УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
Справа № 11 – 127 2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Миронець О.К.
Категорія ст.124 КК України - Н.Т. Доповідач: Давиденко Е.В.
УХВАЛА
Іменем України
12 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого – судді Давиденка Е.В.
суддів Лісіченко Л.М., Павленка В.П.
з участю прокурора Акулової С.М.
представника потерпілого адвоката ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Карлівського району із внесеними доповненнями та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2009 року, –
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Карлівка Полтавської області, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонер, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає: АДРЕСА_1, раніше не судима, –
засуджена за ст.124 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.75, ст.76 ч.1 п.4 КК України, ОСОБА_6 звільнена від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік із зобов'язанням періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Постановлено стягнути із засудженої ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальну шкоду 3814,08 грн. та моральну шкоду 50000 грн.
Згідно ст. 81 КПК України, вирішено питання про речові докази.
У вироку суду зазначено, що ОСОБА_6 обвинувачувалась органами досудового слідства у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, по факту нанесення тяжкого тілесного ушкодження чоловікові ОСОБА_7, що спричинило смерть потерпілого, вчиненому за наступних обставин.
25 квітня 2009 року близько 23 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сімейної сварки нанесла чоловікові ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, удар кухонним ножем в ліву частину тулуба, спричинивши тим самим тяжке тілесне ушкодження, у вигляді колото-різаної рани в проекції середньої третини лівої підреберної дуги, яка переходить в раневий канал з пошкодженням поперечно-ободочної кишки, лівого купола діафрагми та нижньої лівої легені, від якого ОСОБА_7 помер наступного дня у лікарні.
Суд, дослідивши докази по справі, встановив, що ОСОБА_6 дійсно нанесла своєму чоловікові ОСОБА_7 удар кухонним ножем в ліву частину тулуба, спричинивши тим самим тяжке тілесне ушкодження, від якого ОСОБА_7 помер.
Разом з тим, суд визнав, що органи досудового слідства безпідставно залишили без уваги показання ОСОБА_6, надані нею в якості обвинуваченої і в суді, які знайшли своє об'єктивне підтвердження у висновку судово-медичного експерта №962 від 14.05.2009 року. Так, ОСОБА_6 пояснювала, що потерпілий ОСОБА_7 першим почав бити її кулаком по голові, схватив обома руками за горло та душив, при цьому висловлював погрози вбити, забрав мобільний телефон, щоб вона не могла зателефонувати в міліцію, потім стягнув зі столу скатертину розкидав по полу посуд, в тому числі ніж, а її кинув у крісло та бив стільцем по голові до тих пір, поки стілець не зламався (т.2 а.с.128-130, 218). Висновком експерта № 962 від 14.05.2009 року встановлено, що на тілі ОСОБА_6 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, саден шкіри обличчя, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які утворились від не менш десятикратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо пальці рук стиснуті в кулак, нога людини у взутті чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою. Дані тілесні ушкодження могли утворитись при самозахисті. Строк та обставини нанесення тілесних ушкоджень відповідають показанням ОСОБА_6 Експерт також підтвердив, що показання ОСОБА_6 про механізм отримання тілесних ушкоджень, дані нею в ході відтворення обстановки та обставин події, не протирічать об'єктивним даним судово-медичної експертизи. (т.2 а.с 106).
Врахувавши наведене, суд перекваліфікував дії ОСОБА_6 зі ст.121 ч.2 на ст.124 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, помічник прокурора Карлівського району подав апеляцію з внесеними доповненнями, в якій вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло за собою безпідставну перекваліфікацію дій підсудної зі ст.121 ч.2 КК України на ст. 124 КК України, оскільки у ОСОБА_6 не було права на необхідну оборону, бо ОСОБА_7 не скоював посягання на її життя та здоров'я. Так, згідно з поясненнями ОСОБА_6, покладених в основу вироку, в той вечір ОСОБА_7 бив її та погрожував, а коли він зупинився – вона стала піднімати з підлоги речі (ніж та розбиту тарілку), і в цей момент до неї знов кинувся ОСОБА_7 із погрозами, а тому вона нанесла йому удар. Помічник прокурора вважає, що оскільки після того як ОСОБА_7 припинив бити ОСОБА_6, а вона не вжила заходів, щоб захиститись та уникнути нападника, а стала збирати речі та наводити порядок у кімнаті, то це підтверджує, що ОСОБА_6 не вважала посягання ОСОБА_7, таким, що є небезпечним для її життя і здоров'я, а тому в даному випадку у ОСОБА_6 не було підстав і для необхідної оборони. Помічник прокурора вказував, що суд необґрунтовано відкинув показання свідків, які позитивно характеризували потерпілого ОСОБА_7 як порядну, спокійну, виважену, неконфліктну людину, що добре ставився до дружини. Крім того, було зазначено, що суд призначивши ОСОБА_6 покарання у вигляді обмеження волі допустив порушення вимог ст.61 ч.3 КК України. Враховуючи наведене, помічник прокурора просив вирок суду скасувати, та постановити новий, яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, та призначити покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Потерпілий ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій вказував, про те, що ОСОБА_6 умисно нанесла ОСОБА_7 (семидесяти річному онкохворому чоловікові) удар ножем в тулуб, від якого він помер. На думку ОСОБА_5, це підтверджено тим, що ОСОБА_6 є аморальною особою, яка вживає алкогольні напої, раніше часто била потерпілого, після трагедії, щоб уникнути відповідальності своєчасно не надала потерпілому медичну допомогу, ховала сліди та знаряддя злочину, спочатку вигадала версію з молодиками, а потім вже вигадала версію про необхідну оборону. Потерпілий вказував, що відразу після злочину у ОСОБА_6 не було тілесних ушкоджень, і це було підтверджено в суді ним, його дружиною, лікарями та працівниками міліції, а тілесні ушкодження з'явились у ОСОБА_6 тільки перед її медичним освідуванням, що також свідчить про намагання ОСОБА_6 ввести слідство та суд в оману. На думку потерпілого ОСОБА_5, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому він просив вирок суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_6 подав заперечення на апеляції помічника прокурора Карлівського району та потерпілого ОСОБА_5, в яких вказував, що вирок суду є законним і обґрунтованим, та просив відмовити в задоволенні вимог апелянтів.
Заслухавши доповідача, прокурора Акулову С.М., яка підтримала апеляцію та вказувала, що у мотивувальній частині вироку не міститься формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а також не вказано причини перекваліфікації дій ОСОБА_6, представника потерпілого адвоката ОСОБА_3, який підтримав подану апеляцію та просив скасувати вирок у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_6, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляцію помічника прокурора задовольнити частково, апеляцію потерпілого задовольнити повністю, вирок суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотиву злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою – підстави для цього.
Відповідно до роз'яснення та узагальнення судової практики, що міститься в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» N 5 від 29.06.90 р. із внесеними змінами, Судам слід мати на увазі, що згідно зі ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Якщо підсудний визнається винним у замаху на вчинення злочину, необхідно зазначити причини, з яких злочин не доведено до кінця.
В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього – докази, покладені судом в обгрунтування своїх висновків.
Формулювання недоведеної частини пред'явленого підсудному обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнається недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обґрунтовано доведену частину обвинувачення.
Вказані вимоги судом не виконані.
Як вбачається з вироку, на початку мотивувальної частини суд виклав обвинувачення органів досудового слідства, яке було пред'явлене ОСОБА_6 по факту нанесення ОСОБА_8 удару ножем в область тулубу, таким чином заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Суд навів докази, які підтвердили, що причиною смерті ОСОБА_8 стало колото-різана рана в проекції середньої третини лівої підреберної дуги, яка переходить в раневий канал з пошкодженням поперечно-ободочної кишки, лівого купола діафрагми та нижньої лівої легені, і цей смертельний удар нанесла йому саме дружина ОСОБА_6
Після цього суд вказав, що органи досудового слідства безпідставно не взяли до уваги пояснення ОСОБА_6, про те, що в той день чоловік її жорстоко бив, погрожував вбити, тому вона вважала, що її життю загрожує небезпека та вимушена була захищатись, висновок судово-медичного експерта №962 від 14.05.2009 року про наявність у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які могли утворитись в зазначений підекспертною строк, від ударів кулаками чи ногами у взутті та характерні для самозахисту.
Разом з тим, суд перекваліфікував дії ОСОБА_6 зі ст. 121 ч.2 КК України по факту умисного заподіяння ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, на ст. 124 КК України по факту умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.
Проте, суд визнаючи ОСОБА_6 винуватою за ст. 124 КК України не сформулював у вироку обвинувачення, визнане доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину; обставини, які визначають ступінь винності, а також докази на підтвердження вини. Таким чином суд допустив порушення вимог ст. 334 КПК України.
Колегія суддів вважає, що такий вирок суду не можна вважати законним, обґрунтованим і справедливим.
Наведене порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотним, а тому вирок підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд.
При проведенні нового розгляду суду першої інстанції необхідно перевірити наявні по справі докази, в тому числі доводи, наведені в апеляціях, дати їм оцінку, та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Якщо при новому розгляді будуть встановлені обставини вчинення більш тяжкого злочину, то покарання обране судом 1 інстанції необхідно вважати м’яким.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію помічника прокурора задовольнити частково, апеляцію потерпілого – задовольнити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляції помічника прокурора Карлівського району із внесеними доповненнями задовольнити частково. Апеляцію потерпілого ОСОБА_5 задовольнити повністю.
Вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2009 року стосовно ОСОБА_6 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Судді:
____________ ______________ ____________ Давиденко Е.В. Лісіченко Л.М. Павленко В.П.