Справа № 2-1579/10

РІШЕННЯ

                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 квітня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Прасолова В.М.

    при секретарі – Горбуновій Л.С.

    за участю представника позивача – ОСОБА_1    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, в якому просить: стягнути на свою користь з відповідача матеріальну шкоду в сумі 10977 грн. 67 коп., моральну шкоду в сумі 50000 грн.

    В обґрунтування позову навів наступне. 06.06.2007 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ВАЗ-2106" державний номер НОМЕР_3(далі за текстом “автомобіль “ВАЗ”) виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з мопедом. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди йому, позивачу, було завдано тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.04.2009 р. встановлено, що ДТП сталося саме з вини відповідача, оскільки останнім було порушено п.п. 10.1., 31.1. Правил дорожнього руху України та визнано відповідача винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України. У відповідності до ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Неправомірними діями відповідач завдав шкоду здоров'я, він, позивач отримав перелом зі зміщенням берцової кістки лівої ноги. Знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні 2-ої міської лікарні з 14.11.2008 р. по 11.12.2008р., а з 16.03.2009 р. по 01.04.2009 р. перебував на лікуванні у травматологічному відділенні 7-ої міської лікарні. На лікування витратив 10977,67 грн. Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В ч. 1 ст. 1187 ЦК України вказано, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. У відповідності до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Дорожньо-транспортною пригодою завдано моральну шкоду та моральних страждань. Змушений був близько двох місяців провести у травматологічному відділенні лікарні, переніс важку операцію на нозі. Оскільки перелом був ускладнений, то для правильного зростання кістки необхідно було застосовувати апарат Ілізарова, та вводити у ногу спиці. З 06.06.2007 р. і по сьогоднішній день змушений кожен день приймати велику кількість ліків, зокрема обезболюючих для поліпшення стану здоров'я і зменшення болю. Навіть після операції пересувається за допомогою костилів та відчуває сильний біль в місці перелому кістки лівої ноги. З огляду на отримані травми став інвалідом 2-ої групи. Травма позбавила можливості самостійно пересуватися, готувати їжу, заробляти кошти, що дуже пригнічує. Перелом, операція, післяопераційні ускладнення, період відновлення, завдали сильного фізичного болю та моральних страждань, дуже занепокоєний тим, що травма буде даватись в знаки на протязі усього життя, отримання 2-ої групи інвалідності негативно вплинуло на репутацію, зокрема у відношеннях з коханою дівчиною, друзями, оточуючими. Оцінює моральні страждання в 50000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У ч. 2 ст. 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Глава 67 "Страхування" ЦК України регулює основні засади правовідносин по страхуванню і ст. 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Згідно ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Законом України, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вважає, що питання відшкодування шкоди, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну врегульовано спеціальним законом - Законом № 1961-IV. Відповідно до п.1.4. ст.1 Закону № 1961-IV, особи, відповідальність яких застрахована, визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з таким договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб. Згідно ст.ст. 5, 6 Закону № 1961-IV, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом № 1961-IV порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Крім того, згідно п. 22.3. ст. 22 Закону № 1961-IV, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону № 1961-IV. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Пунктами 26.1., 26.2. ст. 26 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування. Страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого. За умовами договору або за поданням потерпілого до страховика та за погодженням із страховиком страхове відшкодування може бути виплачене у вигляді одноразової компенсації. Згідно ст. 23 Закону № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та  підтвердив зміст позовних вимог. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Відповідач у судовому засіданні позов в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, а в частині відшкодування моральної шкоди - частково. При цьому надав пояснення, в яких визнав обставини травмування позивача. Пояснив, що матеріальні вимоги є обґрунтованими. Вважає, що розмір моральної шкоди не доведений. Подавати додаткові докази не бажає.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені такі письмові докази: постанова суду(а.с.12-14), виписний епікриз(а.с.15), довідки МСЕК(а.с.16,17,69), виписка з історії хвороби(а.с.18), виписний епікриз(а.с.19), 24 чека, 2 рецепта, 12 медичних записів(а.с.20), свідоцтво про народження, довідка про заробіток, виписка з історії хвороби(а.с.66-68).

Також у судовому засіданні досліджена кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, з якої до даної справи долучені копії таких документів: постанова про визнання потерпілим(а.с.56), висновок експерта(а.с.57-60), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія(а.с.61).

В силу ст. 58 ч.3 ЦПК України, суд вважає неналежними доказами і не бере до уваги такі письмові докази як свідоцтво про народження, довідка про заробіток, виписка з історії хвороби(а.с.66-68), так як ці докази стосуються майнового стану та стану здоров'я відповідача, не містять інформації щодо предмета доказування, а саме підстав для відшкодування та розміру завданої матеріальної та моральної шкоди.

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов’язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.

Відповідач з 31 травня 1997 року є власником автомобіля “ВАЗ-2106”, державний номер НОМЕР_2(далі за текстом “Автомобіль “ВАЗ”), цивільно – правову відповідальність не застрахував, що встановлено поясненнями відповідача, свідоцтвом(а.с.61).

6 червня 2007 року, відповідача, керуючи автомобілем “ВАЗ-2106”, в якого була несправною гальмова система, рухався по вул. 22 Партз’їзду з боку вул. Костенка в напрямку пр. Металургів в м. Кривому Розі. В цій час проїзну частині по пішохідному переходу переходили два пішоходи. ОСОБА_3, не маючи перешкод технічного характеру для своєчасного виявлення мопеда “Априлиа Леопардо”, який наближався до нього по зустрічній смузі руху, не переконавшись в тому, що його маневр буде безпечним, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з вказаним мопедом. В результаті цього пасажиру мопеда були завдані тілесні ушкодження у вигляді: закритого осколкового  перелому обох кісток лівої голені із зміщенням обломів, забійної рани, підшкірної гематоми, ссадин лівої нижньої кінцівки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості. Вказані обставини визнаються відповідачем, підтверджуються постановою суду(а.с.12-14), висновком експерта(а.с.57-60).

З приводу отриманих травм позивач перебував на стаціонарному лікуванні: в КП “Міська лікраня№1” з 6 червня 2007 року по 11 червня 2007 року; в КП “Міська лікарня №”2 з 11 червня 2007 року по 1 липня 2007 року. Стан позивача на 11 червня 2007 року лікарями визначений як важкий. При виписки рекомендований нагляд лікарів. Медикаментозне лікування. Вказані обставини встановлені виписним епікризом (а.с.15).

За вказаним фактом була порушена кримінальна справа, по який позивач визнаний потерпілим, що встановлено оглядом кримінальної справи, постановою(а.с.56).

За рекомендаціями лікарів у зв’язку з отриманням травм позивач витрачав грошові кошти на медикаменти на суму 10977 грн. 67 коп., що визнається відповідачем, вбачається з чеків, рецептів, медичних записів(а.с.20).

25 жовтня 2007 року позивач визнаний непрацездатним, інвалідом другої групи, є інвалідом другої групи та непрацездатним на даний час, що встановлено довідками МСЕК(а.с.16,17,69).

Взаємини між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України “Про дорожній рух”, Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно – правої відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про дорожній рух”, водій, як учасник дорожнього руху, зобов’язаний дотримуватися “Правил дорожнього руху”. Відповідач, як водій, керуючи автомобілями “ВАЗ”, а позивач як пасажир були учасниками дорожнього руху. Відповідач повинен був, відповідно до вимог ст. 14 названого Закону дотримувати вимог “Правил дорожнього руху”, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі за текстом “Правила”), позивач відповідно до п.1.3, п.1.5 Правил, мав право розраховувати, що ОСОБА_3, як учасник дорожнього руху, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, виконає вимоги Правил і не завдасть йому матеріальної та моральної шкоди. Судом встановлено, що 6 червня 2007 року відповідач порушив вимоги пунктів 10.1,31.1 “Правил”, внаслідок чого позивач отримав тілесні ушкодження, чим порушив також право позивача на безпечний рух.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі – володіє транспортним засобом. Стаття 22 ЦК України надає право особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Згідно ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я , зобов’язана відшкодувати потерпілому, зокрема, витрати на придбання ліків.

Суд враховує вимоги ст. 1188 ЦК України і бере до уваги, що у судовому засіданні встановлено, що  позивачу шкода завдана дише діями відповідача, а не діями водія мопеда “Априлиа Леопардо”. Враховуючі, що відповідач не довів, що шкода позивачу завдана не з його вини, на користь позивача належить стягнути з відповідача, як власника автомобіля “ВАЗ”,  витрати на придбання ліків у сумі 10977 грн. 67 коп.

На підставі ст.ст.15,23 ЦК України позивач, як особа, яка зазнала фізичного болю та страждань у зв’язку з ушкодженням здоров’я та каліцтвом, завданих внаслідок порушення ОСОБА_3 безпеки руху, має право на відшкодування моральної шкоди, яку йому завдана. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд, керуючись вимогами ст.23 ЦК України, суд враховує глибину душевних страждань позивача, який після отримав чисельні травми, знаходився в важкому стані, та зміни у житті позивача, який проходив тривале лікування, ніс витрати на лікування, став непрацездатним, грубий характер порушення “Правил дорожнього руху”, які призвели до ДТП. Тому, враховуючи вимоги розумності та справедливості, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, передбаченої ст.23 ч.2 пунктами 1,2 ЦК України, завданої позивачу ушкодженням здоров’я та  протиправною поведінкою до нього, суд вважає, що цій розмір повинен складати 25000 грн. 00 коп.  З урахуванням положень ст.1167,1168 ЦК України ця моральна шкода повинна бути відшкодована відповідачем одноразово.

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що позивач обґрунтовано, відповідно до  ст.ст.15,16 ЦК України, звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав.

    Вислухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріально шкоди підлягають повному задоволенню, а в частині відшкодування моральної шкоди - частковому.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь позивача належить стягнути: з відповідача судові витрати: по сплаті державного мита у сумі – 8 грн. 50 коп. та по сплаті витрат на інформаційно – технічного забезпечення розгляду – у сумі 120 грн. 00 коп., на користь держави з відповідача належить стягнути державне мито у сумі 109 грн. 77 коп.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1168,  1187, 1188, 1195 ЦК України, ст.ст. 14 Закону України „Про дорожній рух”, ст. ст.  10, 11, 88, 208, 210,  212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути на користь  ОСОБА_2 з ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди – 10977 грн. 67 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3  у відшкодування моральної шкоди – 25000 грн. 00 коп.

У інший частині у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 судові витрати: по сплаті державного мита - у сумі 8 грн. 50 коп. та по сплаті витрат на інформаційно – технічного забезпечення розгляду - у сумі 120 грн.00 коп.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_3 державне мито у сумі 109 грн. 77 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський  районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий  суддя :                     В.М. Прасолов