ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 р. Справа № 2-а-1389/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
при секретарі судового засідання: Подолян Н.В.,
за участю представників сторін:
позивача : Каленюк Т.А.,
відповідача : ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Липовецького районного центру зайнятості у Вінницькій області
до: ОСОБА_2
про: стягнення суми матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у зв'язку із встановленням недостовірності даних, наданих безробітним, в сумі 3251,62 гривень
ВСТАНОВИВ :
Липовецький районний центр зайнятості у Вінницькій області звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг в сумі 3251,62 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.05.2008 року громадянка ОСОБА_2 була зареєстрована в Липовецькому районному центі зайнятості Вінницької області як безробітна.
26.05.2008 року відповідачу було надано статус безробітної та було призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п.2, 4 ст. 22, п.2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
18.02.2010 року працівниками центру зайнятості було здійснено перевірку, за результатами якої складено Акт за №45, в якому було зафіксовано факт, що ОСОБА_2 одночасно при отриманні допомоги по безробіттю та перебуванні на обліку у Липовецькому районному центрі зайнятості Вінницької області як безробітної, працювала на підприємстві АПП «Світоч».
З урахуванням викладеного, відповідачем було порушено вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в результаті чого ОСОБА_2 протиправно отримала кошти в сумі 3251,62 гривень, які підлягають стягненню на користь центру зайнятості.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.
Відповідач позов визнала в повному обсязі.
Відповідно до ст. 136 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова про задоволення адміністративного позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
15.05.2008 року громадянка ОСОБА_2 була зареєстрована в Липовецькому районному центі зайнятості Вінницької області як безробітна, про що свідчить її відповідна заява (а.с.4).
26.05.2008 року відповідачу було надано статус безробітної та було призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п.2, 4 ст. 22, п.2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
З Акту розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 18 лютого 2010 року №45 судом встановлений факт, згідно із яким матеріальна допомога, яка виплачувалася ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, виплачувалася в період одночасного перебування її на обліку в центрі зайнятості і роботи на підприємстві АПП "Світоч" (а.с.5,6). Так, з Акту вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працювала на АПП «Світоч» з 12.08.2008 року (наказ про призначення №20 п. 2 від 12.08.2008р.) по 18.12.2008 року (наказ про звільнення №29 від 18.12.2008 року). Зазначене також підтверджується поясненнями роботодавця, що також містяться в Акті.
Таким чином, на підставі досліджених вище документів судом встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах із підприємством АПП «Світоч» протягом 4 кварталу 2008 року.
Відповідно ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Ч. 1 ст. 22 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону.
Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
А абз. 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6 “Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним”, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11 березня 2008 року №125/116 у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
З системного аналізу встановлених в судовому засіданні обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, судом встановлено, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_2 центром зайнятості, були отримані нею протиправно на підставі недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь Липовецького районного центру зайнятості Вінницької області.
Як свідчить наказ директора Липовецького районного центру зайнятості від 03 березня 2010 року №14 та лист позивача від 04.03.2010 року вих. номер 02-18/395, центром зайнятості вживалися заходи щодо повернення виплачених відповідачеві коштів на підставі подання недостовірних відомостей про перебування в трудових відносинах (а.с.7,8), однак вони не дали успішного результату.
З розрахунку позову Липовецького районного центру зайнятості та наданих платіжних доручень, що містяться у справі, судом встановлено, що сума коштів по безробіттю, виплачених ОСОБА_2 за період із 12.08.2008 року по 30.06.2009 року становить 3251,62 гривень.
Як встановлено в судовому засіданні, на момент розгляду справи відповідачем заборгованість в сумі 3251,62 гривень не сплачена, сума боргу визнана в повному обсязі, а тому вона підлягає стягненню на користь позивача
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи встановлені з матеріалів адміністративної справи обставини та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд, переконавшись у наявності законних підстав визнання адміністративного позову відповідачем (ст. 136 КАС України), вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 3251,62 грн. є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Липовецького районного центру зайнятості у Вінницькій області (р/р 37171304900273 УДК у Вінницькій області, код платежу 50040400, код отримувача 34701099, МФО 802015) кошти в сумі 3251,62 гривень (три тисяч двісті п'ятдесят одна гривня шістдесят дві копійки).
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 22.04.10р.
Суддя Сауляк Юрій Васильович
22.04.2010