0531
Справа № 2 «а»-2029/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2010 року м. Донецьк
Куйбишевський районний суду м. Донецька у складі:
головуючого – судді Лариній О.В..,
при секретарі Петровій Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до її пенсії, як дитині війни з 22.05.2008р.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана пенсія повинна щомісячно підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії в Україні за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватися відповідачем, що також рішенням Конституційного Суду України № 6 -рп2007 від 9.07.2007 року визначено, що положення Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є неконституційним, оскільки відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Позивачка у судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, але надав заперечення на позовну заяву у яких просив розглянути справу без участі представника. З наданих до суду заперечень вбачається, що позовні вимоги відповідач не визнає та зазначає, що згідно зі ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету України. ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування витрат, які пов’язані з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то отже не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 ЗУ України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 р. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого положення пункту 41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На підставі цього рішення втратила чинність нова редакція ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Разом з тим, ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» не передбачено виплатити відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячно довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн., та з 1 жовтня – 49,80 грн. Отже, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Тому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
А тому вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька провести нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року підлягають задоволенню.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48, 10 гривень, з 1 липня - 48,20 гривень, з І жовтня - 49,80 гривень.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної Постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання бездіяльність відповідача неправомірною в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 58 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність з 1.04.2008 року встановлено - 48І грн., з 1.07. - 482 грн., з 1.10 - 498 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом, та нормативно - правовими актами КМ України.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державною конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 22017-Ш, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Задовольняючи частково позов, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6. статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною І статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/ 2005 від 11 жовтня по справі № 3-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, законів за статтею 22 Конституції України.
Враховуючи, що позивач, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення: до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен до нарахувати позивачу 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» КМУ надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальних захист дітей війни».
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання Управління пенсійного фонду у Куйбишевському районі м. Донецька в подальшому робити перерахунок державної соціальної допомоги у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без урахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спору.
Таким чином, відповідача слідує за необхідне зобов'язати нарахувати та сплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Крім того, не приймається вимога відповідача про відмову у задоволенні усіх позовних вимог, з підстав пропущений позивачем строку, встановленого ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом порушених прав та свобод, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивачкою заявлена вимога про стягнення доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька щодо не нарахування позивачці, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 54, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» – задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення з адміністративним позовом.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі міста Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Куйбишевського районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитини війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року відповідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру для осіб, які втратили працездатність.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів після її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набуває чинності після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання такої заяви, постанова суду набуває чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: