АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1937 /2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Носик М.А.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10007/0224 філії – Запорізьке обласне управління до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10007/0224 філії – Запорізьке обласне управління до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В позовній заяві зазначали, що 13.09.2007 року між ними та відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит № 190. Згідно умов договору відповідач отримала кредит в сумі 76 536 гривень на придбання квартири строком на 10 років зі строком остаточного повернення 13 вересня 2017 року під 16,5 % річних. З метою належного виконання зобов’язання між ними і відповідачем був укладений іпотечний договір від 13.09.2007 року, предметом якого є квартира № 52, яка знаходиться в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області по вул. Шахтарській в будинку № 32. У зв’язку з порушення зобов’язань з боку відповідача щодо несвоєчасної сплати платежів по кредиту та відсоткам за користування кредитом станом на 19 листопада 2009 року сума заборгованості за кредитним договором складає 86279 грн.20 коп. Незважаючи на неодноразові звернення банку до боржника про погашення заборгованості, відповідачка не погасила прострочену заборгованість.
Посилаючись на викладені обставини, просили суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права ВАТ «Ощадбанк» на самостійний продаж предмета іпотеки та реалізації у будь-який спосіб, а саме на квартиру № 52, яка знаходиться в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області по вул. Шахтарській в будинку № 32, що належить на праві власності ОСОБА_3 на користь ВАТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10007/0224 філії – Запорізьке обласне управління на загальну суму заборгованості ОСОБА_3 по договору про іпотечний кредит, що складає 86279 грн. 20 коп.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року позов задоволено.
Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 190 від 13 вересня 2007 року в року в розмірі 86279,20 грн. на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру № 52, яка знаходиться в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області по вул. Шахтарській в будинку № 32, яка має загальну площу 44,4 кв.м., в тому числі житлову площу 24,6 кв.м., передана в іпотеку зі всіма невідємними її при належностями та належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом надання права ВАТ « Ощадбанк» на самостійний продаж предмета предмета іпотеки та реалізації у будь-який спосіб.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10007/0224 філії – Запорізьке обласне управління витрати по сплаті судового збору в розмірі 862 грн. 79 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього 982 грн. 79 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ріше ння суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, представника банку, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Судом установлено, що 13 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №190, відповідно до умов якого остання взяла в банку кредит у розмірі 76536 грн. зі сплатою 16,5 % річних за користування кредитом.
Згідно з п. 1.5 указаного договору позичальник зобов’язався щомісячно здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти, з терміном остаточного погашення кредиту13 вересня 2017 року.
У п.4.2.2 договору про іпотечний кредит передбачено, що при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж на 2 місяці банк має право вимагати дострокового повернення кредиту , нарахованіх процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.
13 вересня 2007 року на забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого банком прийнято від позичальника в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачка з моменту отримання кредитних коштів частково сплачує відсотки за користування кредитом і суму кредиту й на момент звернення банку з позовом до суду має заборгованість у сумі 86 279 грн. : по сплаті простроченного кредиту -7231,71 грн.,по сплаті основного боргу -68924,98 грн., по сплаті прострочених відсотків за користування кредитом -7085,10 грн., поточні відсотки за користування кредитом -1110 ,62грн. , пеня -1926 грн.79 коп.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Отже, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно відповідачки на суму 86 279 грн й обгрунтовано задовольнив в цій частині позов. Однак в порушення 39 Закону України "Про іпотеку" суд зазначив , що банк здійснює самостійний продаж квартири у будь-який спосіб . Тому рішення в цій частині підлягає зміні з зазначенням ,що продаж має відбуватися з додержанням процедури, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Доводи апеляційної скарги про порушення ст.17 Закону України „Про охорону дитинства” безпідставні, оскільки відповідачка не має дітей. Інші доводи не мають правового значення.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И ЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року змінити в частині визначення порядку продажу квартири. Зазначити, що продаж предмета іпотеки здійснити шляхом застосування процедури , встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: