2010 року березня місяця 23 дня у м. Полтаві колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - АНТОНОВА В.М.
суддів - МАРТЄВА С.Ю., ЧІЧІЛЯ В.А.
при секретарі - МОТРІЙ С.В.
розглянула провадження за апеляційними скаргами прокуратури Полтавської області і Державного казначейства України на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області і Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури і захист честі і гідності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 січня 2010 року зазначений позов задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 2500 грн. у відшкодування матеріальної і 42570 грн. у відшкодування моральної шкоди із Державного бюджету України шляхом зобов’язання Державного Казначейства України списати вказану суму з відповідного рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.
У апеляційній скарзі прокуратури Полтавської області порушене питання про скасування рішення з підстав недоведеності вимог. Крім того, на думку представника апелянта, відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури завдасть значної шкоди Державному бюджету та створить ситуацію недофінансування пріоритетних галузей економіки та соціальної інфраструктури країни.
У апеляційній скарзі Державного казначейства України порушене питання про скасування рішення з підстав неправильного застосування норм процесуального права.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, вважає, що останні задоволенню не підлягають.
Виходячи з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові унаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Згідно ч.2 ст.2 зазначеного закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, закриття кримінальної справи за недоведеністю участі
обвинуваченого у вчиненні злочину.
Відповідно до ч.ч.5,6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 25.06.03 року прокурором Лохвицького району Полтавської області порушено кримінальну справу щодо позивача по факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем з ознаками ч.2 ст. 191 КК України.
Вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 14.12.05 року ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину.
У подальшому справа по його обвинуваченню ще декілька разів закривалася провадженням на підставі ч.2 ст. 213 КПК України за недоведеністю.
Остаточно справу з цих підстав закрито постановою слідчого прокуратури Лохвицького району Полтавської області від 13.06.08 року.
З урахуванням викладеного висновок місцевого суду про необхідність відшкодування позивачеві шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Оскільки досудове і судове слідство тривали протягом 5 років, з урахуванням ступеню і характеру моральних страждань через безпідставні обвинувачення та інших негараздів, сума відшкодування моральної шкоди визначена місцевим судом з урахуванням принципів розумності і справедливості.
Апеляційні скарги не містять у собі нових фактів чи засобів доведення, яки б спростовували висновок місцевого суду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про таке порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права, яке спричинило або могло спричинити невірне вирішення справи.
Посилання апелянта Державного казначейства України на необхідність розгляду справи за правилами розгляду справ про захист честі, гідності і ділової репутації є необґрунтованими, оскільки правовідносини між сторонам повністю охоплюються та регулюються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», зокрема ч.3 ст. 11 зазначеного закону.
Твердження апелянта Державного казначейства України про безпідставне залучення до справи, як відповідача, не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Пунктом 13 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерством фінансів України від 4.03.96 року №6/5/3/41 та п.1.2 Порядку виконання Державним казначейством рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України №39 від 4.02.08 року, саме Державне казначейство України представляє інтереси держави та здійснює за визначеним механізмом виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів.
Решта доводів апелянтів є несуттєвими та не спростовує висновків місцевого суду.
За таких обставин рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги прокуратури Полтавської області і Державного казначейства України відхилити, рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 20 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий у справі:
Судді :