Справа №2-86

2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  УКРАЇНИ

29  квітня 2010 року

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого     судді             Любинецької – Онілової А.Г.

за участю секретаря сз                                Лозінської Т.О.

адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

позивачки – відповідачки ОСОБА_4

відповідачки – позивачки ОСОБА_5

представника відповідачки-позивачки ОСОБА_5 – ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ямпіль

цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації за належну Ѕ частину спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

         ОСОБА_4 заявила позов до ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна подружжя, в ході судового розгляду збільшила та уточнила  свої вимоги, а саме  - заявила  про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації за належну Ѕ частину спільного сумісного майна подружжя. Зазначила, що з квітня 2002 року вона проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_7, вели спільне господарство і мали спільний бюджет. За час спільного проживання із ОСОБА_7 в листопаді 2007 року за спільні кошти придбали легковий автомобіль марки  ВАЗ 21099, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2. Автомобіль зареєстрували на ім’я ОСОБА_7 ОСОБА_4 зазначає, що її частка у спільному майні складає 18468 гривень.  ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, а його мати – ОСОБА_5 бажає прийняти спадщину після смерті свого сина. Вважаючи свої права на автомобіль невизнаними, ОСОБА_4 просила суд встановити факт її  проживання  із ОСОБА_7 однією сім’єю без шлюбу з квітня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнати автомобіль спільною сумісною власністю її  та ОСОБА_7,  визнати право власності на автомобіль за ОСОБА_5, у порядку спадкування за законом, стягнути із ОСОБА_5 на її користь грошову компенсацію за належну їй Ѕ частину автомобіля, стягнути судові витрати, понесені нею у справі.

      ОСОБА_5 заявила зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с.Городківка Крижопільського району Вінницької області помер її син ОСОБА_7. Вона є єдиною спадкоємицею за законом першої черги спадкоємців за законом і має право на успадкування майна покійного сина. 06 листопада 2008 року вона подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті сина. ОСОБА_5 зазначає, що серед спадково майна, яке за життя належало її сину є автомобіль марки  ВАЗ 21099, 2007 року випуску. Після смерті сина вказаним автомобілем заволоділа  ОСОБА_4 і незаконно утримує його в своєму домоволодінні. Вважаючи свої права на спадщину порушеними, ОСОБА_5 просить суд визнати за нею право власності  на автомобіль марки  ВАЗ 21099, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, у порядку спадкування за законом після смерті сина – ОСОБА_7, витребувати у ОСОБА_4 і передати їй вказаний автомобіль, стягнути із ОСОБА_4 на її користь судові витрати в сумі 1846 гривень.

         Позивачка-відповідачка ОСОБА_4 заявлений нею позов підтримала, просила його задовольнити із наведених у ньому підстав,  зустрічний позов не визнала, заперечувала його тим, що вона на законних підставах має право на Ѕ частку автомобіля як спільного майна. Пояснила, що із покійним ОСОБА_7 з 2002 року вони проживали в її домоволодінні АДРЕСА_1 Вінницької області, хоча зареєстрованим він був за місцем проживання його матері в с.Городківка Крижопільського району. В домоволодінні матері вони утримували домашнє господарство, а також допомагали його матері ОСОБА_5 Протягом декількох років до дня своєї смерті ОСОБА_7 важко хворів, і вона його доглядала.  Напередодні смерті ОСОБА_7 вона відвезла його до матері, оскільки  в той день вона була на чергуванні у лікарні, де працює медичною сестрою, й  не хотіла залишати його вдома самого без сторонньої допомоги. Наступного дня після чергування вона одразу поїхала в с.Городківка до ОСОБА_7, він був у важкому стані і помер фактично у неї на руках, хоронили ОСОБА_7 в с.Городківка із домоволодіння його матері. Позивачка-відповідачка також зазначила, що  автомобіль увесь час був у неї в домоволодінні, так як там до дня своєї смерті проживав ОСОБА_7 Просила відмовити у задоволенні зустрічного позову, задовольнити заявлений нею позов.

       Відповідачка-позивачка  ОСОБА_5 заявлений зустрічний позов підтримала, просила його задовольнити із наведених у ньому підстав,  первинний позов не визнала, заперечувала його тим, що її покійний син ОСОБА_7 за станом свого здоров’я ніколи ні з ким не мав і не міг мати  подружніх відносин. Із ОСОБА_4 спільно не проживав, мав лише епізодичні зустрічі. Постійно проживав із нею в її домоволодінні в с.Городківка, разом вели домашнє господарство. Помер та похоронений  ОСОБА_7 в с.Городківка. Автомобіль придбав самостійно за власні кошти,  вона також давала кошти своєму синові на придбання автомобіля, ОСОБА_4 участі у цьому не приймала. Просила відмовити у задоволенні первинного позову, задовольнити заявлені нею вимоги.

     Судом встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

      Із показань свідків  ОСОБА_8,  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлено, що ОСОБА_8 є подругою, ОСОБА_9 – колегою по роботі, а ОСОБА_10 - сусідкою  ОСОБА_4,  протягом шести останніх років до 2008 року ОСОБА_4 проживала однією сім’єю із покійним ОСОБА_7 в смт.Крижопіль в будинку ОСОБА_4, вели спільне господарство, розводили свиней, разом ходили в гості та запрошували до себе гостей, разом їздили до матері ОСОБА_7 в с.Городківка, де ОСОБА_7 також розводив свиней,  разом складали гроші на автомобіль, потім придбали автомобіль. ОСОБА_7 хворів і ОСОБА_4 його доглядала.  Автомобіль увесь час знаходився у них  на подвір’ї в домоволодінні ОСОБА_4 в смт.Крижопіль.

        Із показань свідка ОСОБА_11 встановлено, що він працює  сільським головою і є сусідом ОСОБА_7 в с.Городківка Крижопільського району, за життя ОСОБА_7 мав намір придбати автомобіль. Разом вони приїхали в домоволодіння матері ОСОБА_7, там ОСОБА_7 передав йому гроші на придбання автомобіля. Також ОСОБА_11 пояснив, що в домоволодінні ОСОБА_5 утримувалися свині, і він часто  бачив там ОСОБА_7, який доглядав це господарство. ОСОБА_7 проживав в Крижополі у ОСОБА_4, і в матері в с.Городківка, де він зареєстрований. Коли ОСОБА_7 придбав автомобіль, вони разом поїхали на роботу до ОСОБА_4, вона виходила і дивилася на автомобіль. За три дні до смерті ОСОБА_7 ОСОБА_11 приїздив до ОСОБА_4 додому в смт.Крижопіль, і ОСОБА_7 був там.

         Із показань свідків ОСОБА_12,  ОСОБА_13 та ОСОБА_14 встановлено, що ОСОБА_12 та  ОСОБА_14 є родичами ОСОБА_7, а ОСОБА_13 – сусідкою ОСОБА_5 Свідки  пояснили, що за життя ОСОБА_7 постійно проживав в с.Городківка в домоволодінні своєї матері ОСОБА_5 Свідок ОСОБА_14 також пояснила, що ОСОБА_7 купив автомобіль за кошти свої та своєї матері, на купівлю автомобіля вона їм позичила 2000 доларів США. Свідок ОСОБА_12 також пояснила, що ОСОБА_7 за станом здоров’я не міг мати шлюбних стосунків і ніколи не був у шлюбі. Свідок ОСОБА_13 також зазначила, що вона до ОСОБА_7 не ходила і не знає, чи була жінка у ОСОБА_7

          Із дослідних судом письмових доказів – свідоцтва про народження, свідоцтва про смерть, Спадкової справи до майна померлого ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_7 є сином відповідачки-позивачки  ОСОБА_5 і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с.Городківка Крижопільського району Вінницької області. 06.11.20078 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, будь-які інші заяви про  прийняття чи відмову від спадщини – відсутні.

          Із копії паспорту ОСОБА_7 встановлено, що за життя він не перебував у зареєстрованому шлюбі із будь-ким.

          Із Тимчасового реєстраційного талону, виданного Крижопільським  МРЕВ, Довідки Крижопільського МРЕВ встановлено, що 08.11.2007 року за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на автомобіль марки  ВАЗ 21099, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, легковий седан В.

