А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

      Справа № 22ц-900                                     Головуючий по першій

                     2010 рік                                              інстанції Кузіна Ж.В.

                                                                                              Суддя-доповідач Лобов О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    05 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючої судді Акопян В.І.,

суддів Лобова О.А., Новохатньої В.А.

при секретарі Зеленській О.І.

 розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 28 січня 2010 року у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитною угодою.

    Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,    

В С Т А Н О В И Л А:

    У вересні 2009 року ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно на його користь 10 994 грн. 56 коп. заборгованості за кредитним договором.

    Заявлені вимоги мотивовані тим, що 18 червня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_4 укладений договір, згідно якого остання отримала кредит у сумі 15 000 грн. строком до 17 червня 2010 року та мала сплачувати відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 0,0001 % річних і щомісячну комісійну винагороду.

    У забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір поруки.

    ОСОБА_4 взяті на себе зобов’язання не виконувала, в зв’язку з чим за станом на 01 вересня 2009 року утворилася заборгованість у сумі 10 994 грн. 56 коп.

    Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 28 січня 2010 року позов задоволений: стягнуто солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість у сумі 10 994 грн. 56 коп., вирішене питання про судові витрати.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд у порушення вимог закону розглянув справу без участі ОСОБА_4

    Окрім того, суд не взяв до уваги ту обставину, що Банк не повідомив поручителя про наявність заборгованості за кредитним договором.

    Судом не з?ясована обґрунтованість нарахованих Банком штрафних санкцій.  

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_4 укладений договір №126-ФР, згідно умов якого Банк надав Позичальнику 15 000 грн. кредитних коштів строком до 17 червня 2010 року, а Позичальник зобов’язався щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами аннуїтетними платежами в розмірі 416 грн. 67 коп.

    У забезпечення виконання вказаного договору в той же день між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» і ОСОБА_3 укладений договір поруки, згідно умов якого Поручитель зобов’язався перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором.

    ОСОБА_4 зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконувала.

    За станом на 01 вересня 2009 року загальна заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором склала 10 994 грн. 56 коп., з яких 3 954 грн. 95 коп. – заборгованість за кредитом, 2 500 грн. 02 коп. – заборгованість за прострочення сплати кредиту, 481 грн. 50 коп. – заборгованість за прострочену сплату комісійної винагороди, 1 050 грн. 78 коп. – нарахована комісійна винагорода, 3 008 грн. 09 коп. - пеня.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

При цьому суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення ОСОБА_4 умов кредитного договору та правильності нарахованої суми заборгованості.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну оцінку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно п.3.3, п.4.7 кредитного договору ОСОБА_4 зобов’язалася сплачувати Банку щомісячно аннуїтетний платіж у розмірі 416 грн. 67 коп., а також комісійну винагороду в сумі 262 грн. 50 коп., тобто сукупний місячний платіж становив 679 грн. 17 коп.

Як роз’яснено у п.1 кредитного договору, із загальної суми місячного аннуїтетного платежу частина виділяється для оплати процентів за користування кредитом, а залишок йде на погашення основного боргу.

Порядок і розміри нарахування штрафних санкцій встановлені у п.6 кредитного договору.

До позовної заяви Банк долучив розрахунок заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором (а.с.8).

ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість висновку суду щодо розміру нарахованих штрафних санкцій, у порушення вимог ст.60 ЦПК України не надав суду обґрунтованих контр розрахунків, які б спростовували правильність наданих Банком розрахунків.

Не заслуговує уваги твердження апеляційної скарги про неотримання ОСОБА_3 попередження Банку про наявність заборгованості за кредитним договором, оскільки положення п.п.3.1. договору поруки, а також норми ст.553 – 559 ЦК України не ставлять виникнення права кредитора звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості з боржника і поручителя у залежність від виконання кредитором процедури повідомлення поручителя про наявність заборгованості.

Положення п.п.3.1. договору поруки і ч.1 ст.555 ЦК України лише встановлюють можливість досудового врегулювання спору шляхом добровільного виконання поручителем своїх зобов?язань.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності ОСОБА_4, яка не була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, виходячи з роз?яснень, наведених у абзаці 2 п.20 постанови Пленуму ВСУ №12 від 24 жовтня 2008 року, згідно яких не може бути підставою для застосування п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України розгляд справи за відсутності особи, не повідомленої про час та місце судового засідання, яка не оскаржує рішення суду.    

 ОСОБА_4 рішення місцевого суду не оскаржила.

    Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

    Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 28 січня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуюча                                                           В.І. Акопян    

    Судді                                                                    О.А. Лобов

                                                                                        В.А. Новохатня