Справа № 2-4120/2010р.
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
22 березня 2010р. Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Є.В. Чайченко
при секретарі - М.Ю. Ямщиковій
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Глибоцької сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкоємства за законом, визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Глибоцької сільської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку і житловий будинок,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася в суд з позовом, у якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,21га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належала по праву приватній власності її батькові ОСОБА_4 згідно державного акту про право приватної власності на землю серії ХР-25-87-41932, виданого згідно рішення виконкому Глибоцької сільської Ради № 225 від 22.07.1996р. 19.09.1996р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності землею за № 129 як присадибна земельна ділянка, та матері ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.1999 року, видане 1ю Державною нотаріальною конторою Харківського району р. № 2-1000 у порядку спадкоємства згідно із законом після смерті батька ОСОБА_4 і матері ОСОБА_5; визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,21га за вказаною вище адресою, укладений між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.12.2003р., а також визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на вказану вище земельну ділянку за договором купівлі-продажу. При цьому позивачка пояснила, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_4, земельна ділянка площею 0,210га під будинком також належала останньому згідно державного акту про право власності землею від 19.09.1996р. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадкоємицею після його смерті стала дружина померлого ОСОБА_5, яка отримала у спадщину житловий будинок та земельну ділянку за вказаною вище адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.1999р., виданого 1ю Держнотконторою Харківського району, але державний акт на земельну ділянку на своє ім’я отримати не встигла, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла її дочка ОСОБА_2, яка також не отримала державний акт про право власності на землю після смерті батька та матері на своє ім’я. Зокрема, відповідачка ОСОБА_2 20.07.2001р. продала житловий будинок за вказаною вище адресою ОСОБА_6, який помер і спадкоємцями після його смерті стали рідні брат та сестра ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок у рівних частках 05.11.2003р. Спадкоємці ОСОБА_8 і ОСОБА_7 продали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 позивачці ОСОБА_1, яка є теперішнім власником житлового будинку, але право власності на земельну ділянку так ніхто після смерті ОСОБА_4 і не оформив. Між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була укладена домашня угода купівлі-продажу, за умовами якої остання продала позивачці 30 грудня 2003 року земельну ділянку площею 0,21га за вказаною вище адресою за 1000 гривен, зобов’язавшись посвідчити угоду нотаріально найближчим часом, але до сучасного моменту ухиляється від її посвідчення, посилаючись на труднощі у оформленні спадщини і не являючись до нотаріальної контори. Позивачка ОСОБА_1 як власниця житлового будинку, не має можливості оформити право власності на земельну ділянку, що змушує її звернутися до суду.
У суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 звернулася ОСОБА_3 з проханням визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_1 02.06.2009р., а також визнати за нею право власності на зазначені житловий будинок та земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу. При цьому позивачка за зустрічним позовом пояснила, що придбала у ОСОБА_1 житловий будинок с надвірними будівлями і земельну ділянку площею 0,21га за адресою: АДРЕСА_1 за 230000 гривен, про що остання передала розписку про отримання грошей від ОСОБА_3 Відповідачка ОСОБА_1 обіцяла оформити угоду нотаріально, проте до сучасного часу договір не посвідчила, до нотаріальної контори не з’являється, посилаючись на труднощі в оформлені земельної ділянки. Позивачка за зустрічним позовом обслуговує земельну ділянку, проводить внутрішній ремонт будинку, але оформити право власності не має можливості, що змушує її звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивачки за первісним позовом за нотаріально посвідченою довіреністю від 01.03.2010р. ОСОБА_9 повністю підтримав позовні вимоги. Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, згідно заяви від 09.03.2010р., завіреної за місцем роботи Обласною психіатричною лікарнею, остання з позивними вимогами ОСОБА_1 ознайомлена, визнає їх у повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутності. (а.с. 16).
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 у судовому засіданні власні зустрічні вимоги підтримала повністю. Представник відповідачки ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю від 01.03.2010р. ОСОБА_9 зустрічні позовні вимоги визнав повністю і проти них не заперечував.
Відповідач – Глибоцька сільська рада у судове засідання не з’явився, згідно заяви № 80 від 11.03.2010р. позовні вимоги визнав, заперечення суду не надавав, і просив розглянути справу за відсутності їх представника.
Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, а також перевіривши й оцінивши матеріали справи і надані докази в їхній сукупності, вважає, що первісний та зустрічний позови обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,21га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно державного акту про право приватної власності на землю серії ХР-25-87-41932, виданого згідно рішення виконкому Глибоцької сільської Ради № 225 від 22.07.1996р. 19.09.1996р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності землею за № 129 як присадибна земельна ділянка, що підтверджено копією державного акту (а.с. 17), витягом з технічної документації № 99, наданим Управлінням Держкомзему у Харківському районі і області 04.03.2010р. (а.с. 18), а також довідкою з Харківської регіональної філії ДП «ЦДЗК» № 25-48/211 від 17.02.2010р. (а.с. 8).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадкоємицею за законом після його смерті стала дружина померлого ОСОБА_5, яка прийняла спадщину у вигляді земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,21га, що підтверджено копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Державною нотаріальною конторою 25.05.1999р., справа № 797/91, реєстр № 2-1000 (а.с. 11), але право власності на землю на своє ім’я не оформила, державний акт не отримала, оскільки померла.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Єдиною спадкоємицею після смерті матері стала дочка ОСОБА_2, інша дочка – ОСОБА_10 відмовилася від спадщини на користь сестри. Факт родинних відносин між спадкодавцею ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 14) та копією свідоцтва про шлюб (а.с. 13).
ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 02.07.2001р. Першою Державною нотаріальною конторою Харківського району, справа №567/2001, реєстр № 3-1452 (а.с. 23), але отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не змогла.
Відповідно до ст. 529 ЦК України 1963 року, що діяв на час відкриття спадщини, ОСОБА_2 є спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_5, якій стала належати земельна ділянка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.1999р., згідно ст. 549 ЦК України ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом звернення із заявою про її прийняття до 1ї Державної нотаріальної контори у встановлений законом 6ти місячний строк, як вбачається з листа 1ї Держнотконтори № 02-14/707 від 12.03.2010р. (а.с. 22).
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним визнати за ОСОБА_2 право власності на вказану вище земельну ділянку площею 0,21га, яка зареєстрована за ОСОБА_4 у порядку спадкування згідно закону після смерті матері ОСОБА_5
Між ОСОБА_2 – відповідачкою по справі та ОСОБА_1 30.12.2003р. укладена домашня угода купівлі-продажу, згідно умов якої ОСОБА_2 продала позивачці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,21га за адресою: АДРЕСА_1 за 1000 (одну тисячу) гривен. На підтвердження угоди, що відбулася 30.12.2003р., ОСОБА_2 видала ОСОБА_1 від свого імені розписку про отримання грошей у сумі 1000гривен, про що свідчить розписка (а.с. 15).
Відповідачка ОСОБА_2 зобов’язалася посвідчити угоду нотаріально, але до сучасного моменту угода нотаріально не посвідчена.
Угода між сторонами по справі укладена 30 грудня 2003 року.
Згідно ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Дана угода являється правомірною, так як її недійсність судом не встановлена і вона ніким не оспорена. Між сторонами був укладений правочин, яким у відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 41 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Отже, враховуючи наведені обставини, суд вважає необхідним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30.12.2003р. визнати дійсним, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1
Судом також встановлено, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 25205524, виданого КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 02.02.2010р. житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1ю Державною нотаріальною конторою Харківського району і області 30.12.2003 року, р.№ 3-2721. (а.с. 10).
Про даний факт також свідчить копія договору купівлі-продажу. (а.с. 26).
Між позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 02 червня 2009 року була укладена домашня угода, згідно умов якої остання продала ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,21га і житловий будинок з надвірними будівлями, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. На підтвердження угоди, що відбулася 02.06.2009р. ОСОБА_1 видала розписку від свого імені про отримання від ОСОБА_3 грошей у сумі 230000 (двісті тридцять тисяч) гривен за продаж земельної ділянки і житлового будинку, про що свідчить розписка (а.с. 35).
Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 згідно умов договору зобов’язалася посвідчити угоду в нотаріальному порядку, проте до сучасного моменту ухиляється від її нотаріального посвідчення.
Угода між сторонами по справі укладена 02 червня 2009 року.
Згідно ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Дана угода являється правомірною, так як її недійсність судом не встановлена і вона ніким не оспорена. Між сторонами був укладений правочин, яким у відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 41 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Отже, враховуючи наведені обставини справи та зібрані докази, суд вважає необхідним договір купівлі-продажу, укладений між сторонами по справі 02.06.2009р. визнати дійсним, а також визнати за ОСОБА_11 право власності на земельну ділянку та на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 60, 61, 131, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 529, 549 ЦК України 1963 року, ст. ст. 1220-1223, 1225, 1228, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 120 ЗК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,21га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належала по праву приватної власності її батькові ОСОБА_4 згідно державного акту про право приватної власності на землю серії ХР-25-87-41932, виданого згідно рішення виконкому Глибоцької сільської Ради № 225 від 22.07.1996р. 19.09.1996р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності землею за № 129 як присадибна земельна ділянка, та матері ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.1999 року, виданого 1ю Державною нотаріальною конторою Харківського району р. № 2-1000 у порядку спадкоємства згідно із законом після смерті батька ОСОБА_4 і матері ОСОБА_5
Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,21га, розташованої в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30 грудня 2003 року визнати дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,21га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 згідно державного акту про право приватної власності на землю серії ХР-25-87-41932, виданого згідно рішення виконкому Глибоцької сільської Ради № 225 від 22.07.1996р. 19.09.1996р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності землею за № 129 як присадибна ділянка, та ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.1999 року, видане 1ю Державною нотаріальною конторою Харківського району р. № 2-1000 згідно договору купівлі-продажу від 30.12.2003 року.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 – задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,21га та житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 02 червня 2009 року.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 02.06.2009р.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,21га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 згідно державного акту про право приватної власності на землю серії ХР-25-87-41932, виданого згідно рішення виконкому Глибоцької сільської Ради № 225 від 22.07.1996р. 19.09.1996р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності землею за № 129 як присадибна ділянка, та ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.1999 року, видане 1ю Державною нотаріальною конторою Харківського району р. № 2-1000 згідно договору купівлі-продажу від 02.06.2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду 1ї інстанції може бути подано протягом 10ти днів від дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чайченко Є.В.
Рішення набрало законної чинності. Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 2-4120/2010р.
Суддя Чайченко Є.В.