Справа №2-679/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:                                     головуючого судді Зарічної Л.А.,

при секретарі  Голушко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справи за позовом   ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення   Прилуцької міської ради  про спонукання до вчинення дій щодо нарахування щорічної  разової допомоги,-

В С Т А Н О В И В :

            Позивач   ОСОБА_1   є інвалідом другої групи та відповідно  до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  має право на отримання щорічної грошової допомоги, яка виплачується до 05 травня в розмірі 8 мінімальних  пенсій за віком.

Посилаючись на ті обставини, що  у 2008 та 2009 році така допомога була виплачена в  меншому розмірі, ніж визначено даним Законом, позивач звернувся до суду із відповідною заявою про  нарахування  та виплату йому такої допомоги відповідно до вимог Закону.

 В судовому засіданні  позивач підтримав свої вимоги та при цьому пояснив, що існує рішення Конституційного Суду України , яким  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідні положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими була зупинена дія норм чинного законодавства, а саме відповідна стаття Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , на підставі якого позивачу не було виплачено до 09 травня  щорічну разову грошову  допомогу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як інваліду 2 групи, чим фактично відповідач порушив його права та свободи , позбавив законного права на отрима-ння такої щорічної допомоги,  поновлення  яких позивач вимагає в судовому засіданні.

    Представник  відповідача в судовому засіданні позовних вимог ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі та при цьому пояснив, що у 2008 та 2009 роках позивачу була нарахована та виплачена така допомога  у розмірі відповідно 400 грн. та 430 грн., а тому відповідач не вбачає ніяких порушень  його прав, оскільки такі виплати проводилися на підставі Постанов Кабінету Міністрів України №183 від 12.03.2008 року  «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» та  №211 від 18.03.2009 року  «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

 Вислухавши пояснення сторін та дослідивши наявні докази по справі суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 з наступних підстав:

Відповідно до  копії пенсійного посвідчення  (а.с.7) вбачається, що  ОСОБА_1  є інвалідом 2 групи та  має право на пільги,  встановлені законодавством України для ветеранів  війни – інвалідів війни. Дане посвідчення видане 28.10.1996 року, є безтермінове та дійсне на всій території України.

Посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи  1 категорії вказує на наявність у   ОСОБА_1  права на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 Відповідно до  ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  визначалося , що щорічно, до 5 травня  інвалідам війни   виплачується  разова  грошова допомога  у розмірах:  інвалідам 1 групи -  10 мінімальних пенсій за віком,  ІІ групи -  8 мінімальних пенсій за віком, ІІІ групи – 7 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про державний бюджет на  2008 рік»   вказану норму  було змінено та визначено, що  розмір вказаної щорічної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України  в межах  бюджетних призначень , встановлених  законом  про Державний бюджет  України  та у зв’язку з чим  кожного року Кабінет Міністрів України приймав відповідні Постанови, якими визначав розмір такої щорічної  допомоги.

  Проте, вказану зміну Рішенням Конституційного Суду України від  22.05.2008 року  визнано  неконституційною.

Таким чином, у  2008 році діяла відповідна Постанова Кабінету Міністрів України №183 від 12.03.2008 року  «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» , а у 2009 році -  №211 від 18.03.2009 року  «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Згідно  довідок Управління праці та соціального захисту населення вбачається, що ОСОБА_1 у квітні 2008 року виплачена щорічна разова грошова допомога  у розмірі 400 грн., а у 2009 році – 430 грн.

Відповідно до вимог ч.2.ст.19 Конституції України органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Згідно з положеннями ст.8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України,  суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу. А тому суд вважає, що при призначенні розміру щорічної разової допомоги  відповідач повинен був керуватися Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , а не вказаними відповідачем постановами Кабінету Міністрів України, які звужують обсяг встановлених законом прав.

В той же час, як вбачається зі змісту Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  вбачається, що на Кабінет Міністрів України не покладається  обов’язок  по зменшенню сум допомоги, встановлених Законом.

 Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою   конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи ч.3.ст.22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України , є безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що нарахування та виплата позивачу одноразової допомоги до 5 травня  у розмірі 400  грн. у 2008 році  та 430 грн. у 2009 році   є неправомірною .

За таких обставин, суд, з врахуванням рішення Конституційного Суду України , який визначає неконституційність  прийнятих обмежень та втрата ними чинності саме з дня ухвалення такого рішення, яке має преюдиціальне значення для судів загальних юрисдикцій при розгляді ними позовів  у зв’язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними,  а також зважаючи на те, що позивачу фактично було нараховано та виплачено  відповідну допомогу, але в меншому розмірі, ніж визначено  Законом, суд вважає, що позовні вимоги    ОСОБА_1  підлягають  до часткового задоволення, та вважає, що призначена позивачу допомога  підлягає перерахунку згідно  наведених вище обставин та Законів.

 На підставі ст. 13  Закону України «Про  статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст.19,22  Конституції  України  та  керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги   ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради  про  спонукання до вчинення дій щодо нарахування щорічної  разової допомоги- задовольнити частково.

Зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради  здійснити ОСОБА_1 перерахунок  та виплату  щорічної разової допомоги  до 5 травня 2008 року та 5 травня 2009 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а в іншій частині позову - відмовити.

 Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду апеляційної скарги  чи  заяви про апеляційне оскарження,  із наступним  поданням  самої апеляційної скарги протягом 20 днів Апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

Суддя                                                                                                                    Л.А.Зарічна