КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-5933/08                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Верещак А, М.

Суддя-доповідач:  Бараненко І.І.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2010 р.  

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді – Бараненка І.І.,

суддів:                           Бєлової Л.В.,

                                                                              Данилової М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2008 року в адміністративній справі №2-а-5933/08 за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення заборгованості з виплати разової грошової допомоги,

в с т а н о в и в :

У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інші норми права, просив стягнути з відповідача заборгованість з виплати разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 2920,48 грн. за 2007 рік.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2008 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказану постанову і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційне провадження у справі було відкрите до 10 березня 2010 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010р, який набрав чинності 10 березня 2010 року. Тому справу призначено до розгляду апеляційним судом в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право на отримання  щорічної до 5 травня разової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Тобто, в даному випадку, на період виникнення спірних правовідносин існували нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.  

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.          

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними  в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на 2007  рік.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Разом з тим, відповідно до п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України  визнані неконституційними положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за змістом ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши Позивачу виплату разової грошової допомоги за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (положення якого були чинними  на момент здійснення такої виплати) виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав Позивача.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Беручи до уваги, що зазначені вище порушення судом першої інстанції призвели до неправильного вирішення справи, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2008 року підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від             27 листопада 2008 року скасувати і прийняти в адміністративній справі             №2-а-5933/08 нову постанову, якою:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий                              __________________           І.Бараненко

Судді:                                            __________________                Л.Бєлова

__________________            М.Данилова