Справа № 2-1781
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 квітня 2010 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.
при секретарі – Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення суми позики та стягнення процентів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики, вказуючи, що він 03 серпня 2009 року позичив відповідачу 150 000 грн. (сто п’ятдесят тисяч гривень), однак, до теперішнього часу відповідачем так і не було виконано свого зобов’язання щодо повернення вищезазначеної суми боргу. Враховуючи вищенаведене, зазначаючи, що відповідач своїми діями порушив його майнові права та інтереси, просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу з урахуванням процентів та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 163 177 грн. (сто шістдесят три тисячі сто сімдесят сім гривень) 74 коп.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні з позовом не згоден, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 03 серпня 2009 року позивач позичив відповідачу 150 000 грн., які зобов’язався повернути до 01 листопада 2009 року, про що власноручно написав розписку, але до теперішнього часу відповідач вказані кошти не повернув.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками , а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
До теперішнього часу відповідачем не виконано свого зобов’язання щодо повернення вищезазначеної суми боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку встановленому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання,на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
З урахуванням зазначених норм і рекомендацій Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04. 1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції, яку ОСОБА_2 зобов’язаний сплатити на користь позивача на 01.11.2009 р. сума до сплати з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та процентів на рівні облікової ставки НБУ, яку відповідач повинен сплатити позивачу на 31 березня 2010 року складає 163177 грн. (сто шістдесят три тисячі сто сімдесят сім гривень) 74 копійки.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, та дійшов висновку, що дії позивача та відповідача мають розглядатися як укладення договору позики, що є чинним з моменту передання позивачем грошей у розмірі 150 000 гривень відповідачу та вимоги про стягнення боргу та процентів за договором позики підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України ст.ст. 213-215, ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення суми позики та стягнення процентів – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 150 000 грн., проценти за користування позикою у розмірі 9 716 грн. 10 коп., проценти у розмірі 1 861 грн. 64 коп., інфляційні витрати у сумі 2100 грн., державне мито в сумі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 120 грн., а всього грошові кошти в сумі 165 497 грн. (сто шістдесят п’ять тисяч чотириста дев’яносто сім гривень) 74 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя: