Справа № 2а-409/2010 рік

ПОСТАНОВА

Іменем України

«30» березня  2010 р.                                                                    м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд  Одеської  області

в складі: головуючого - одноособово судді  Боярського О.О.

               при секретарі – Рачицькій І.А.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення в м. Білгород-Дністровському  про визнання неправомірними дій щодо здійснення перерахунку та виплат допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення недоотриманої допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення в м. Білгород-Дністровському з позовом про визнання неправомірними дій щодо здійснення перерахунку та виплат допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення недоотриманої допомоги, в якому просить стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй допомогу по догляду за дитиною до трьох років за період з  03 квітня 2007 року по травень 2009 року на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на те, що відповідно ст.ст. 41, 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»  вона має право на щомісячну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до трьох років у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, але фактично в повному обсязі її не отримує, що на думку позивача є  грубим порушенням її прав.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.  

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у зв’язку з їх безпідставністю, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав визначених у письмових запереченнях.  

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які  мають юридичне значення для розгляду справи і  вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача при нарахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач керувався законом України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законами України «Про державний бюджет».   

Наразі   у 2008 році  внаслідок внесення змін у закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»   виникла колізія норм права, відповідно до якої нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною для  застрахованих осіб, можна здійснювати як згідно Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми», так і згідно закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».  При вирішенні даної колізії слід взяти до уваги лист  від 29.07.2008 №337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії». За цим листом дана колізія вирішується на користь  спеціального закону. Ця позиція підтримана і Вищим Адміністративним судом, зокрема в рішенні від 22 липня 2009 року № к-12139/08  

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку із вагітністю та пологами, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.  

Згідно до вимог ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року  право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.  

Статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року , якою передбачені умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, призначення та виплата даної допомоги не ставиться в залежність від того чи застрахована особа, яка має право на отримання допомоги у встановленому Законом порядку, чи не застрахована.  

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку що до даних правовідносин необхідно застосувати положення Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року, який в даному випадку є спеціальним, а не положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки положення даного Закону є загальними.  

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з врахуванням складу сім»ї, її доходів та віку дітей та направлений на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.  

Статтею 1 вказаного закону передбачено,  що громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими Законами.

Стаття 3 вищенаведеного Закону передбачає види державної допомоги сім’ям з дітьми одним з яких є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У відповідності до ст.. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа ( один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, бабка, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.  

            ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області 17 квітня 2008 року та ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області 11 липня 2006 року.

          Позивачка ОСОБА_1  фактично здійснює догляд за дітьми.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні і отримує допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з серпня 2006 року.

Згідно довідок наданих у судове засідання відповідачем від 02.03.2010 року позивачці виплачена  державна допомога на народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у повному обсязі та на народження дитини ОСОБА_2 у повному обсязі, згідно положень Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік» та згідно положень Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» у розмірі 8500 гривень та у розмірі  23320 тисяч гривень.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 рік № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, від 27.11. 2008 року № 26-рп/2008 року, на які посилається позивачка,   не було визнано неконституційним положення абзацу 2 частини 2 ст. 56 Закону України „Про держаний бюджет України на 2007 рік” та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», якими було встановлено відповідні  одноразові виплати при народженні дитини.    

Згідно довідки наданої у судове засідання представником відповідача від 02.03.2010 року  № 90 ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_3   призначена допомога  у серпні 2006 року 2, 95 гривень, у вересні, жовтні, листопаді  2006 року 91,62 гривні, у грудні 2006 року 96.66 гривень, у січні, лютому  2007 року 98, 37 гривень, з березня по червень 2007 року 99, 72 гривні, у липні 2007 року 101, 16 гривень, у серпні 2007 року 103, 41 гривня, у вересні та жовтні 2007 року 104, 85 гривень, у листопаді та грудні 107, 73 гривні, у січні 2008 року 170, 13 гривні, у лютому та березні 2008 року 207, 75 гривень, з квітня по червень 2008 року 214, 75 гривень, з липня по грудень  2008 року 130 гривень; з січня  по липень 2009 року 130 гривень.

Згідно довідки наданої у судове засідання представником відповідача від 02.03.2010 року  № 88 ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_2   призначена допомога з липня 2008 року по лютий 2010 року у розмірі 130 гривень.

Суд з приводу спірних правовідносин щодо неотримання державної допомоги по догляду за дитиною до трьох років   зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” дія ч.1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім”ям з дітьми” була зупинена, виплати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в указаний період проводились на підставі Закону України “Про загальнообов”язкове соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності   та витратами зумовленими народженням та похованням”  від 18 січня 2001 року №2240.  

До теперішнього часу  положення ст. 77 та 110 Закону „Про державний бюджет на 2006 рік” не скасовані та не визнані не конституційними, а тому є такими, що відповідають Конституції України.  

Тому суд вважає, що підстав для  перерахування допомоги по догляду за дитиною  позивачці у  розмірі прожиткового мінімуму  за 2006 рік у суду не має.  

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми » передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років.

Статтею 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-XII здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового  мінімуму, встановленого для працездатних  осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.  

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають  Конституції України (є неконституційними) положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 2811-XII щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007 рік»: абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім» в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше  23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб.  

Рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх  окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 74 Закону України «Про Конституційний  Суд України» визначено, що Конституційний суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

У п 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 конкретно зазначено, що «рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними».

Приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України за справою №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, суд вважає, що при визначенні розміру державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік слід керуватися статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а тому відповідач повинен виплачувати позивачу державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років (згідно ст. 62 Закону України № 486 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць був встановлений для дітей віком до 6 років: з 1 квітня – 463 гривні, з 1 жовтня – 470 гривень).

За таких обставин судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми » має право на державну соціальну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, однак відповідач всупереч нормам діючого законодавства  виплачував  державну соціальну допомогу по догляду за дитиною у меншому розмірі.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що у зв’язку з пропуском позивачкою строків звернення до адміністративного суду у відповідності до ст. 100 КАС України, суд повинен відмовити їй у задоволенні позову, на цьому він наполягав у своїх письмових запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивака звернулася до суду з дійсним адміністративним позовом у липні 2009 року, в якому поважних причин  пропуску строку для звернення до адміністративного суду не наведено.  

Враховуючи положення ст.99 КАС України, у судовому засіданні встановлено, що  позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Суд вважає, що необізнаність особи, а також незнання діючого законодавства не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків обов’язково підлягають оприлюдненню, а отже позивач мав можливості дізнатися про порушення його прав та своєчасно  звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

            Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного  суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.

            На підставі  наведеного, суд приходить до переконання, що у зв’язку з тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогами про виплату допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік, а відповідач просить відмовити  позивачу у задоволенні адміністративного позову зв’язку з пропуском нею вказаного строку,  у задоволенні адміністративного позову  про відшкодування недоплаченої щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до трьох років   за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років , слід відмовити, оскільки позивачка пропустила строк звернення до суду і будь-яких поважних причин пропущення строку не наводить.

  З 1 січня 2008 року вступили в силу зміни до Закону України “Про державну допомогу сім”ям з дітьми”, в яких визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  надається у розмірі, що дорівнює  різниці між  прожитковим мінімумом , встановленим для працездатних осіб та середньомісячним совокупним доходом сім”ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.  

  Тому виплати позивачки з 1 січня 2008 року  по теперішній час складали по 130 грн.  

   Норми законодавства , згідно яких були внесені вищевказані зміни в ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім”ям з дітьми”  не визнані неконституційними, а відтак є чинними., тому застосуванню підлягає редакція ст.15 Закону, яка діяла в 2008 році та в 2009 році . Саме  в такому розмірі відповідач виплачував , а позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною в 2008 та 2009  роках, що відповідає чинному в цей період законодавству.  

З урахуванням викладеного суд не погоджується з аргументами позивачки, що в 2008 та 2009 роках  їй повинні були сплачувати допомогу на дитину у розмірі прожиткового мінімуму  на дитину віком до 6 років на кожну, замість 130 гривень на кожну дитину які вона отримала, так як вказані норми Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»  не скасовувались та не конституційними не визнавались.

 Тому позовні вимоги щодо порушення прав позивачки в 2008г та в 2009 роках  не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст.. 94 КАС України.  

           На підставі викладеного, керуючись ст..19. 152 Конституції України, законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми », рішенням Конституційного суду України по справі №6-рп від 09.07.2007 року,    ст. ст.11,69-71, 94,99, 100, 105, 160-164, 167,  254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_1  до Управління Праці та соціального захисту населення м. Білгород-Дністровського  про  визнання неправомірними  дій та  стягнення на її користь не отриману внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства України на суму 17 438 гривень допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 03 квітня 2007 року по травень 2009 року відмовити у повному обсязі.  .

          Постанова  може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя: