ВИРОК

   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Справа 1-136 /2010 рік

           22 квітня 2010 року   Малинський районний суд Житомирської області в складі  

                      головуючої  судді         Збицької К.Д.

                                з участю прокурора         Гойдала О.Є.,                

                секретаря             Гузікової І.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті  Малині кримінальну справу про обвинувачення     ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця             та мешканця АДРЕСА_1                 українця, громадянина України,  з професійно-технічною освітою, неодруженого,               непрацюючого,   засудженого вироком Малинського районного суду від 05 березня             2010 року за ч.1 ст.185 КК України   на два  роки позбавлення волі з     випробуванням             та іспитовим     строком 1 рік ,-  

            за  ст. 291  Кримінального кодексу України, -

  встановив :

      27 вересня 2009 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_1 в порушення вимог п.п.6.3, 6.7(а), 19.1(б), 31.6 (б) Правил дорожнього руху  рухався  в темну пору  доби по щебеневій неосвітленій дорозі   в місті Малині на   велосипеді марки «Україна», який не був обладнаний світловими приборами, в напрямку заводу «Прожектор».  В умовах недостатньої видимості він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалась в зустрічному напрямку по лівій обочині автодороги, яка не обладнана тротуаром.  Внаслідок наїзду потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.  

      Підсудний у судовому засіданні свою вину  у вчиненні інкримінованого  йому злочину   визнав повністю   і   показав, що  дійсно його велосипед заводського виробництва не був обладнаний ліхтарем або фарою та не мав  світлоповертачів. Дорога не освітлювалась. Від’їхавши метрів 150 від продуктового магазину, який знаходився  праворуч по ходу його руху, він помітив перед собою дві постаті, що рухались назустріч. Намагався об’їхати їх, однак правим краєм руля задів пішохода, який йшов лівіше від дороги.  Пішоходи впали на землю, він теж. Піднявшись,  відразу ж підійшов до них, побачив, що рулем зачепив дівчину, яка була глухоніма.  На його запитання чоловік, що був разом з нею, повідомив, що все в порядку. Через декілька днів він дізнався, що потерпіла лежить в лікарні. Кається.

        Крім особистого визнання вини в інкримінованому злочині винуватість підсудного підтверджується показаннями потерпілої, іншими дослідженими судом доказами.

        З показань потерпілої ОСОБА_2, даним суду за участю її законного представника сестри ОСОБА_3, 27 вересня 2009 року після 22-ї години вона разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 повертались з вулиці Кримського додому на вулицю Машинобудівників.    Було темно. Йшли по лівій стороні дороги, спілкуючись між собою жестами.   Раптово з темряви з’явився велосипед та вдарив її в груди. Від удару вона впала на землю, вдарилась   головою.     Підсудний підійшов до них, щось говорив, потім поїхав далі. Спочатку вона не відчула сильного болю, а коли прийшла додому, то почались сильні головні болі, блювота. Наступного дня її завезли в лікарню в місто  Малин, де вона знаходилась до 12 жовтня, потім в місто Житомир.    

        Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_4, який довів потерпілу додому.  

        Представник потерпілої ОСОБА_3, яка є її сестрою, показала, що коли вона вранці повернулась додому, ОСОБА_2 повідомила їй, що на неї  наїхав велосипедист,  поскаржилась на головний біль.  Її завезли в   лікарню,  а 12 жовтня в обласну лікарню, де зробили операцію.  

                                2.

        Під час огляду місця події  07 грудня 2009 року встановлено, що місцем події є ділянка щебеневої дороги, яка з’єднує мікрорайони «царське село» та вулиці  Огієнка й Машинобудівників. Ширина проїзної частини складає 5,9 метрів. До протоколу додається схема, на якій зображено розташування велосипедиста та потерпілої в момент наїзду  (а.с. 11-12).

        Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №3/74 від 23 лютого 2010 року    у даній дорожній обстановці велосипедисту ОСОБА_1 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 6.3,6.7(а) ,6.8,19.1.(б),31.6(б ) Правил дорожнього руху України.

      При заданих вихідних даних, в умовах місця ДТП, враховуючи те, що водій велосипеда ОСОБА_1 до наїзду рухався в темну пору доби з непрацюючими зовнішніми світловими приладами, створюючи при цьому потенційну небезпеку як для свого руху,  так і іншим учасникам руху, позбавляючи себе технічної можливості своєчасно реагувати на зміну дорожньої обстановки, так і інших учасників дорожнього руху своєчасної можливості виявлення вказаного велосипедиста з метою адекватного реагування на зміну дорожньої обстановки, тобто результат ситуації в повній мірі визначався обраними водієм велосипеда ОСОБА_1 за своїм розсудом діями (а.с. 39-40).

        Висновком судово – медичної експертизи № від 04 лютого 2010 року встановлено, що у ОСОБА_2 мались тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно – мозкової травми, забою головного мозку, епідуральної гематоми, синцю колінного суглобу, які по своєї категорії відносяться до тяжких тілесних ушкоджень,  що є небезпечними для життя, могли виникнути від дії твердих тупих предметів за обставин, вказаних у постанові (а.с. 36).

        Таким чином суд визнає, що дії підсудного не відповідали визначеним Правилами дорожнього руху водіям велосипедів вимогам,  і вони знаходяться у причинному зв’язку з отриманими потерпілою тілесними ушкодженнями.

        На підставі наведеного суд визнає доведеною вину  ОСОБА_1 в порушенні чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, яке спричинило  тяжкі наслідки, та  кваліфікує його дії за ст. 291 Кримінального кодексу України.

        Призначаючи вид  і міру  покарання підсудному  суд у відповідності до ст. 65 КК України  враховує   ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

        Вчинений підсудним злочин класифікується за ст.12 КК України як злочин середньої тяжкості. За  місцем проживання він характеризується  позитивно. Свою вину визнав, щиро покаявся,  активно сприяв його розкриттю.  Ці обставини у відповідності до ст. 66 КК України пом’якшують покарання .

      Обставин,  які обтяжують покарання, судом не встановлено.

        На підставі наведеного, з урахуванням тяжких наслідків, яких зазнала потерпіла, її думки та думки прокурора суд визнає за необхідне й достатнє призначити підсудному   покарання у межах   санкції статті,  за якою він засуджується, у виді  позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК із звільненням від його відбування з випробуванням та  іспитовим строком   та покладає на нього певні обов’язки, передбачені ст.76 цього Кодексу.    

        Суд не призначає підсудному більш м’яке покарання, передбачене санкцією статті 291 КК України у виді штрафу чи виправних робіт, оскільки підсудний не працює та не має будь – якого доходу, що унеможливлює  виконання такого покарання.        

        Суд також враховує, що даний злочин, за який засуджується ОСОБА_1, вчинений ним до постановлення  вироку від 05 березня 2010 року за злочин, вчинений 15 жовтня 2009 року, за яким він був засуджений до 2-х років позбавлення волі з іспитовим строком один рік, та призначає остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.  

        Потерпілою   заявлений цивільний позов про відшкодування 2444гр.98коп. витрат на лікування та інших пов’язаних з ним затрат. Цей розмір  підсудним не оспорюється, тому позов в цій частині  підлягає задоволенню.   Визначений потерпілою розмір моральної шкоди в сумі 30000 гривень підсудний визнав частково.

                                3.

        Стаття 23 Цивільного кодексу України визначає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі відповідно  до пункту 1 ч.2  цієї статті у разі    фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.  

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Із зазначених підстав та враховуючи покращення стану здоров’я потерпілої, того фактору, що моральної шкоди їй завдано злочином, вчиненим з необережності, суд визнає завищеним визначений потерпілою розмір та зменшує його до 10000 гривень.

        Відповідно до ст.93 КПК України на підсудного покладаються витрати на проведення судових експертиз та досліджень в розмірі 901грн.54коп. (а.с.18,38).

            Керуючись ст.ст. 323, 324, 327  Кримінально-процесуального кодексу України, -

засудив :

              визнати   винним  ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого    ст.291 Кримінального кодексу України,  та призначити два  роки шість місяців  позбавлення волі.

        На підставі ч.4 ст.70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів  шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного вироком від 5 березня 2010 року,  більш суворим за даним вироком, остаточно визначити   два роки шість місяців  позбавлення волі.

            Згідно зі ст.75 цього Кодексу звільнити засудженого від відбування призначеного покарання   за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку два роки  не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК обов’язки:  

  - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу   кримінально  виконавчої інспекції;

 - повідомляти   кримінально – виконавчу інспекцію про зміну місця проживання  та роботи;                                            

 -  періодично з'являтися для реєстрації в  кримінально – виконавчу інспекцію.

            Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити   підписку про невиїзд.            

        Стягнути з ОСОБА_1    на користь  ОСОБА_2     на   відшкодування майнової шкоди   2444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) гривні 98 копійок та на відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень .  

        В решті позовних вимог  відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_1     на   відшкодування витрат по проведенню експертиз 901(дев’ятсот одну) гривню 54 копійки    на розрахунковий рахунок  НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області № 31258272211843, код 25574601, банк УДК в Житомирській області, МФО 811039.  

        На вирок суду може бути подана апеляція до   апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуюча