КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-6970/09 Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О. Т.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
У Х В А Л А
Іменем України
"27" квітня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді – Бараненка І.І.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Данилової М.В.,
при секретарі судового засідання – Губі О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року в адміністративній справі №2-а-31861/08 за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України про визнання відмови у нарахуванні щомісячного грошового утримання протиправним, визнання права на щомісячне грошове утримання,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, посилаючись на положення Закону України «Про статус суддів», Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», інші норми права просив суд визнати відмову відповідача від 31 липня 2008 року щодо нарахування йому щомісячного грошового утримання судді протиправною, визнати за ним право на щомісячне грошове утримання судді з 12 травня 2003 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі представник Державної судової адміністрації України просить скасувати вказану постанову.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, з 1 вересня 1985 року по 30 червня 1990 року позивач навчався на денній формі навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на юридичному факультеті, з 31 липня 1990 року по 01 серпня 1991 року працював на посаді стажера на вакантній посаді слідчого прокуратури Брусилівського району, а з 01 серпня 1991 року по 16 лютого на посаді слідчого прокуратури Брусилівського району Житомирської області. З 02 квітня 1983 року по 29 квітня 1985 року проходив дійсну строкову службу в рядах збройних сил СРСР, де з 22 червня 1983 року по 29 квітня 1985 року в складі обмеженого контингента радянських військ в республіці Афганістан.
Рішенням Житомирської обласної ради народних депутатів від 10 лютого 1993 року, наказом №33 по управлінню юстиції Житомирської обласної державної адміністрації від 10 лютого 1993 року призначений на вищевказану посаду голови Брусиловського районного суду Житомирської області.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність відповіді Державної судової адміністрації України на заяву позивача від 8 травня 2008 року про відмову в зарахуванні до трудового стажу, що дає право на отримання довічного утримання, службу в республіці Афганістан з розрахунку один місяць до трьох місяців з таких підстав.
Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим відповідно до ст.25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції» передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової служби.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.
Зокрема, Законом СРСР від 12 липня 1967 pоку №1950-VII «Про загальний військовий обов'язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 pоку №193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.
Спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 p. №59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям» було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії один місяць служби за три місяці - час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, - незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв'язку із цим на лікуванні в лікувальних закладах. Оскільки на час прийняття зазначеної постанови такої форми забезпечення суддів, як щомісячне довічне грошове утримання в СРСР не існувало, то питання про зарахування про зарахування періоду перебування на військовій службі до спеціального трудового стажу суддів і про пільгове (кратне) обчислення цього періоду для призначення їм довічного грошового утримання у законодавчому порядку врегульовано не було.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 pоку №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.
У ч.1 ст.2 Закону від 25 березня 1992 pоку №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 57 Закону від 5 листопада 1991 pоку №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення періоду цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Згідно зі ст.171 Закону від 9 квітня 1992 pоку №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років і визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 ст.6 Закону від 22 жовтня 1993 pоку №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено у п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та затвердженому нею Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили в період з квітня 1978 року по грудень 1989 року.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. У п. З цієї постанови передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у її п.1, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, установлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що закони і нормативно-правові акти України, які регулюють пільговий порядок обчислення періоду проходження військовослужбовцями за рішенням Уряду колишнього СРСР військової служби в Демократичній Республіці Афганістан для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення пенсій та соціальних виплат, не є рівноцінною заміною відповідного законодавства колишнього СРСР. Тому при вирішенні конкретних спорів із питання застосування пільгового порядку обчислення періоду проходження військової служби повинні застосовуватись як закони і нормативні акти України, так і законодавство колишнього СРСР.
Довічне грошове утримання суддів не є пенсією, оскільки відповідно до абз.3 п.1 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» фінансується і виплачується за рахунок державного бюджету (а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України) в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання.
Водночас, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/207, у справах за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.36, п.п.20, 33, 49, 50 ст.71, ст.97, 98, 104, 105 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про гарантії незалежності суддів), щомісячне довічне грошове утримання, як і пенсія є особливою формою соціального забезпечення суддів.
Таким чином, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач має право на зарахування до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці - часу служби на території республіки Афганістан, а отже на отримання щомісячного грошового утримання з 12 травня 2003 року.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі наведені вище обставини, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними.
Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року в адміністративній справі №2-а-31861/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Повний текст даного судового рішення складений 30 квітня 2010 року.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Бєлова
__________________ М.Данилова
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 30 КВІТНЯ 2010 РОКУ