ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Горбатюка С.А., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання дій посадових осіб неправомірними і зобов»язання нарахувати та виплатити допомогу на поховання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання дій посадових осіб неправомірними і зобов»язання нарахувати та виплатити допомогу на поховання.
Зазначає, що у червні 2004 року він звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій управління пенсійного фонду України в Ново заводському районі м. Чернігова неправомірними та такими, що призвели позивача до матеріальних витрат і просив зобов»язати відповідача нарахувати суму допомоги на поховання ОСОБА_2. в розмірі не менше п»ятикратного розміру мінімальної заробітної плати і виплатити цю суму позивачеві.
Вказує, щоОСОБА_2 одержувала пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» і згідно з вимогами ст. 61 цього Закону йому, як особі, що здійснила поховання померлої пенсіонерки, повинна бути виплачена допомога на поховання в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п»ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2004 року позов ОСОБА_1 було задоволено. .
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2004 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ново заводському районі м. Чернігова було задоволено. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2004 року було скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вказуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції посилався на ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Проте апеляційний суд у своєму рішенні обґрунтовано вказав на необхідність застосування Постанови Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року № 49\96-ВР, відповідно до п. 3 якої встановлено, що до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються у розмірах, які діють станом на 1 лютого 1996 року.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, також обґрунтовано вказав на неправильне застосування судом першої інстанції ст. 61 Закону України « Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», а саме неправильне визначення розміру мінімальної заробітної плати, передбаченого в якості розрахункової величини в названій нормі Закону. .
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами і доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1993 року N 43-93), членам сім'ї померлих пенсіонерів з числа зазначених військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ пенсії обчислюються з окладів грошового забезпечення, з яких була обчислена (перерахована) або підлягала перерахуванню пенсія утриманцю.
Згідно п. 12 вказаного Закону, членам сім'ї померлих пенсіонерів із числа військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які не мають права на одержання страхових сум по обов'язковому державному особистому страхуванню, незалежно від призначення пенсій в разі втрати годувальника, виплачується одноразова грошова допомога: дружині - в розмірі тримісячної пенсії годувальника і на кожного непрацездатного члена сім'ї - у розмірі місячної пенсії годувальника.
При визначенні розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, до членів сім'ї, які мають право на допомогу, належать: дружина незалежно від віку і працездатності, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, або були на день смерті годувальника вихованцями, учнями, студентами, курсантами та слухачами (крім курсантів і слухачів військових начальних закладів), стажистами навчальних закладів і не досягли 23-річного віку; батьки, які перебували на утриманні померлого і досягли пенсійного віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років, або є інвалідами.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 1995 р. N 355 «Про розмір допомоги на поховання», у разі смерті пенсіонера виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної пенсії померлого, але не менш як чотири величини середньодушового сукупного доходу, що дає право на отримання допомоги, за рахунок коштів, з яких виплачувалася пенсія; Допомога на поховання виплачується сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання.
У разі смерті пенсіонера, допомога на поховання виплачується у розмірі двомісячної пенсії померлого, за винятком пенсіонерів, що одержували пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", допомога на поховання яких виплачується у розмірі тримісячної пенсії. При цьому розмір допомоги на поховання не може бути менше чотирьох величин середньодушового сукупного доходу, що дає право на отримання допомоги. (наказ Міністерства соціального захисту населення, Міністерства фінансів, Міністерства праці, Державного комітету по житлово-комунальному господарству, Фонду соціального страхування, Пенсійного Фонду України від 26.12.95 р. N 190/208 «Про порядок виплати допомоги на поховання»).
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2004 року без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий-суддя: Ліпський Д.В.
Судді: Горбатюк С.А.
Гурін М.І.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.