Справа № 2о-222
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2010 року м. Білгород-Дністровський Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.
при секретарі – Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгород-Дністровський цивільну справу за заявою Комісія з питань захисту прав дитини райдержадміністрації в інтересах малолітньої ОСОБА_2 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3, зацікавлена особа – Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини,
Встановив:
Заявник Комісія з питань захисту прав дитини райдержадміністрації в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою в якій просить визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 безвісно відсутнім, посилаючись на те, що ОСОБА_3, близько 10 років за місцем проживання та реєстрації не проживає, відомості про його перебування на теперішній час відсутні, його малолітня дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходиться на вихованні у Білгород-Дністровському спеціалізованому будинку дитини, за час перебування дитини в закладі батько ОСОБА_3, жодного разу її не відвідував, не цікавився її здоров’ям, місце перебування чи проживання ОСОБА_3 не встановлено, тому позивач просить визнати фізичну особу ОСОБА_3 безвісно відсутнім, так як необхідне визначити статусу дитини ОСОБА_2 для подальшого влаштування.
У судовому засіданні представник заявника доводи заяви підтримала.
Представник зацікавленої особи Білгород-Дністровського спеціалізованого будинку дитини , доводи заяви також підтримала.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, представника зацікавленої особи, суд вважає, що заява Комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.43 ЦК України фізична особа може бути судом визнання безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 в місці його постійного проживання у АДРЕСА_1 протягом одного року підтверджується зібраними у справі доказами.
Відповідно до довідки Олександрівської сільської ради від 17.02.2010 року за №02-18-59, ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 на території сільської ради зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, але на протязі 15-ти років за місцем реєстрації не проживає.
Згідно довідки адресно-довідкового бюро ГУМВС України в Одеській області від 08.02.2010 року, громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник заявника Комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації пояснила, що у Білгород-Дністровському спеціалізованому будинку дитини знаходиться ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була влаштована до закладу на підставі розпорядження Білгород-Дністровської райдержадміністрації від 09.12.2008 року №28/А-2008 терміном на 1 рік, у зв’язку з вилучення дитини з сім’ї по причині загрози її життю та здоров’ю (акт про вилучення дитини від 06.12.2007 року). А також пояснила, що згідно довідки відділу РАЦС Білгород-Дністровського району Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області відомості про батька дитини в актовий запис про народження вписані на підставі ст..133 Сімейного кодексу України. Але мати дівчинки ОСОБА_4 вже близько 10 років не спілкується зі своїм чоловіком та не має жодних відомостей про нього.
Згідно перевірки, та вище наданих довідок, ОСОБА_3 за вищевказаною адресою не проживає близько 10 років. Відомості про його перебування на теперішній час відсутні. Відповідно до інформації Білгород-Дністровського спеціалізованого будинку дитини, за час перебування дитини в закладі батько неповнолітньої дитини ОСОБА_2, жодного разу не відвідував дівчинку, не цікавився її здоров’ям.
Таким чином відомості про місце перебування ОСОБА_3, відсутні більше ніж один рік, тому визнання фізичної особи ОСОБА_3 безвісно відсутнім необхідне з метою визначення статусу дитини ОСОБА_2 захисту її прав та подальшого влаштування.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов до висновку, що заява базується на чинному законодавстві, в судовому засіданні знайшов свого ствердження факт, що протягом одного року в місці постійного проживання ОСОБА_3, немає відомостей про його місце перебування, матеріали справи вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_3П безвісно відсутнім відповідно до ст. 43 ЦК України, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Відповідно до ч. 7 ст. 235 ЦПК України при ухваленні рішення судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-215, 235, 248, 249 ЦПК України, ст.43 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву Комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації в інтересах малолітньої ОСОБА_2 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3, зацікавлена особа – Білгород-Дністровський спеціалізований будинок дитини задовольнити.
Визнати безвісно відсутнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого в АДРЕСА_1.
Початком безвісної відсутності ОСОБА_3, вважати 01 січня 2009 р.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя :