Справа № 2а–628/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області в складі:
головуючого – судді Прасолова В.М.
при секретарі – Горбуновій Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі міста Кривого Рогу про визнання дій протиправними, стягнення грошової суми, покладення зобов’язання, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України Управління в Саксаганському районі міста Кривого Рогу (далі за текстом “Управління”), в якому просить: визнати бездіяльність Управління в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1, щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, противоправною; зобов'язати Управління перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу за період із 1 січня 2006 по 31 жовтня 2009 року в сумі 4979,90 грн.; зобов'язати Управління нараховувати ОСОБА_1, соціальну державну допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", надалі при нарахуванні пенсії.
В обґрунтування позову наводить наступне. Вона, позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року повинна отримувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога мені не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному обсязі. Верховна Рада України Законом України № 3235 IV від 20.12.05 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 77 та ст. 110, та Законом України № 489- V від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік", ст. 71, пункт 12, призупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Конституційний суд України своїм рішенням №6 2007 року визнав положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п.12 ст. 71, яким призупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч.2 ст. Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав та свобод. Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня 350 гривень, з 01 квітня -359 гривень, з 01 жовтня - 366 гривень. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня 350 гривень, з 01 квітня -359 гривень, з 01 жовтня - 366 гривень. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня 380 гривень, з 01 й 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня 470 гривень, з 01 квітня 481 гривню, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме ч.2 ст. 46 Закону, передбачено, що нараховані пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати чаї доходів. Відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація, відповідно до ст. 25 Закону, забезпечує виконання Конституції України Законів України, рішень Конституційного Суду України. Вважає, що виплати щомісячної соціальної державної допомоги з 01.01.2006 року повинні були здійснюватися виходячи з 30% мінімальної пенсія за віком: за 2006 рік - 1290,60 грн.(4302x30): 100; за 2007 рік - 1442,70 грн.(4809x30): 100. Вважає, що невиплачена щомісячна державна соціальна допомога на 2008 рік складає (5793x30): 100=1737,90 мінус 579,3=1158,60 грн. Вважає, що сума невиплат щомісячної державної соціальної допомоги за період із 2006 по 2008 рік складає 1290,60+1442,70+1158,60=3891,9 грн. Вважає, що відповідача повинен сплатити за десять місяців 2009 року (с січня по жовтень) соціальну допомогу у розмірі 544,00 грн. з такого розрахунку: (544x20): 100=108,80 (сума допомоги за місяць) 108,80x10=1088 грн.( не виплачена сума). Вважає, що разом відповідач на теперішній час повинен виплатити суму у розмірі 4979,90 грн. Зверталася до відповідача з проханням сплатити цю суму грошей, але відповідач відмовив. Законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень, нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні як дитині війни виплати не було повідомлено. Про закон про пільги для дітей війни стало відомо лише в травні 2009 року від знайомої, відразу звернулася до пенсійного фонду, який відмовив. З дня відмови відповідача дізналася про порушення свого права. Стаття 87 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що в разі невиплати пенсії з вини органів пенсійного фону строки давності не враховуються.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, надавши пояснення, в яких підтвердила зміст позову. Змінювати, уточнювати, доповнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про причини неявки суду не подав. Відповідача подав суду заперечення проти задоволення позову, зазначивши наступне. Позивачка перебуває на обліку в Управлінні, як отримувач пенсії за віком. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (надалі по тексту Закон № 2195) позивачка має статус "Дитина війни". Стаття 6 Закону № 2195 (в редакції, що діяла протягом 2006 - 2007 років) передбачає, що "Дітям війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання недержавна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але, ні в самому Законі № 2195, ні в жодному іншому діючому нормативно - правовому акті не було визначено процедурного порядку обчислення зазначеного підвищення до пенсії, механізму його виплати та величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку. Тому, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України від 20 грудня 2005 року №3225 -4 "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст.6 Закону № 2195 було зупинено на 2006 рік. Пунктом 12 ст.71 Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.6 Закону № 2195 зупинено на 2007 рік, а статтею 111 вказаного Закону встановлено, що виплата цього підвищення провадиться лише особам, що є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (50% х 40,60 грн. = 20,30 грн., де 40,60 грн. надбавка учаснику війни). Рішенням Конституційного суду України № 1-29/2007 від 09.07.2007р. було визнано таким, що не відповідає Конституції України, пункт 12 статті 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V. Таким чином, норми ст. 6 Закону № 2195 є діючими з 09.07.2007 року тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Звертає увагу на статтю 7 Закону № 2195, яка передбачає наступне, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 р. N 1261. Управління здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що при здійснені бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про державний бюджет України". Крім того, відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України. Згідно з п. 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Закон України "Про державний бюджет України" та його положення мають вищу юридичну силу відносно інших спеціальних законів стосовно визначення розміру та порядку обчислення надбавок, бо є основним та головним (крім Конституції) фінансовим нормативним актом розподілу доходів та видатків в країні. Вважає за необхідне наголосити на тому, що розділом XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чітко передбачено, що надбавки та підвищення до пенсій виплачуються за рахунок коштів державного бюджету України. Після прийняття Конституційним судом рішення про невідповідність Конституції п.12 ст.71 та ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", так і залишилось неврегульованим питання недостатності бюджетних асигнувань, тобто видатки на ці витрати так і не були передбачені Державним бюджетом на 2007 рік. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни створена ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Наполягає, що позовні вимоги, щодо стягнення саме з Управління недоплаченої щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону № 2195 є безпідставними та не містять законодавчого підґрунтя. Вважає, що оскільки Законом № 2195 передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то будь які порушення законодавства з боку Управління відсутні, отже не має підстав для задоволення вимог позивача про визнання дій Управління неправомірними. Пенсійний фонд України діє на підставі "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261. Відповідно до п. 15 зазначеного - Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що знаходяться в його управлінні. Пункт 9 вище зазначеного Положення передбачає виключний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України, кошти Пенсійного фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Згідно статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. До того ж, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту згідно ст. 116 Конституції України відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. Також згідно із Конституцією саме Кабінет Міністрів має вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини. Позивачці, як особі яка має статус "Дитина війни" за нормами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щомісячно виплачувалося підвищення до пенсії в таких розмірах: за період з 01.01.2008 року по 01.04.2008 року в розмірі 47,00 грн.; за період з 01.04.2008 року по 22.05,2008 року в розмірі 48,10 грн. З 22.05.2008 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 р. позивачці щомісячно виплачувалося підвищення до пенсії в таких розмірах: з 22.05.2008 року - 48,10 грн.; з 01.06.2008 року - 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн. Не погоджується з доводами про те, що розмір мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" необхідно застосовувати виходячи з частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003р., де передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності відповідного страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Позивач не приймає до уваги, що частина 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом, тобто для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується. Законодавець чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виплата підвищення пенсії особам, які мають статус "Дитина війни" не передбачена Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже його розрахунок не може здійснюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивачко пропущені строки звернення до адміністративного суду. Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: відповідь(а.с.4-6), довідка про сплачені суми(а.с.7), пенсійне посвідчення(а.с.13), паспорт(а.с.14).
На підставі ст. 86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає встановленими наступні обставини. При цьому суд керується вимогами ст.71 ч.2 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, станом на 2 вересня 1945 року їй виповнилося повних 9 років, що встановлено паспортом(а.с.14).
Позивачка є пенсіонером, має статус дитини війни, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, що встановлено посвідченням(а.с.13).
В 2006-2007 роках вказана соціальна підтримка у вигляді підвищення пенсії позивачці не призначалася, що встановлено відповіддю(а.с.4-6), довідкою(а.с.7).
Відповідачем в 2008 – 2009 роках позивачці виплачувалася соціальна підтримка у вигляді підвищення пенсії як дитині війни і у 2008- 2009 роках сплачені такі суми цього виду виплат: у січні – березні 2008 року по 47 грн. 00 коп.; у квітні – червні 2008 року по 48 грн. 10 коп.; у липні – вересні 2008 року по 48 грн. 20 коп.; у жовтні 2008 року - грудні 2009 року по 49 грн. 80 коп. Вказані обставини встановлені поясненнями позивачки, довідкою(а.с.7).
Позивачка зверталася до відповідача з питання нарахування вказаного виду допомоги, 1грудня 2009 року їй було відмовлено у здійсненні перерахунку, що встановлено відповіддю(а.с.4-6).
Встановленим фактам та обставинам відповідають такі правовідносини, які регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Згідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права, і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач відноситься до осіб, яки є дітьми війни.
Згідно ст.6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року позивач повинен отримувати щомісячну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії (далі за текстом “підвищення”) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006 році вказана допомога позивачці не виплачувалась.
У відповідності до ст.110 Закону України” Про Державний бюджет України на 2006 рік”, зазначене підвищення в 2006 році повинно було сплачуватися за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Кабінет Міністрів України в 2006 не визначив порядку виплати вказаного підвищення.
Тому позовні вимоги позивачки за 2006 рік є безпідставними.
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (з урахуванням п.12 ст.71 цього Закону), дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік та визначено, що у 2007 році назване підвищення виплачуються особам, які є інвалідами(крім тих, на яких не поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", щодо зупинення дії ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".
Пунктом 41 Розділу II Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, викласти текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22 травня 2008 року пункт 41 розділу II "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнаний таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
Як передбачено ст.152 Конституції України, закони, що визнання неконституційними за рішенням Конституційного суду України, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч.3 ст.5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Станом січень – червень 2007 року та січень - квітень 2008 року порядок виплати та розмір вказаного підвищення регулювався названими вище положеннями Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України". Враховуючи, що вказані положення Рішеннями Конституційного Суду України визнано неконституційними, відповідно 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, суд приходить до висновку, що визначаючи порядок виплати та розмір підвищення належить керуватися вимогами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" який станом на 1 січня 2007 року та 1 січня 2008 року був таким, що набрав чинності. При цьому суд також враховує, що правовими наслідками вказаних Рішень Конституційного Суду України є поновлення дії Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який в частині виплати та розміру підвищення був фактично зупинений у 2007 році та змінений у 2008 році названими положеннями Законів України "Про державний бюджет", а відповідно і поновлення прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання цього закону.
Згідно ст. 5 Закону України "України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Відповідно до ст. 28 цього Закону, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які стратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380 грн. 00 коп., з 1 квітня – 406 грн. 00 коп., з 1 жовтня – 411 грн. 00 коп.
У відповідності до ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, рішення, щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачці у 2007 році підвищення у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який складав: з 1 січня – 380 грн. 00 коп., з 1 квітня – 406 грн. 00 коп., з 1 жовтня – 411 грн. 00 коп., а усього 1442 грн. 70 коп.(380х36:100х30 + 406х6:100х30+411х3:100х30).
Тому бездіяльність Управління щодо не нарахування позивачці в 2007 році вказаного підвищення є протиправною.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" складає з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачці у 2008 році підвищення у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який складав: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень, а усього 1737 грн. 90 коп.
Позивачці в 2008 року підвищення було сплачено у сумі 579 грн. 30 коп. Таким чином недоплата за 2008 рік дорівнює 1158 грн. 60 коп.(1737 грн. 90 коп. – 579 грн. 30 коп.).
Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить розмір, який діяв у грудні 2008 року, тобто - 498 грн. 00 коп. Тому відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачці у 2009 році підвищення у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, сплативши усього 1494 грн. 90 коп.(498 грн. 00 коп. х 12 х 30:100). Відповідач сплатив за січень – жовтень 2009 року позивачці 498 грн. 00 коп., тому недоплата складає 996 грн. 00 коп.
Усього недоплата складає за 2007 рік, 2008 рік, січень – грудень 2009 року 3892 грн. 50 коп.
Відмова Управління здійснити виплату позивачці допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком суперечить вимогам закону, а тому відмова є протиправною
Позивачка скористалася передбаченою ст.105 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можливістю досудового вирішення спору. Скарга позивачки була відхилена 1 грудня 2009 року, до суду позивачка звернулася 25 січня 2010 року. Тому суд, керуючись вимогами ч.4 ст.99 КАС України, вважає, що позивачка не порушила строку звернення до суду.
При цьому суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав позивачки вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Управління в 2007 році щодо виплати “соціальної підтримки у вигляді підвищення пенсії”, а не щомісячної соціальної допомоги як дитині війни”, як просить позивачка, та зобов’язати Управління сплатити “соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії”, а не “щомісячну соціальну державну допомогу”, як просить позивачка. Також суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Управління з виплати зазначеної допомоги позивачці в 2008 – 2009 роках у розмірі, що суперечить вимогам закону.
На підставі ст. 94 КАС України, на користь позивачки належить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 30 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 19,92,162 Конституції України, ст.5,257 ЦК України, ст.ст.1,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.5,28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст.ст.111,62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.58, п. 41 Розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік", ст.105 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст. 2, 6, 10, 11, 86, 94, 99, 128, 158, 161, 162, 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі міста Кривого Рогу – задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 соціальної підтримки у вигляді підвищення пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в 2007 році - протиправною.
Визнати дії в 2008-2009 роках Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо виплати ОСОБА_1 соціальної підтримки у вигляді підвищення пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі, що не відповідає вимогам закону – неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни недоплачену соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії за 2007 рік, 2008 рік, січень - грудень 2009 року у сумі 4689 грн. 30 коп.
В інший частині у задоволенні позову – відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу судові витрати у сумі 30 грн. 00 коп.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови або в разі проголошення резолютивної частини – протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов