспити та була зарахована на перший курс. При вступі з нею був складений контракт на навчання за спеціальністю “юрист”. Згідно контракту за весь період навчання з 1 вересня 2001 року по 1 вересня 2003 року сплатила вартість навчання у сумі 6400грн., які надійшли на розрахунковий рахунок Криворізького відділення інституту. Навчання проводилось за запитальником “ЮНІТА”, за відсутністю підручників, відповідач не допускав її до комп’ютеру, тому неможливо було прослухати лекцію або отримати іншу інформацію. Згідно листа Міністерства освіти України № 6/1-25 від 23.01.04р. відповідач ліцензії не має та не акредитований. Тому, вважає, що відповідач не має права видавати дипломи та проводити навчання студентів. За період навчання не змогла отримати ніяких знань, так як практично навчання не проводилось. Неодноразово зверталася з питання переведення у інший інститут, однак відповідач їй відмовив. Тому вважає, що відповідач необґрунтовано отримав гроші за навчання, заздалегідь знаючи, що їх діяльність незаконна та видаваний після закінчення диплом не дає можливості працювати і мати відповідну вищу освіту. Таким чином, відповідач обманув її та незаконно присвоїв гроші у сумі 6400грн. Вважає, що діями відповідача їй спричинена не тільки матеріальна, а і моральна шкода у сумі 5500грн., оскільки не отримала освіти, тому вимушена була вступати у інший інститут втративши дарма 2 роки. У зав’язку з  цим перенесла моральні та фізичні страждання, втратила віру у людей, була введена в оману, понесла матеріальні збитки, що для неї суттєво, оскільки не має коштів  і їй допомагали батьки. Перенесла нервовий стрес, її родина втратила велику суму, тому стала матеріально бідувати, що відобразилося на її стані здоров’я.

    В ході судового розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги,  просить стягнути з відповідача Дочірнього підприємства “Сучасний гуманітарний інститут” матеріальну шкоду  у розмірі 6214грн. та моральну шкоду у розмірі 5500грн. В обґрунтування уточнених позовних вимог вказала, що під час навчання відповідач не повідомив її про те, що не є учбовим закладом, і що диплому вона не отримає. Про те, що порушено її право, стало відомо у 2004 році з відповіді Міністерства освіти України та у судовому засіданні, після ознайомлення зі Статутом підприємства. Також просить поновити позовну давність.

    Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримав повністю, підтвердивши зміст позову, та дав пояснення, з яких вбачається, що навчання не проводилося, залікової книжки, студентського квитка та залікових відомостей не було. Позивачка здавала 2 курсові роботи, заліки ОСОБА_5, іспитів не було. Після 2-х-річного навчання у відповідача, позивачку прийняли без іспитів до Київського гуманітарного інституту, на підставі відомості про успішність, яку видала їй ОСОБА_5 Вважає, що практично навчання не отримала. Відповідач видав їй відомість про  атестацію за 2 роки, яка не надала їй право для переводу у інший ВНЗ. Вимоги ст.ст.10,11 ЦПК України зрозумілі, змінювати, уточнювати, доповнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

У судове засідання відповідач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за відомою суду адресою, заяв про причини неявки, про можливу зміну місцезнаходження суду не подав, у зв’язку з чим, на підставі ст. 224 ЦПК України, за згодою представника позивачки, судом проведено заочний розгляд справи.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: Т.№1: повідомлення(а.с.2), квитанція(а.с.3), виписка(а.с.4), рахунок(а.с.5), виписки(а.с.6-16), ощадна книжка(а.с.17а-17г), скарга(а.с.23), відповіді(а.с.24,25), акт(а.с.26), повідомлення(а.с.28), скарга(а.с.29), заява(а.с.30), відповідь(а.с.31), довіреності(а.с.33,34), студентський квиток(а.с.35), повідомлення(а.с.44-45, 46-47), реклама(а.с.48-50), заява(а.с.51)відомість(а.с.54), контракт(а.с.55), довідка про навчання(а.с.62а), повідомлення(а.с.81,82-83,84), постанова про закриття кримінальної справи(а.с.88-89), довідка про списання коштів(а.с.114), статут(а.с.123-133), довідка(а.с.134), довідка про перевірку(а.с.140-144), перелік операцій(а.с.161), платіжні документи(а.с.162-167, 181-184); Т.№2: повідомлення(а.с.3), довіреності(а.с.5, 5 зв.).

    Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

    Відповідач Дочірнє підприємство “СГІ” Недержавного закладу освіти “Сучасний Гуманітарний Інститут” (далі по тексту ДП “СГІ”) є юридичною особою, видами діяльності якого є: інформаційно-обчислювальна діяльність; надання інформаційно-консультаційних послуг; проведення наукових розробок; організація системи консультування; здійснення маркетингу і реклами; проведення комерційних, посередницьких і торгово-закупівельних операцій; видавничо-поліграфічна діяльність; виконання господарської діяльності; підвищення кваліфікації і професійного рівня; надання послуг організаційно-методичного характеру; упровадження програмного комп’ютерного забезпечення, навчання роботі на комп’ютері, що вбачається з Статуту (Т.№1,а.с.123-133), довідки (Т.№1,а.с.134).

Позивачка прийнята на навчання до Сучасного гуманітарного інституту, що встановлено заявою, відомістю (Т.№1,а.с.51,54).

Позивачка здійснювала на користь ДП “СГІ” платежі за навчання: 08.08.2001 року – 1141,25грн.; 14.11.2001 року – 214грн.; 23.01.2002 року – 667,34грн.; 22.03.2002 року – 429грн.; 03.09.2002 року – 1177грн.; 10.12.2002 року – 429грн.; 04.01.2003 року – 429грн.; 28.02.2003 року – 429грн., а також платежі за інформаційно-консультативні послуги: 04.06.2002 року – 892,25грн.; 12.08.2003 року – 643,50грн., що встановлено повідомленням, квитанцією, виписками, рахунком, ощадною книжкою(а.с.2-17г), платіжними дорученнями (Т.№1,а.с.162-167, 181-184).

ДП “СГІ” освітню діяльність не здійснює, що встановлено Статутом(Т.№1,а.с.123-133). До штату ДП “СГІ” входи директор підприємства та головний бухгалтер, що встановлено довідкою (Т.№1,а.с.140-144). С приводу отримання ДП “СГІ” грошей від позивачки її батько неодноразово звертався до правоохоронних та інших органів, що встановлено скаргою, відповідями (Т.№1,а.с. 23 – 32).

Директор ДП “СГІ” в період з 30 липня 2001 року по 1 вересня 2003 року повинна була узгоджувати фінансову діяльність з засновником. Вказані обставини встановлені судом на підставі довіреностей(Т.№2,а.с.5,5зв.).

    Керуючись ст.59 ЦПК України суд вважає недопустимим повідомлення(Т.№2,а.с.3) як доказ той обставини, що ДП “СГІ” було наділено повноваженнями приймати платежі за навчання у Сучасному гуманітарному інституті. Суд вважає, що ця обставина може бути підтверджена дорученням, наказом, або іншими розпорядженнями Сучасної Гуманітарної Академії.

Встановленим фактам та обставинам відповідають такі правовідносини, які регулюються нормами ЦК України (1963 року), Законом України “Про вищу освіту”, Законом України “Про власність”. При цьому суд виходить з вимог п.4 Прикінцевих та перехідних положень  ЦК України (2003 року), відповідно до якого Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Цивільні відносини між сторонами з приводу внесення грошових сум за навчання виникли та закінчилися до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про вищу освіту”, вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про вищу освіту”, освітня діяльність – діяльність, пов’язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа.

У відповідності до ст. 43 Закону України “Про вищу освіту”, навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах: навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи. Основними видами навчальних занять у вищих навчальних закладах є: лекція; лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; консультація.

У відповідності до ст. 46 Закону України “Про вищу освіту”, учасниками навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах є: педагогічні і науково-педагогічні працівники; особи, які навчаються у вищих навчальних закладах; працівники вищих навчальних закладів (категорійні спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними лабораторіями, методисти та інші).

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не здійснював освітню діяльність, не здійснював навчальний процес, не мав педагогічних працівників, а тому не є навчальним закладом.

У відповідності до ст. 50 ч. 1 Закону України “Про власність”, власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно отримував від позивачки грошові суми за навчання а саме: 08.08.2001 року – 1141,25грн.; 14.11.2001 року – 214грн.; 23.01.2002 року – 667,34грн.; 22.03.2002 року – 429грн.; 03.09.2002 року – 1177грн.; 10.12.2002 року – 429грн.; 04.01.2003 року – 429грн.; 28.02.2003 року – 429грн., тому позивачка вправі витребувати вказані суми у відповідача. Суд враховує, що договірних відносин між позивачкою та відповідачем про внесення грошових коштів за навчання, або інших, передбачених ст. 4 ЦК України (1963 р.) підстав для виникнення у позивачки зобов’язання вносити  гроші за навчання відповідачу, не встановлено.

При цьому суд вважає, що відповідач не є добросовісним набувачем, оскільки був усвідомлений про те, що отримував грошові кошти від позивачки за навчання, але не здійснював навчання позивачки.

Судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача внесених позивачкою платежів за інформаційно-консультативні послуги: 04.06.2002 року – 892,25грн.; 12.08.2003 року – 643,50грн.

Відповідно до ст.440 – 1 ЦК України (1963 року) моральна (немайнова) шкода заподіяна  громадянину діяннями іншої особи, яка порушила його законні права відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач незаконно, на протязі тривалого часу володіє значними грошовими коштами позивачки, що спричинило позивачці моральну шкоду. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину душевних страждань позивачки, грошовими коштами якої незаконно тривалий час володіє відповідач, що потягло за собою неодноразові звернення батька позивачки за захистом прав позивачки та з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 3000 грн.

При цьому суд бере до уваги, що відповідачем не доведено, що моральна шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ст.71 ЦК України(1963 року), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено(позовна давність) встановлюється в три роки. Судом встановлено, що відповідач безпідставно отримував від позивачки грошові суми за навчання починаючи з 8 серпня 2001 року, а звернулася позивачка до суду за захистом своїх прав 12 березня 2004 року, тобто в межах строку позовної давності, тому суд не вбачає підстав для вирішення питання про поновлення строку позовної давності.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з ДП “СГІ” на користь ОСОБА_2 належить стягнути 4915грн.59коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ДП “СГІ” на користь держави судові витрати: державне мито у розмірі 51 грн. 00 коп. за позовні вимоги в частині матеріальної шкоди та 8 грн. 50 коп. в частині моральної шкоди, а також 30 грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 4, 440-1 ЦК України (1963 року), ст. ст. 1,43, 46 Закону України “Про вищу освіту”, ст. 50 Закону України “Про власність”, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд –  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства “СГІ” Недержавного закладу освіти “Сучасний Гуманітарний Інститут” задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “СГІ” Недержавного закладу освіти “Сучасний Гуманітарний Інститут” на користь ОСОБА_2  у відшкодування матеріальної шкоди 4915 грн. 59 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства “СГІ” Недержавного закладу освіти “Сучасний Гуманітарний Інститут” на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн. 00 коп..

 Стягнути з Дочірнього підприємства “СГІ” Недержавного закладу освіти “Сучасний Гуманітарний Інститут” на користь держави: державне мито у розмірі 59 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. – 30 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський  районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий  суддя:                     В.М. Прасолов