ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5486/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Гарника К.Ю.,
при секретарі – Чухлібі Г.О.,
за участі:
представника позивача - Педоряки О.М.,
представника відповідача - Боцвіна В.Г.,
представника третьої особи - Колеснікова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Приват" до Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Миргородський державний гренажний завод про скасування акту та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
29 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Приват" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Миргородський державний гренажний завод про скасування акту опису та арешту майна від 10.06.2011 та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту з майна позивача, посилаючись на необґрунтованість арешту майна позивача на підставі виконавчого провадження, боржником в якому є третя особа, з якої позивач уклав договір про сумісну діяльність.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав правомірності арешту накладеного на посіви, що знаходяться на земельній ділянці боржника - Миргородського державного гренажного заводу та невстановлення юридичної сили договору сумісної діяльності у зв`язку з відсутністю доказів його погодження у встановленому порядку.
Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих поясненнях.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 17 березня 2011 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Степанько Р.О. винесено постанову про об`єднання справ в одне зведене виконавче провадження про стягнення боргу Миргородського державного гренажного заводу, якою об`єднано в одне зведене виконавче провадження виконавчі провадження № 203-2, 226-2, 238-2, 2542, 257-2, 258-2, 303-2, 304-2, 341-2, 364-2, 372-2, 373-2, 382-2, 383-2, 384-2, 385-2 та присвоєно номер останнього виконавчого провадження № 385-2.
10 червня 2011 року проведено опис та арешт майна боржника, відповідно до якого накладено арешт і встановлено обмеження у вигляді заборони відчуження на наступне майно:
- посів пшениці на полі № 4, згідно плану перерозподілу земель між землекористувачами та землевласниками;
- посів пшениці на полі № 5, згідно плану;
- посів вівса на полі № 6, згідно плану;
- посів кукурудзи та вівса на полі № 7;
- посів кукурудзи та пшениці на полі № 11.
З наступним зазначенням в графі суми описаного майна - "потребує висновку експерта".
Даний опис зафіксований актом, що підписаний головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Степанько Р.О., спеціалістом-юристом відділу Держкомзему у Миргородському районі Писаренком І.В., головою Біликівської сільської ради ОСОБА_1 та двома понятими.
Копія акту представником боржника отримана 22 червня 2011 року, що підтверджується підписом директора на останній сторінці акту, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.
20 червня 2011 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти Миргородського державного гренажного заводу, код 00703279 (м. Миргород, вул. Київська, 15) на суму 594436,00 грн, які надходять в касу вказаного підприємства та заборонити їх використання, а також зобов`язано керівника, головного бухгалтера, касира підприємства кошти, що надходять в касу вносити на депозитний рахунок відповідача не рідше одного разу в день.
Позивач, не погодившись із вказаним актом, оскаржив його до суду.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку обґрунтованості здійсненого арешту майна та заборону відчуження, суд приходить до наступних висновків.
Положеннями статті 52 Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-XIV (далі по тексту - Закон України № 606-XIV) визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, так зокрема, встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Дана норма кореспондується та уточнюється статтями 65 та 66 цього ж Закону, а саме готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
В порушення вказаних норм відповідачем не дотримано вказаного порядку, так як спочатку державним виконавцем здійснено опис та арешт майна боржника, після чого винесено постанову про арешт коштів. Дана обставина підтверджується матеріалами виконавчого провадження,належним чином завірені копії яких надані відповідачем.
Оцінюючи дії відповідача щодо накладення опису та арешту майна, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 57 Закон України № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно до статті 58 цього ж Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов`язані з призначенням суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Натомість державним виконавцем не дотримано вимог вищевказаних норм, а саме не винесено відповідну постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, складено лише акт опису та арешту з відміткою про обмеження права користування у вигляді заборони відчуження без встановлення обсягів та строків такого обмеження, а також не здійснено визначення вартості та майна боржника.
Щодо майна, визначеного оспорюваним актом, суд зазначає наступне.
24 лютого 2010 року між Миргородським державним гренажним заводом (Сторона 1) та ТОВ «Промінь-Приват»(Сторона 2) укладено договір про сумісну діяльність № 1, відповідно до якого Сторони зобов`язуються сумісно діяти по обробітку землі. Керівництво сумісною діяльністю, а також ведення спільних справ доручається Стороні 2. Усі фінансові операції по сумісній діяльності Сторін здійснюються через розрахунковий рахунок Сторони 2. Продукція, що є результатом сумісної діяльності, буде реалізовуватися в наступному порядку: Стороні 1 по закінченню обробітку землі видається оплата в розмірі 450 кг ячменю (бункерною вагою) за кожний оброблений гектар землі із 129,5 га або грошовими коштами, одержаними від реалізації вищевказаної продукції. Ціни реалізації Сторона 2 повинна погодити зі стороною 1.
З пояснень представників позивача та третьої особи судом встановлено та відповідачем не спростовано, що відповідно до вказаного договору обробітку підлягає земельна ділянка, що перебуває на праві постійного користування у третьої особи, однак розпорядником та фактичним виконавцем робіт є позивач. Таким чином, посіви, визначені актом від 10 червня 2011 року знаходяться на балансі позивача. Однак, відповідачем при здійсненні опису та арешту майна не було з`ясовано фактичного власника посівів та неправомірно накладено вищезазначене обмеження права користування.
Суд критично оцінює твердження відповідача відносно відсутності юридичної сили договору про сумісну діяльність № 1 від 24 лютого 2010 року, з наступних підстав.
Процедура погодження договорів про сумісну діяльність визначена Наказом Міністерства аграрної політики України від 18 червня 2007 року № 423 «Про затвердження Порядку погодження договорів про спільну діяльність», дія якого призупинена Наказом Міністерства аграрної політики України від 25 квітня 2008 року № 277 «Про приведення у відповідність окремих рішень міністерства до вимог законодавства».
Таким чином, на момент укладення вказаного договору та до моменту виникнення спірних правовідносин, відсутній законодавчо визначений порядок такого погодження.
Крім того, Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01 лютого 2011 року № 8 «Питання збереження земель державної власності`містить норми, які, виходячи системного аналізу законодавства, є імперативними для суб`єктів владних повноважень, на яких покладено обов`язки щодо здійснення вказаних в пункті 1.3 заходів, а не для сторін цих договорів.
Статтею 60 Закон України № 606-XIV визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Підсумовуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Приват" до Відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Миргородський державний гренажний завод про скасування акту та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Скасувати акт опису та арешту майна від 10.06.2011 у відповідності до якого описано і накладено арешт та заборонено відчужувати: посів пшениці на полі № 4, посів пшениці на полі № 5, посів овесу на полі № 6, посів кукурудзи та овесу на полі № 7, посів кукурудзи та пшениці на полі № 11, що знаходяться на території Біликівської сільської ради.
Зняти арешт з посіву пшениці на полі № 4, посіву пшениці на полі № 5, посіву овесу на полі № 6, посіву кукурудзи та овесу на полі № 7, посіву кукурудзи та пшениці на полі № 11, що знаходяться на території Біликівської сільської ради.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Приват" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 12 вересня 2011 року.
Суддя К.Ю. Гарник