АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 6\2010 року
Категорія ст. 121 ч.1 КК України ТЗ Головуючий у 1-й інстанції. Кобзій Б.І.
Доповідач: Давиденко Е.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Давиденка Е.В.
Суддів Павленка В.П., Слєухи О.Э.
при секретарі Гнітько А.М.
за участю прокурора Акулової С.М.
потерпілого ОСОБА_2
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
22 січня 2010 року, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача ОСОБА_6 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 4 листопада 2008 року
Цим вироком
ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Онуфріївка Кіровоградської області, одружений, має нам утриманні двох неповнолітніх дітей, командир 3-го взводу СОРСМ «Грифон» при УМВС України в Полтавській області, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України на 6 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди – 45 675.27 грн. та моральної шкоди – 50 000 грн..
За вироком ОСОБА_5 визнано винуватим в тому, що 27 грудня 2006 року близько 20 год. біля магазину «Бджілка» по вул. Червоноармійській в м. Кременчук в ході сутички з потерпілим ОСОБА_2 умисно наніс йому удар кулаком, в якому був затиснутий невстановлений предмет, в ліве око заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, в виді проникаючого люмбально-склерального поранення з випадінням райдужної оболонки, циліарного тіла, кришталика склистого тіла та гіфами, які призвели до повної втрати зору.
В апеляціях засуджений та представник цивільного відповідача просять вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення права підсудного на захист, в зв’язку з не допущення до участі в справі, як захисника обраного обвинуваченим фахівця в галузі права, відмову в проведенні повторної комплексної судово-медичної експертизи, порушень кримінально-процесуального закону при призначенні судово-медичних експертиз.
Інші учасники процесу вирок не оскаржили.
Вислухавши суддю Апеляційного суду, засудженого та його захисника, які підтримали апеляції та просили скасувати вирок суду у зв’язку з його необґрунтованістю, думку прокурора про залишення вироку без змін, заперечення потерпілого та його представника проти задоволення апеляцій, які стверджували про законність вироку суду 1 інстанції, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Винуватість засудженого ОСОБА_5 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень об’єктивно підтверджується показаннями потерпілого, який стверджував, що під час конфлікту між ним та засудженим, останній потягнув його за рукав від чого вони впали. Коли свідок ОСОБА_7 допомагав йому піднятись, засуджений наніс йому удар рукою у ліве око, травмувавши його.
Ці показання потерпілого, щодо обставин заподіяння йому травми ока, об’єктивно підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були безпосередніми очевидцями вчиненого засудженим і які показали, що потерпілий схопився за око саме після удару нанесеного засудженим, а не після падання.
Всі вказані свідчення узгоджуються з висновками, як судово-медичної експертизи, так комісійної судово-медичної експертизи згідно з яким у потерпілого виявлені тілесні ушкодження в виді проникаючого люмбально-склерального поранення з випадінням внутрішніх оболонок лівого ока з гематомою повік, які призвели до повної втрати зору з наступним видаленням лівого очного яблука. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого обмеженого предмету, якими могли бути й пальці людини стиснуті в кулак. Їх утворення при падінні на площину або при контакті з пряжкою ременя брюк виключається. (а.с. 116-125 т.1).
З оголошених в судовому засіданні апеляційного суду показань судово-медичного експерта ОСОБА_10, який підтвердив вказаний висновок та пояснив, що травмування ока в потерпілого утворилось внаслідок дії тупого предмету, можливо і від дії пальців руки стиснутих в кулак. При цьому кулак міг мати різну конфігурацію, в залежності від сили стискання пальців руки, в тому числі і таку при який можливе травмування ока без пошкодження кісток лицевого черепу, які формують очницю. Травмування ока гострим предметом виключається, оскільки наявність гематом на верхній та нижній повіках свідчать про застосування тупого предмету.
Твердження засудженого та його захисника про те, що при проведенні експертиз не було використано всіх даних потерпілого не заслуговують на увагу, оскільки як зазначив вище вказаний експерт, при проведенні судово-медичної експертизи експерти досліджують усю медичну документацію, щодо потерпілого, яку може надати у їх розпорядження слідчий, відсутність медичної картки за період, що передував травмуванню не є перешкодою до складання висновку експертизи.
Аналізуючи висновок комплексної судово-медичної експертизи колегія суддів вважає, що він є повним та обґрунтованим.
Твердження в апеляціях про недовіру експертній установі є загальними, і будь-яких даних, які б ставили під сумнів об’єктивність експертів не наведені ані засудженим, ані його захисником, а тому обґрунтовано відмовлено у проведенні повторної комплексної судово-медичної експертизи.
Судом 1 інстанції обґрунтовано не взяті до уваги показання свідка ОСОБА_11, лікаря-окуліста, що проводив первинний огляд потерпілого, про неможливість утворення травми ока від удару кулаком. Посилання в апеляціях на порушення права на захист ОСОБА_5 при призначенні та проведенні судово-медичних експертиз не ґрунтуються на приписах кримінально-процесуального закону.
Відповідно до ст. 197 КПК України п ри призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має певні права.
З матеріалів справи вбачається , що судово-медичні експертизи були проведені в травні, грудні 2007 року (а.с. 99-100, 116-125 т. 1), а обвинувачення ОСОБА_5 пред’явлене лише 9 січня 2008 року (а.с. 181 т. 1), тобто на час їх проведення він не мав статусу підозрюваного або обвинуваченого.
Разом з тим, вбачається, що при призначенні та проведенні комплексної судово-медичної експертизи ОСОБА_5 ставив свої запитання експертам, на які останніми були надані відповіді.
Не знайшли свого підтвердження в апеляції засудженого про застосування до нього слідчим психологічного тиску з метою примусити визнати себе винуватим, оскільки за поясненнями апелянта вказані дії не вплинули на його показання на досудовому слідстві та в суді.
Безпідставне й вказівка на порушення кримінально-процесуального закону при проведені огляду місця події, відтворення обстановки і обставин злочину з потерпілим та свідком ОСОБА_7, щодо не підписанні понятими і учасниками слідчих дій цих протоколів. З протоколів огляду (а.с. 26-31 т. 1), обстановки та обставин події злочину (а.с. 35-40, 70-77 т. 1) вбачається, що вони підписані усіма учасниками процесуальних дій.
Не ґрунтується на вимогах закону і твердження про порушення права на захист ОСОБА_5 щодо відмови допустити до участі в справі обраного ним захисника.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 неодноразово заявляв клопотання про допуск в якості захисника ОСОБА_6, яка має вищу юридичну освіту, але не займається адвокатською діяльністю.
В задоволенні цих клопотань обґрунтовано відмовлено, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 44 КПК України, як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Приймаючи до уваги, що в України не існує закону, який надає право фахівцям у галузі права надавати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи, підстави для допуску обраного ОСОБА_5 фахівця відсутні. В той же час, ОСОБА_5 слідчим надавалась можливість запросити іншого захисника або призначити його через адвокатське об’єднання, але обвинувачений від цього відмовився.
За таких обставин, підстави вважати, що право на захист ОСОБА_5 було порушено, відсутні.
Цивільний позов потерпілого задоволений судом виходячи з наданих позивачем доказів.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи досліджені повно та всебічно, а висновок про винуватість ОСОБА_5 зроблений на підставі доказів, яким у вироку дана належна оцінка, при цьому судом правильно кваліфіковані дії засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання близьке до мінімального, виходячи з санкції ч. 1 ст. 121 КК України, суд першої інстанції врахував всі пом’якшуючі покарання обставини, а саме притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивні характеристики з місця служби, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства.
Враховуючи думку потерпілого щодо вироку суду та обраної міри покарання, колегія суддів вважає, що покарання обране судом 1 інстанції є необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5 та запобігання вчинення ним злочинів у майбутньому.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИЛА:
Вирок Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 4 листопада 2008 року залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_5 та представника цивільного відповідача ОСОБА_6 – без задоволення.
Запобіжний захід ОСОБА_5 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду негайно.
Строк покарання рахувати з 22 січня 2010 року, зарахувавши в строк покарання час знаходження ОСОБА_5 під вартою з 16 грудня 2008 року по 22 грудня 2008 року.
Судді:
Давиденко Е.В. Слєпуха О.Є. Павленко В.П.