Копія: Справа № 2- 90, 2010 рік

Р  І  Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 квітня 2010 року  Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Маржиної Т.В.

при секретарі – Мірошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,  про стягнення матеріальної шкоди,  ціна позову 153 530 грн. -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що з 2007 році за свої кошти придбала напівпричеп самоскид «BENALU 33 CN» державний № НОМЕР_1 вартістю 13000 євро та отримала на нього свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2, видане і зареєстроване РЕГ 3-го МРЕВ ДАІ м. Первомайська УДІ УМВС України в Миколаївській області. Вказаний причеп 31 серпня 2007 року вона передала в користування ОСОБА_2., який мав  у власності вантажний автомобіль «МАN», про що надала нотаріально посвідчену довіреність на право експлуатації, крім того, передала останньому оригінал свідоцтва про реєстрацію. Позивачка попередила ОСОБА_2 про необхідність повернення на першу вимогу причепу, оскільки вона мала намір його продати. В жовтні 2008 року позивачка звернулась до ОСОБА_2 із проханням повернути причеп, однак він його не повернув, посилаючись на те, що причеп перебуває у ремонті після пошкоджень, пообіцяв повернути його або його вартість в найкоротший термін, про що надав розписку від 01 грудня 2008 року. Відповідач не повернув  ані причепу, ані його вартість, став переховуватись. У зв’язку із цим позивачка зверталася до органів внутрішніх справ, та за результатами якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи, рекомендовано звернутися до суду із цивільним позовом.  03 липня 2009 року позивачка подала нотаріусу та до органів РЕР УДАІ заяви про скасування довіреності, виданої на ім’я ОСОБА_2 Однак, на час її звернення до суду, відповідач не повернув причеп, свідоцтво про реєстрацію причепу, не компенсував вартість причепу. У зв’язку із зазначеним просила суд зобов’язати ОСОБА_2 повернути свідоцтво про реєстрацію причепа, а також повернути їй сам причіп. В попередньому судовому засіданні 19 жовтня 2010 року до участі у справі був залучений  в якості співвідповідача ОСОБА_3, якому позивачка також надала нотаріально посвідчену довіреність на управління спірним причепом. Крім того, ОСОБА_2 повернув оригінали документів на причеп. Позивачка згодом уточнила свої позовні вимоги і просила стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь в солідарному порядку матеріальну шкоду в розмірі 153 530 грн., оскільки їй відомо, що причеп фізично знищений і не підлягає відновленню, тому просить стягнути фактичну його вартість. З ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку.

Представник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні зменшив суму позову, просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 99 169 грн., оскільки на початку 2009 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 2700 доларів США, що по курсу НБУ складає 20790 грн., а також ним повернуто оригінал свідоцтва про реєстрацію причепу.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що  позивачка надавала також і ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність на право керування причепом. ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 свій автомобіль «МАN», для того, щоб останній мав змогу заробити гроші для себе і своєї родини з можливим наступним викупом автомобіля «МАN». Саме до цього автомобілю ОСОБА_3 чіпляв причеп ОСОБА_1 Однак ОСОБА_3 в процесі використання автомобіля та причепу допустив значне перевантаження причепу, що призвело до його перевертання та значного пошкодження. Про пошкодження причепу ОСОБА_3 не повідомив ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 Згодом ОСОБА_3 все-таки повідомив ОСОБА_2. про пошкодження, останній при цьому надав ОСОБА_3 інформацію про те, де можливо здійснити ремонт причепу. ОСОБА_3 відігнав причеп до м. Бендери на авторемонтний завод, де замість прийняття активної участі в ремонті покинув причеп невідомим особам, не склав жодних документів про передачу причепу і повернувся додому. Відповідач вказував, що довіреність, яку надала йому позивачка була разовою, для однієї поїздки, після чого і причеп і довіреність були повернуті власниці – позивачці. ОСОБА_2 та його представник вважають, що саме безвідповідальна поведінка ОСОБА_3 стала причиною фактичного знищення причепа, його втрати, тому відповідно до ч.1 ст. 1166, п.1.ч. 1 ст. 1188 ЦК України тільки ОСОБА_3 повинен компенсувати позивачці матеріальні збитки.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 у судовому засідання позов не визнали, просили відмовити в його задоволення, мотивуючи тим, що позивачка надала відповідачу ОСОБА_2. довіреність на управління своїм причепом, якому також належав вантажний автомобіль «МАN» і який мав намір використовувати автомобіль разом із причепом для перевезення вантажів. ОСОБА_2 запропонував  ОСОБА_3 працювати у нього водієм і він погодився. За вказівкою ОСОБА_2 ОСОБА_3 перевозив грузи. Коли причеп зламався, він за вказівкою ОСОБА_2 і разом із ним відтранспортував причеп до м. Бендери, де останній домовився про ремонт цього причепу. Більше про причеп ОСОБА_3 нічого не знає. Розпоряджатися причепом ОСОБА_3 не міг, оскільки довіреність було видано тільки на право керування ним. Крім того, відповідач пояснив, що ОСОБА_1 взагалі не мала до нього ніяких претензій. Розписку про повернення  ОСОБА_1 і її невістці ОСОБА_7 13 000 євро (вартості причепу) писав не він, а ОСОБА_2 Таким чином, відповідач ОСОБА_3 та його представник вважають, що оскільки він не мав повноважень на розпорядження причепом, а тільки мав право керувати ним, тому ніякої шкоди позивачці він не завдав, і, відповідно, не має підстав для стягнення з нього матеріальної шкоди. ОСОБА_3 визнав, що дійсно саме під час його керуванням, він перевантажив причеп і перевернув його внаслідок чого значно пошкодив,  а також те, що саме він передав причеп невідомим особам без документів у м. Бендери.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задовленню з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію серія НОМЕР_2, виданого та зареєстрованого РЕГ 3-го МРВ ДАІ м. Первомайська ВДАІ УМВС в Миколаївській області 30 серпня 2007 року напівпричеп самоскид «ВЕNALU 33 СN», 1994 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1,  належить ОСОБА_1

Відповідно до Довіреності від 31 серпня 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8, реєстровий № 4311, ОСОБА_1 уповноважила  строком на три роки ОСОБА_2, представляти інтереси в органах ДАІ, органах страхування, СТО, автогаражних кооперативах  та громадських та інших компетентних органах, установах та організаціях незалежно від їх права власності, підпорядкування та галузевої належності, з питань пов’язаних з експлуатацією належного їй на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 – напівпричепу самоскиду-Е, реєстраційний № НОМЕР_1, для чого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2. право проходити технічний огляд причепу, визначати на власний розсуд  місце стоянки, подавати та одержувати необхідні документи, включаючи заяви, вчиняти всі інші юридичного значимі дії, пов’язані з виконанням довіреності.

03 липня 2009 року ОСОБА_1 скасувала вказану довіреність, про що вона повідомила ОСОБА_2 нотаріально посвідченою заявою, реєстровий № 3495.

Крім того, встановлено, що 29 липня 2008 року ОСОБА_1 уповноважила строком на  три роки ОСОБА_3 на підставі Довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9, реєстровий № 3114, представляти її інтереси у будь-яких установах, організаціях, незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості, з питань, пов’язаних з експлуатацією належного їй на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 – напівпричепу самоскиду-Е, реєстраційний № НОМЕР_1, для чого ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 право керувати згаданим причепом, здійснювати представництво в органах ДАІ, страхування, тощо, щодо експлуатації транспортного засобу, визначати на свій розсуд місце стоянки транспортного засобу, подавати та отримувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, проходити технічний огляд, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов’язані із вказаною довіреністю.

04 листопада 2009 року ОСОБА_1 скасувала вказану довіреність, про що вона повідомила ОСОБА_3 нотаріально посвідченою заявою, реєстровий № 1981.

Також встановлено, що 29 липня 2008 року ОСОБА_2. уповноважив ОСОБА_3 строком на три роки, керувати належним йому транспортним засобом марки «МАN» 19372 випуску 1993 року, реєстраційний № НОМЕР_4.

Таким чином,  ОСОБА_2 в період з 31.08.2007 року по 03.07.009 року та ОСОБА_3 в період з 29.07.2008 року по 04.11.2009 року на відповідній правовій підставі, визначеній ст. ст. 244 – 247 ЦК України, використовували (експлуатували) причеп, що належав ОСОБА_10. Тобто після припинення повноважень за довіреностями відповідачі повинні були повернути ОСОБА_1 її майно, однак до часу звернення до суду із цим позовом – 29.09.2009 року причеп ніким із відповідачів не повернутий.

Із розписки від 01 грудня 2008 року вбачається, що ОСОБА_2 винен гроші в сумі 1300 євро, які зобов’язався повернути ОСОБА_7 (невістці позивачки) протягом місяця.

Із розписки від 01 грудня 2008 року вбачається, що ОСОБА_3 отримав гроші в борг у ОСОБА_2 в сумі 10 тисяч доларів США, які зобов’язався повернути ОСОБА_2. 01 грудня 2008 року.

ОСОБА_2 24.02.2009 року повернув ОСОБА_7 2000 доларів США, а 30.04.2009 року – 700 доларів США., що слідує із відповідних розписок від 24.02.2009 року, 30.01.2009 року.  2700 доларів США, за курсом гривні до долару США на час повернення грошів, складає 20 790 грн. Вартість причепу в розмірі 13000 євро (за курсом НБУ 153 530 грн.) до його пошкодження, сторонами визнана як відправна. Як зазначив представник позивача, ці гроші повернуті в  рахунок вартості причепу, який не можливо повернути в натурі.

Станом на 08 квітня 2010 року ринкова (дійсна) вартість колісного транспортного засобу, напівпричепу – самоскиду-Е «ВЕNALU 33 СN», 1994 року випуску складає 119 959 грн., що слідує із відповідного Акту № 127 про оцінку колісного транспортного засобу від 08 квітня 2010 року, складеного оцінювачем - автотоварознавцем ОСОБА_11 Така вартість причепу жодним з відповідачів не оспорювалась.

Таким чином, із врахування наведених обставин, неповернутими позивачці залишається  99 169 грн.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні визнали, що причеп самоскид-Е «ВЕNALU 33 СN» на даний час фізично знищений - тобто це майно, яке фактично вибуло із цивільного обороту. Крім того, із особистих пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні, можливо прийти до висновку про те, що знищення з однієї сторони сталося з вини водія ОСОБА_3, який внаслідок перенавантаження певним вантажем, спричинив незворотні зміни (пошкодження) причепу, а потім відтранспортувавши до м. Бендери, залишив його стороннім особам нібито на ремонт. Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що він за вказівкою ОСОБА_2 відтранспортував причіп на ремонт в інше місто, суд не може прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_3, як доросла людина, дієздатність якої не обмежена, повинен був розуміти можливі негативні наслідки такої своєї поведінки, за які йому доведеться відповідати перед власником причепу. Крім того, таке твердження ОСОБА_3 не підтверджено жодними належними та допустими доказами.  З другої сторони - пошкодження  сталися також із вини ОСОБА_2, який як титульний власник майна позивачки, повинен був забезпечувати його цілісність, технічну справність, наявність. Оскільки ОСОБА_2. частково добровільно повернув частину коштів за причеп, тому суд сприймає вказані його дії як визнання своєї вини стосовно втрати майна, яке було йому ввірене. Таким чином, судом встановлено і це підтвердив ОСОБА_3 в своїх поясненнях, які дав суду, що саме він свідомо, з власної ініціативи відтранспортовував причеп до іншого міста на ремонт і з його відома причеп там залишився, тобто його дії свідчать про наявність його вини стосовно втрати майна ОСОБА_1 Також із матеріалів (а.с.7 матеріалу № 706) слідує, що ОСОБА_3 визнав свою причетність та провину у пошкодженні майна ОСОБА_1, намагався власними силами відремонтувати пошкоджений ним причеп, для чого брав у борг гроші у ОСОБА_2 Як пояснив ОСОБА_3, ОСОБА_2 не був присутній під час транспортування причепу в м. Бендери та при передачі причепу невідомим особам.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1, як власник майна - напівпричепу самоскиду «BENALU 33 CN» державний № НОМЕР_1, зазнала збитків у вигляді втраченого (фізичного знищення) цього майна і винним у цьому є саме ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина. В судовому засіданні достовірно встановлено, що шкоду завдано з вини ОСОБА_3, а тому наявні підстави для покладення на нього відповідальності за спричинену шкоду. Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1, з вини ОСОБА_3 через його протиправні дії, завдано матеріальну шкоду,  а тому в силу ст. 22, 1166  ЦК України, відповідач ОСОБА_3 повинен  відшкодувати позивачці матеріальну шкоду в повному обсязі. Оскільки вартість причепу складає 119 959 грн., що визнано сторонами, добровільно відшкодовано 20 790 грн., що визнано позивачкою, стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає сума 99 169 грн.

Таким чином, суд вважає змінені позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню в силу ст.ст. 22, 1166 ЦК України, як такі, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. З ОСОБА_3 на користь позивачки слід стягнути 99 169 грн.

Крім того, на підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки слід стягнути документально підтверджені судові витрати, понесені позивачкою, а саме: судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. Також слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, сплату яких позивачці було відстрочено до ухвалення рішення у справі, саме судовий збір в сумі 1526 грн. ( 1535,30 грн. – 8,50 грн.) та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 83 грн. ( 120 грн. – 37 грн.)

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок знищення її майна 99 169 (дев’яносто дев’ять тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. та судові витрати в сумі 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп., а всього 99 214 (дев’яносто дев’ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь держави судовий збір в сумі 1526 (одна тисяча п’ятсот двадцять шість) грн.  50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 83 (вісімдесят три) грн. на  р/р 31218259700009, ГУДКУ в Миколаївській області,  МФО 826013, код одержувача 22050000, ЕДПРОУ: 23411600; одержувач: держбюджет м. Первомайськ.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після цього, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я:  підпис

Копія вірна: СУДДЯ: