Справа № 2-1668
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2010 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.
при секретарі – Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та повернення завдатку,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та повернення завдатку, вказуючи, що між нею та відповідачем 01 вересня 2009 року було укладено договір завдатку, який є недійсним, тому просить суд стягнути на її користь кошти у розмірі 8300 грн. з ОСОБА_2
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнає, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 01 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір завдатку, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 гроші у розмірі, еквівалентному 1000 доларів США в рахунок завдатку за купівлю-продаж будинку по АДРЕСА_1.
Позивач у судовому засіданні пояснила, що через місяць після сплати завдатку нею було встановлено, що вищевказаний будинок не придатний для проживання, у зв’язку з чим вона вирішила не купувати будинок та вимагала повернути їй завдаток, однак відповідач відмовився, через що вона змушена звернутись до суду.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.
Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір купівлі-продажу, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.
У разі коли сторони лише домовилися укласти договір купівлі-продажу, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Згідно п.1.2 розділу 1 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003 р. № 242 та зареєстрованої в Мін’юсті України 23 січня 2004 р. за N 106/8705 авансові платежі - грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).
Наведене визначення вказує на платіжну функцію авансу – сплата в рахунок майбутніх платежів за договором. На відміну від завдатку аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції.
Факт здійснення передплати позивачем та отримання відповідачем грошей у сумі, еквівалентній 1000 доларів США сторонами не заперечується.
Оскільки договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачена в рахунок виконання договору сума грошей, еквівалентна 1000 доларів США, є авансом і повинна бути повернута в тому розмірі, в якому вона передавалася.
Позивач у судовому засіданні пояснила, що розрахунки з відповідачем здійснювались у іноземній валюті, а саме у розмірі 1000 доларів США, що на момент укладення правочину дорівнювало 8300 грн., однак на момент винесення рішення ця сума дорівнює 7970 грн., що підтверджується довідкою АКБ «Укрсоцбанк» № 671/19-146 від 19.10.2009 р., відповідно до якої, станом на 19 жовтня 2009 р. згідно розпорядження НБУ № 417/400 від 16.10.2009 р. встановлено офіційний курс гривні до іноземної валюти у розмірі: 797,0000 грн. за 100 доларів США. Тому, за договором завдатку, укладеним 01 вересня 2009 року, поверненню підлягає сума у розмірі 7970 грн.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Оскільки договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то правочин, укладений 01.09.2009 року, про сплату завдатку у рахунок платежів по купівлі житлового будинку № 43 по вул. Смертенюка в с. Випасне, Білгород-Дністровського району, Одеської області, є недійсним.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 понесла судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., які вона просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки, враховуючи майновий стан позивача, її було звільнено від сплати судового збору, суд, керуючись ч. 3 ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути суму державного мита у розмірі 79 грн. 70 коп. на користь держави.
З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та повернення завдатку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 570, 571 ЦК України, ст.ст.10, 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та повернення завдатку – задовольнити частково.
Визнати правочин від 01.09.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про сплату завдатку у рахунок платежів по купівлі житлового будинку АДРЕСА_2, недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 7970 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 8090 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму державного мита у розмірі 79 грн. 70 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя