АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1519/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Федченко І.М.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Бабак А.М.
Спас О.В.
при секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про стягнення зайво сплаченої суми, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про стягнення зайво сплаченої суми.
В позові зазначала, що 06.05.2005 року між нею та АКБ «УкрСиббанк» в особі Запорізької філії було укладено кредитний договір № 1165 –К/Р в результаті її неналежного виконання умов цього кредитного договору, відповідно матеріалів виконавчого провадження виникла заборгованість загальною сумою 93194,60.
В період з 24.03.2008 року по 16.03.2008 року по 16.03.2008 року дана заборгованість нею погашена. При цьому нею помилково було сплачено більшу суму грошових коштів, ніж сума наявної в неї заборгованості за кредитним договором. Помилково в рахунок погашення заборгованості було переплачено 12659,66 грн. У зв’язку із виниклою передплатою вона звернулась до банку про повернення їй зайво сплачених коштів за кредитним договором, однак відповідач її заяву залишив без відповіді.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд стягнути з відповідача на її користь 12659,66 зайво сплачених в рахунок погашення заборгованості.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 зайво сплаченої суми 12650,66 грн., судовий збір 126,60 грн., та 30 грн. ІТЗ, а всього 12816,26 грн.
ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову
Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
В рішенні суду взагалі не визначено характер правовідносин сторін і підстави, які б надавали право позивачеві вимагати стягнення грошової суми, добровільно сплаченої на виконання обов’язків за кредитним договором.
Не зазначена жодна норма права, якою керувався суд при ухваленні судового рішення.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що за постановою про відкриття виконавчого провадження пропонувалося стягнути з позивачки меншу суму, ніж так, яку вона добровільно сплатила на виконання умов договору.
Разом з тим, суд не врахував, що сплата проводилася позивачкою не примусово, а добровільно, підставою для сплати грошових коштів було не виконавчий напис, а умови договору, який на час сплати грошових коштів не було розірвано або визнано недійсним.
Позивачкою не оспорювалися нараховані їй до сплати грошові суми, вона не заявляла таких вимог і при розгляді даної справи.
Виконавчий напис, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, було вчинено лише про звернення стягнення на нерухоме майно. При цьому звернення стягнення допускається відповідно до Закону України «Про іпотеку» на виконання вимог не обов’язково по всім зобов’язанням, а лише тільки в тій частині, виконання якої прострочено.
Ані в позові, ані в рішенні суду не зазначено про те, яка сума підлягала сплаті за кредитним договором.
Зобов’язання, які виникають внаслідок набуття майна без достатньої правової підстави регулюються ст. 1212 ЦК. При цьому позивач має довести, що грошові кошти, сплачені ним на виконання зобов’язання, перевищували суму боргу за договором.
Виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки зроблено до припинення обов’язків за договором, а отже зазначені в ньому грошові суми не підтверджують факт переплати позивачкою грошових зобов’язань за кредитним договором.
Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона має довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачкою не доведено факт переплати зайвих грошових коштів на виконання кредитного договору, тому позов задвоовлення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 309, 314. 315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2010 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства УкрСиббанк» про стягнення грошової суми відмовити
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :