У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                  11 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюка Б.Ю.

суддів –   Дроботі В.В., Мацунича М.В.

при секретарі – Добра М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 на рішення Перечинського районного суду від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

Вказаним рішенням позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково: з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку стягнуто в користь кожного з позивачів по 250 грн. за спричинену їм моральну шкоду та відповідно цьому стягнуто судові витрати по справі. У задоволенні решти позову відмовлено.

Відповідачі порушили питання про скасування рішення суду та направлення справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

В судовому засіданні апелянти скаргу з наведених підстав підтримали.

Позивачі вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що 8 червня 2009 року по місцю проживання сторін між ними як сусідами виникла конфліктна ситуація, винними в якій були відповідачі і діями останніх позивачам спричинено моральну шкоду на стягнуту судом суму.

Апеляційна скарга містить доводи стосовно неправильної оцінки судом доказів, що призвело до констатації судом вини відповідачів. Це, зокрема, стосується показів самих відповідачів про їхню невинуватість у виникненні конфлікту, розбіжностями в поясненнях позивачів, неправильної оцінки показів свідка позивачів ОСОБА_6 та неправильної оцінки показів свідка відповідачів ОСОБА_7, не надання оцінки постанові слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи.  

Ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони зводяться до твердження відсутності вини відповідачів, яка в даному процесу доказуванню не підлягає: вона доведена при розгляді адміністративних справ.

Так, постановами Перечинського районного суду від 27 жовтня 2009 року по справам про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності встановлено їх вину у виникнення зазначеного конфлікту і ці їхні дії кваліфіковано як дрібне хуліганство, хоча провадження по справам закрито у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності /а.с.18-22/. Постановами  суду апеляційної інстанції від 11 грудня 2009 року зазначені постави Перечинського суду в частині встановлення винності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишені в силі /а.с.108-111/. Тому відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, зміст якої наведено в оскаржуваному рішенні, вину відповідачів в даному процесі доводити немає необхідності.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314  ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Перечинського районного суду від 25 лютого 2010 року залишити  без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:        

    Судді :