           Із Довідки вих.№7590 від 07.11.2008 року виконавчого комітету  Крижопільської селищної ради  встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_1 і разом із нею без реєстрації шлюбу  проживав ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

           Із досліджених фотокарток та оглянутого судом відеоматеріалу встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 разом перебували на святкуваннях різних подій та відпочинку. Із довідок про доходи ОСОБА_4 та ОСОБА_7 встановлено, що в 2008 році вони  працювали і отримували заробітну плату. Із архівної довідки №72 від 03.02.2010 року  та довідки філії «Городківське» ЗАТ ПК «Поділля» встановлено,  що за життя ОСОБА_7 працював в колгоспі «Росія с.Городківка та в  ЗАТ ПК «Поділля».

            Із виписки із амбулаторної картки ОСОБА_7 встановлено, що 23.09.2008 року він звертався за медичною допомогою, йому рекомендоване симптоматичне лікування за місцем проживання.

             Із досліджених  накладних встановлено, що витрати на поховання ОСОБА_7  та поминальні обіди понесла відповідачка-позивачка ОСОБА_5

             Із Довідки виконкому Городківської сільської ради вих.16 від  11.01.2010 року встановлено, що ОСОБА_7 на день своєї смерті проживав спільно зі своєю матір’ю ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_2 і вели спільне господарство.

             Дослідивши усі докази, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини  щодо  права власності на автомобіль марки  ВАЗ 21099, 2007 року випуску,  державний номерний знак НОМЕР_2.

              Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає частково обґрунтованими доводи  сторін і має підстави для  частково задоволення заявлених первинного та зустрічного позовів, виходячи із наступного.

               Судом встановлено, що дійсно в період із квітня 2002 року  до дня смерті ОСОБА_7 позивачка-відповідачка ОСОБА_4 проживала із ним як чоловік та жінка без шлюбу в смт.Крижопіль. Викладена обставина підтверджена показаннями допитаних свідків ОСОБА_8,  ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, довідкою Крижопільської селищної ради, дослідженими фото та відеоматеріалом, які не суперечать між собою і підтверджують доводи позивачки-відповідачки. Встановлення вказаного факту має для ОСОБА_4 юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації її прав, що виникли внаслідок спільного проживання із ОСОБА_7

              Суд не приймає до уваги показання допитаних судом свідків  ОСОБА_12,  ОСОБА_13 та ОСОБА_14, як підтвердження заперечень відповідачки-позивачки ОСОБА_5 у тім, що ОСОБА_4 не проживала  із ОСОБА_7 однією сім’єю. Показання вказаних свідків не знайшли свого підтвердження будь-якими іншими доказами, наданими ОСОБА_5 Достовірно свідкам невідомо, чи підтримував він стосунки із ОСОБА_4, оскільки свідки його бачили лише на території домоволодіння ОСОБА_5  Крім того, як пояснив свідок ОСОБА_11, який є сусідом сім*ї ОСОБА_5 в с.Городківка і сільським головою, покійний ОСОБА_7 мав два місця проживання – за місцем реєстрації в с.Городківка, де в домоволодінні своєї матері утримував господарство, та в смт.Крижопіль, де він проживав разом із ОСОБА_4 в її домоволодінні. Показання свідків ОСОБА_12,  ОСОБА_13 та ОСОБА_14 доводять ту обставину, що покійний проживав в с.Городківка Крижопільського району.  Наведена в довідці виконкому Крижопільської сільської ради обставина про те, що на день своєї смерті ОСОБА_7 проживав у домоволодінні своєї матері і вів спільне господарство не виключає факту спільного його проживання  однією сім’єю без шлюбу із ОСОБА_4

     Відповідно до ст.29 ч.6 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

       Оскільки право власності на спірний автомобіль набуто ОСОБА_7 в 2007 році  за час їх спільного проживання із ОСОБА_4, суд на підставах, визначених  ч.2 ст.74 СК України,  вважає його майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_4

    Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають  однією  сім'єю,  але  не перебувають  у  шлюбі  між  собою  або  в будь-якому іншому шлюбі, майно,  набуте  ними  за  час спільного проживання,належить їм на праві  спільної  сумісної  власності,  якщо інше не  встановленописьмовим договором між ними.      

          На майно,  що є об'єктом права спільної сумісної власності
жінки  та  чоловіка,  які  не  перебувають у шлюбі між собою або в
будь-якому  іншому  шлюбі,  поширюються  положення  глави  8 цього
Кодексу.

           За правилами ст.ст.60-71 глави 8 СК України – частки майна дружини та чоловіка є рівними,якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

           Таким чином, частки позивачки-відповідачки та покійного ОСОБА_7 у спільному автомобілі становлять по Ѕ, а тому суд вважає обґрунтованою її вимогу про визнання автомобіля об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Оскільки в ході судового розгляду позивачка-відповідачка не підтримала заявлену раніше позовну вимогу про визнання за нею права власності на Ѕ спірного автомобіля, суд не розглядав цього питання на підставі ст.11 ЦПК України керуючись принципом диспозитивності, вирішив спір в межах заявлених та підтриманих позовних вимог.

         Відповідно ст.1261 ЦК України відповідачка-позивачка є спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом, і має право на успадкування майна померлого сина ОСОБА_7 Відповідно до ст.1269 ЦК України відповідачка-позивачка ОСОБА_5 вважається спадкоємцем, який прийняв спадщину, оскільки в строк, передбачений ст.1270 ЦК України заявила до нотаріальної контори  про вступ у спадщину.

         Виходячи із наведеного, суд вважає встановленим, що після смерті  ОСОБА_7 в склад спадщини входить право власності на Ѕ автомобіля, і відповідачка-позивачка ОСОБА_5, на підставі ст.ст.1261, 1269 ЦК України має право на успадкування цієї частки автомобіля. З урахуванням наведеного, суд має підставу частково задовольнити заявлену ОСОБА_4 у первинному позові та  заявлену ОСОБА_5 у зустрічному позові  вимогу про визнання за ОСОБА_5 права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ  частку спірного автомобіля.

        Разом із тим, суд вважає необґрунтованими заявлені ОСОБА_4 вимоги про стягнення із ОСОБА_5 грошової компенсації за належну їй Ѕ частину спільного майна та заявлену в зустрічному позові вимогу відповідачки-позивачки ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння, виходячи із наступного.

       Судом встановлено, що між сторонами виник спір  щодо права на автомобіль. Судом визнано автомобіль правом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та визнано право власності на Ѕ автомобіля за ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом.

    Відповідно до п.2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 Порядку державної реєстрації           (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них                 транспортних засобів та мопедів - цей  Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб,  які  є  власниками  транспортних  засобів,  виробляють   чи експлуатують   їх. Відповідно до п.7 цього Порядку  власники транспортних засобів зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення,  або  тимчасового  ввезення на територію України,  або

виникнення  обставин,  що  є  підставою  для  внесення   змін   до реєстраційних документів.    Відповідно до п.8 абз. 2  названого Порядку  - рішення суду лише підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, тобто, момент набуття права власності на транспортний засіб відповідно до закону  виникає  з  моменту  його державної реєстрації.  

         Сторонами як співвласниками не зареєстроване право власності на автомобіль  в порядку, встановленому п.6 вказаного Порядку, тобто, не набуто у встановленому законом порядку право користування та розпорядження автомобілем, які є складовими права власності.  Також достовірними доказами не доведено дійсної вартості автомобіля на момент його придбання, а тому вимога позивачки-відповідачки про стягнення компенсації за належну їй частку  в автомобілі заявлена передчасно  і задоволена бути не може. Відповідно 364 ЦК України порушене питання про виділ частки із майна та стягнення компенсації можливе лише після набуття права власності на автомобіль,  з моменту його державної реєстрації.

            Зустрічна вимога ОСОБА_5 про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння є необґрунтованою і не підлягає до задоволення, оскільки за правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Як встановлено судом, ОСОБА_4 на відповідній правовій підставі – праві спільної сумісної власності - заволоділа автомобілем, а тому даний автомобіль не може бути витребуваний у неї.

            Вирішуючи первинні та зустрічні позовні вимоги про стягнення судових витрат, суд має підстави для часткового їх задоволення, виходячи із наступного.  Оскільки позовні вимоги задоволено частково,  судові витрати за правилами ст.88 ч.1 ЦПК України, згідно із якою якщо позов задоволено частково,  присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Документально підтверджені судові витрати понесені позивачкою-відповідачкою  при сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи становлять 274 гривні 68 копійок, такі ж витрати відповідачки-позивачки становлять – 399 гривень 36 копійок. Із розрахунку здійсненому за формулою  простої математичної пропорції відповідно до розміру задоволених первинних та зустрічних позовних вимог, відшкодуванню позивачці-відповідачці підлягають 137 гривень 34 копійки судових витрат,  відповідачці-позивачці – 199 гривень 68 копійок.

         При вирішенні питання в частині заявлених сторонами  позовних вимог про відшкодування витрат на оплату правової допомоги позивачці-відповідачці у сумі  1000 гривень та відповідачці-позивачці у сумі 1846 гривень 80 копійок, суд виходить із наступного.      

        Згідно зі ст.84 ЦПК України витрати на правову допомогу несуть сторони, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.      Зокрема, відповідно до п.1)  Додатку до Постанови КМУ від 27 квітня 2006 року №590 “Граничні розміри компенсацій витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ” граничний розмір компенсації витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не перевищує суму, що обчислюється з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати на годину її роботи.

        Жодною із сторін в обґрунтування сум заявлених вимог не надано угод (договорів)  із їх адвокатами із чітким розрахунком годин роботи по наданню правової допомоги, обумовленими правами та обов’язками. В підтвердження факту оплати послуг на правову допомогу разом із наданими квитанціями не додано виписки з розрахункового рахунку або книги обліку адвокатської діяльності із відповідним записом про оприбуткування вказаної суми. З урахуванням  наведеного, суд не має підстав відповідно до ст.ст.84, 88 ЦПК України  для задоволення первинних та зустрічних позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

           Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані ст.74 СК України, ст.ст.364, 387, 1261, 1269  ЦК України.

           Оскільки судом  спір між сторонами вирішено, суд в порядку ст.154 ч.3 ЦПК України  має підстави скасувати захід забезпечення позову, обраний ухвалою  Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2009 року, а саме – зняти арешт із автомобіля, що є предметом спору.

           Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 154 ч.3, 212,  213, 214, 215  ЦПК України і на підставі ст. 256 ч.1 п.5 ЦПК України, ст.74 СК України, ст.ст.1261, 1269  ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

     Позов  ОСОБА_4  до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації за належну Ѕ частину спільного сумісного майна подружжя  – задовольнити частково.  

     Встановити факт  проживання однією сім’єю без шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з квітня 2002 року  до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

     Визнати  автомобіль марки  ВАЗ 21099, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, легковий седан В, зареєстрований за ОСОБА_7 на підставі Тимчасового реєстраційного талону, виданного Крижопільським  МРЕВ 08.11.2007 року – спільною сумісною власністю  ОСОБА_4 та  ОСОБА_7.

     Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4  137 гривень 34 копійки судових витрат.

      В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

      Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та витребування майна із чужого незаконного володіння – задовольнити частково.

      Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку автомобіля марки ВАЗ 21099, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, легковий седан В, зареєстрований за ОСОБА_7 на підставі Тимчасового реєстраційного талону, виданного Крижопільським  МРЕВ 08.11.2007 року, у порядку спадкування за законом після смерті  сина - ОСОБА_7.

       Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 199 гривень 68 копійок судових витрат.

          В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

          Скасувати захід забезпечення позову, обраний ухвалою  Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2009 року, а саме – зняти арешт із автомобіля марки  ВАЗ 21099, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, легковий седан В, зареєстрованого за ОСОБА_7 на підставі Тимчасового реєстраційного талону, виданного Крижопільським  МРЕВ 08.11.2007 року.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення  через Ямпільський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.                  

                        Головуючий              підпис