2010 року січня місяця 28 дня у м. Полтаві колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - ТИМЧУК Л.А.
суддів - МАРТЄВА С.Ю., ЧІЧІЛЯ В.А.
при секретарі - МОТРІЙ С.В.
розглянула провадження за апеляційною скаргою прокурора Полтавського району у інтересах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 2 грудня 2009 року у справі за позовом прокурора Полтавського району у інтересах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до відділу Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язання внести відповідні зміни до державного кадастру, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, відділу Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, дочірнього підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про визнання добросовісним набувачем та добросовісним володільцем земельної ділянки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 2 грудня 2009 року у позові прокурора відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано ОСОБА_2 добросовісним набувачем та володільцем спірної земельної ділянки.
У апеляційній скарзі прокурор зазначив, що у зв’язку із виявленими порушеннями службовими особами Ковалівської сільської ради порядку розгляду заяв громадян на отримання у власність земельних ділянок, по наслідках прокурорської перевірки за протестом прокурора рішенням 20-ї сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 30.01.09 року рішення 12 сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 28.01.08 року у частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки скасовано.
Таким чином порушуються права власника земельної ділянки – Ковалівської сільської ради, тому просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким визнати недійсним і скасувати державний акт серії ЯЖ 359673 від 22.04.08 року на право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку та зобов’язати ДП «Центр державного земельного кадастру» внести відповідні зміни до державного реєстру, у зустрічному позові відмовити.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» із апеляційною скаргою прокурора не погодився, суду пояснив, що під час внесення відомостей про власника спірної земельної ділянки пакети документів ОСОБА_1, а у подальшому ОСОБА_2 відповідали вимогам чинного законодавства, будь яких претензій до зазначених осіб з приводу оформлення прав власності у підприємства не виникало, просив рішення місцевого суду залишити без зміни.
Представник відповідача ОСОБА_1 також із апеляційною скаргою прокурора не погодився, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Представник ОСОБА_2 просила розглянути справу у її відсутність.
Сам прокурор та решта сторін, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, до суду не з’явилися.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.
Виходячи з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається із ст. 118 ЗК України, належною підставою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності є рішення відповідної сільської ради, що виконується у певному порядку.
На підставі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник не має права витребувати це майно, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст.ст.10, 60 ЦПК України правосуддя у цивільних справах здійснюється на засадах змагальності, тому кожна сторона зобов’язана довести ти обставини, на яки посилається як на обґрунтування своїх вимог, або обґрунтування своїх заперечень на ці вимоги.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28 січня 2008 року відбулася 12 сесія 5 скликання Ковалівської сільської ради Полтавського району, на якій розглянуто та задоволено заяви громадян про безкоштовну передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього рішення гр. ОСОБА_1 відділом земельних ресурсів у Полтавському районі видано державний акт серії ЯЖ 359673 від 22.04.08 року про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га у с. Соснівка Полтавського району Полтавської області.
За нотаріально посвідченим договором купівлі – продажу від 2.06.08 року спірна земельна ділянка відчужена ОСОБА_1 ОСОБА_2
У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 або ОСОБА_2 було чи могло бути відомо про порушення службовими особами Ковалівської сільської ради порядку розгляду заяв громадян на безоплатне одержання земельних ділянок.
З урахуванням викладеного, висновок місцевого суду про необхідність відмови у позові прокурора у інтересах Ковалівської сільської ради та задоволення зустрічного позову відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Апеляційним судом також встановлено, що відповідна заява на отримання ОСОБА_1 безоплатно у власність у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України, земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку подана до Ковалівської сільської ради, та у подальшому вилучена органами слідства (а.с. 151, 154), замовлено та отримано технічну документацію із землеустрою, отримані необхідні висновки у відповідних державних органів (а.с. 151, 155-165), встановлено у натурі межі земельної ділянки (а.с. 166) та отримано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку (а.с. 169).
Із справи убачається, що по наслідках прокурорської перевірки порушено кримінальну справу щодо службових осіб Ковалівської сільської ради у зв’язку із недотриманням ними порядку розгляду заяв громадян про передачу у власність земельних ділянок, проте будь яких претензій з боку органів досудового слідства чи державного обвинувачення до ОСОБА_1 не пред’явлено (а.с. 151), він спочатку визнаний потерпілим (а.с. 152), а потім свідком (а.с. 153).
Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновок суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про таке порушення норм процесуального права, яке спричинило або могло спричинити неправильне вирішення справи.
Уникаючи аналізу фактів та обставин, що розглядаються та підлягають оцінюванню іншим судом у порядку кримінального судочинства, апеляційний суд констатує наступне.
Як на фактичну обставину та єдиний доказ у позові та апеляційній скарзі прокурор посилається на рішення 20-ї сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 30.01.09 року, яким за протестом прокурора рішенням 12 сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 28.01.08 року у частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки скасовано.
Між тим, з таким доводом апелянта погодитися не можна.
Як убачається із п. 5 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), за змістом частини другої статті 144 Конституції
України, частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України
зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про
прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду.
Також ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їх виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, ініціювавши прийняття неправомірного рішення 20-ї сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 30.01.09 року, яким за протестом прокурора рішення 12 сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 28.01.08 року щодо у частині безкоштовної передачі у власність земельних ділянок громадянам, зокрема ОСОБА_1, частково скасовано, прокурор посилається на нього як на єдиний і незаперечний доказ.
Проте, з огляду на ст.ст. 58,59 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради, зазначений доказ не може бути прийнятий судом як належний і допустимий.
Крім того, у справі відсутні відомості про набуття чинності рішенням 20-ї сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 30.01.09 року у порядку, визначеному ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та відповідно до Регламенту роботи сільської ради, затвердженого рішенням 3-ї сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 08.08.06 року (а.с. 67-76).
Крім того, дійсним предметом спору є право власності на земельну ділянку, а визнання недійсним державного акту на право приватної власності тягне за собою реституцію спірної ділянки у комунальну власність.
Між тим, пред’являючи позов про визнання недійсним правовстановлюючого документу ОСОБА_1, який є нечинним та не діє із часу укладання договору купівлі – продажу, будь яких вимог до справжнього реального власника земельної ділянки ОСОБА_2 прокурор не заявив.
До того ж, з огляду на п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача — з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Відповідно до частини п’ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується.
Крім того, вичерпний перелік функцій прокуратури наведено у ст. 121 Конституції України.
З п.5 зазначеної статті убачається, що прокуратура України становить єдину систему, на яку, зокрема, покладається нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Із справи убачається, що прокурор, встановивши по наслідках перевірки у межах п.5 ст. 121 Конституції України, на його думку, факт недодержання закону службовими особами органу місцевого самоврядування, що порушувало права і свободи громадян, позов пред’явив саме у інтересах органу, який ці права порушив та на шкоду правам громадянина.
Також, з огляду на ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», заявивши позов, прокурор так і не обґрунтував, які саме протиправні дії вчинив ОСОБА_1 у відносинах між ним і державою, та чим його дії порушують чи загрожують порушити економічні, політичні чи інші державні інтереси, чим актуальне та яким чином суттєво зачіпає інтереси держави (а.с. 1 на звороті) нечинний державний акт про право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1
З урахуванням викладеного заявлені вимоги мають суто формальний характер та не ґрунтуються на законі.
За таких обставин рішення місцевого суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, ст.308, 315 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Полтавського району у інтересах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області відхилити, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 2 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий у справі:
Судді :