В И Р О К

                                                                 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          27 квітня 2010 року                                                                                                 місто Київ

Військовий   місцевий суд Київського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, у складі: головуючого підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача – військового прокурора Деснянського гарнізону підполковника юстиції ПОШИВАКА Р.О., потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, підсудного ОСОБА_8, розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця  військової частини А-1414 , командира 3 навчального взводу 4-ї навчальної танкової роти, старшого лейтенанта, -

  ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Десна Козелецького району Чернігівської області, українця, громадянина України, не судимого, ІНФОРМАЦІЯ_1, на військовій службі з липня 2001 року, у тому числі на офіцерських посадах з липня 2005 року, такого, що перебуває у цивільному шлюбі,   що має на утриманні дружину та малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -

в скоєні  злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України.

Судовим слідством   військовий  суд,-

                В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

Старший лейтенант ОСОБА_8, проходячи військову службу на посаді командира взводу 4 навчальної танкової роти військової частини А-1414, діючи в порушення вимог ст.ст. 49, 50, 59, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, являючись начальником за  посадою та військовим званням для солдатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, виходячи з невірно зрозумілих інтересів служби, з метою продемонструвати свою удавану перевагу над підлеглими і принизити їх честь і гідність, протягом з грудня 2009 року по березень 2010 року перевищив надану йому владу та службові повноваження, що виразилось у застосуванні до вищевказаних військовослужбовців фізичного насильства за наступних обставин.

Так, 20 грудня 2009 року біля 13 години в приміщенні 4 навчальної танкової роти (далі НТР) казарми №9, старший лейтенант ОСОБА_8, бажаючи продемонструвати свою владу над підлеглим та принизити його честь та гідність, будучи невдоволеним тим, що солдат ОСОБА_4 неправильно сформував документи, наніс останньому два удари кулаком у ліве плече, заподіявши останньому фізичний біль.

Далі, діючи з тих же підстав та мотивів, 10 січня 2010 року, біля 14 години, на плацу військової частини А-1414, ОСОБА_8, будучи невдоволеним тим, що солдат ОСОБА_4 не підготувався до стройового огляду, наніс останньому два удари кулаком у ліве плече, заподіявши останньому фізичний біль.

Крім того, 15 січня цього ж року, близько 10-ї години, в розташуванні 4 НТР казарми №9, діючи з тих же підстав та мотивів, старший лейтенант ОСОБА_8, будучи невдоволеним тим, що солдат ОСОБА_4 неправильно заповнив журнал з бойової підготовки, наніс останньому два удари кулаком у ліве плече, заподіявши потерпілому фізичний біль.

Далі, в той же день, біля 12-ї години, в розташуванні 4 НТР в казармі №9, діючи з наведених вище підстав та мотивів, підсудний, будучи невдоволеним тим, що у солдата ОСОБА_7 не було наведено порядку у прикроватній тумбочці, наніс йому два удари кулаком у праве плече та один удар носком стопи правої ноги, взутої у черевик з високим берцем у ділянку гомілки правої ноги, чим заподіяв потерпілому фізичний біль.

Крім того, 10 лютого 2010 року, біля 01-ї години, на центральному проході розташування 4 НТР, діючи з тих же підстав та мотивів, ОСОБА_8, будучи невдоволеним тим, що солдат ОСОБА_3 перепитав, куди поставити спорядження, наніс останньому два удари кулаком у праве плече, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 фізичний біль.

Також у цей же день, біля 14-ї години, у розташуванні 4 НТР, діючи з тих же підстав та мотивів, підсудний, будучи невдоволеним тим, що солдат ОСОБА_4 не встиг вчасно заповнити журнал з бойової підготовки, наніс останньому два удари кулаком у ліве плече, заподіявши потерпілому фізичний біль.

Далі, 16 березня 2010 року, біля 10-ї години, у розташуванні 4 НТР, діючи з вищевказаних підстав та мотивів, старший лейтенант ОСОБА_8, будучи невдоволеним тим, що солдат ОСОБА_4 не знайшов за його вказівкою характеристики на особовий склад, наніс останньому один удар кулаком у праве плече, заподіявши потерпілому фізичний біль.

18 березня цього ж року, біля 16-ї години, в холі клубу військової частини А-1414, під час готування до здачі іспитів, ОСОБА_8, діючи з вищевказаних мотивів та підстав, будучи невдоволеним тим, що солдат ОСОБА_5, порушуючи дисципліну строю, розмовляв з іншим військовослужбовцем, схопив та стис шию ОСОБА_5, після чого утримуючи його у такому положенні, наніс потерпілому 2 удари шкіряними рукавичками по голові, заподіявши  потерпілому фізичний біль.

Далі, наступного дня, 19 березня 2010 року, біля 08-ї години, біля входу в розташування казарми  розташуванні №9 військової частини А-1414, діючи з вищевказаних підстав та мотивів, старший лейтенант ОСОБА_8, будучи невдоволеним тим, що солдат ОСОБА_6 не виконав його вказівку зайти до кабінету, наніс останньому два удари долонею у потилицю, заподіявши потерпілому фізичний біль.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8 винним себе у вчиненні вказаних злочинних дій визнав повністю і про обставини скоєного дав покази, які повністю відповідають викладеним вище фактичним обставинам, пояснивши при цьому, що дійсно, протягом з грудня 2009 року - березня 2010 року, невірно розуміючи інтереси служби, через недостатній досвід виховання особового складу, неодноразово застосовував  до солдатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 фізичне насильство, наносячи численні удари руками по різних ділянках тіла. Особистих рахунків з потерпілими він до того не мав. Більше ніяких ударів, крім зазначених вище, нікому не наносив, особистих рахунків з потерпілими не мав.

Крім особистого визнання, вина підсудного ОСОБА_8 в скоєному злочині підтверджується добутими під час досудового слідства та розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають у суду сумнівів у своїй достовірності, підсудним та іншими учасниками процесу не заперечуються і підтверджуються в повному обсязі. За клопотанням прокурора, яке підтримали інші учасники процесу, судове слідство судом проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.299 КПК України. При цьому судом їм роз’яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

На підставі наведеного, суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_8 обвинувачення доведене в повному обсязі.

Таким чином, оскільки ОСОБА_8, являючись військовою службовою особою, застосував щодо підлеглих фізичне насильство, то суд такі дії підсудного кваліфікує за ч.2 ст. 424 КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд визнає і враховує, як обставини, що пом’якшують його відповідальність те, що ОСОБА_8 щиро розкаявся у вчиненому злочині та сприяв його розкриттю, раніше ні в чому протизаконному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягається вперше, під час проходження військової служби характеризується в цілому позитивно.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям, вибачився перед потерпілими, останні прийняли вибачення, не мають до підсудного претензій та просили суворо не карати ОСОБА_8, що підсудний має на утриманні дружину, малолітню дитину, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, а відповідно, при призначенні покарання за ч. 2 ст. 424 КК України, суд вважає необхідним в даному конкретному випадку застосувати до підсудного ст. 69 КК України і призначаючи покарання перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не передбаченого в санкції ч.2 ст. 424 КК України – службового обмеження для військовослужбовців, оскільки саме такий вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим та необхідним та достатнім для виправлення підсудного.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 332 КПК України, військовий суд, -        

З А С  У  Д  И  В   :

ОСОБА_8  визнати винн им у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовця строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців з проведенням відрахування із суми грошового забезпечення  ОСОБА_8   в доход держави у розмірі 15 (п'ятнадцять відсотків).

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 рахувати з дня видання наказу про прийняття вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 – підписку про невиїзд – скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ

З ОРИГІНАЛОМ ЗВІРЕНО:

ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ      

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ

                                                                                                               РИМАР Є.П.