2010 року лютого місяця 25 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі :
головуючого - АКОПЯН В.І.
суддів - МАРТЄВА С.Ю., ЧІЧІЛЯ В.А.
при секретарі - КОЛОДЮК О.П.
розглянула провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» про стягнення коштів та грошової компенсації для придбання земельної ділянки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2009 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі порушене питання про скасування рішення з підстав неповного з’ясування місцевим судом обставин справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Згідно до ст. 24 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», з метою забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захисні зони.
Якщо внаслідок порушення встановлених меж та режиму санітарно-захисних зон виникає необхідність у відселенні жителів, виведенні з цих зон об’єктів соціального призначення або здійсненні інших заходів, підприємства, установи, організації та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питання про фінансування необхідних робіт і заходів та строки їх реалізації.
На підставі ст. 25 зазначеного Закону, для визначення безпеки для здоров’я людини та екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів проводиться державна екологічна і санітарно-гігієнічна експертизи у порядку, визначеному законодавством.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать два житлові будинки А-1 загальною площею 44,7 кв.м., та 3-1 загальною площею 32,2 кв.м., вбиральня Г , навіс в, сарай Ж , сарай О, огорожа № 1,3, трубопровід №2, які розташовані в домоволодінні по АДРЕСА_1, а також земельна ділянка загальною площею 667 кв.м.
Зазначене домоволодіння знаходиться в санітарно-захисній зоні Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів».
Системний аналіз ст.ст. 24 і 25 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» свідчить, що єдиною підставою необхідності у відселенні жителів є сукупність певних умов : порушення встановлених меж та режиму санітарно-захисних зон.
З огляду на ст.ст. 58,59 ЦПК України та ст. 25 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» єдиним належним та допустимим доказом у справі для визначення безпеки для здоров’я людини та екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів є висновок державної екологічної і санітарно-гігієнічної експертизи проведеної у порядку, визначеному законодавством.
Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1283-кг від 5,09.08 року, викиди відповідачем забруднюючих речовин в атмосферу не перевищують гранично допустимих квот та порогових значень (а.с.61).
Відповідно до повідомлення Управління з питань внутрішньої політики Полтавської обласної державної адміністрації, до останнього будь – яких звернень і зауважень від громадських організацій та окремих громадян з приводу наміру ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» отримати дозвіл на викиди стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря не надходило (а.с.63).
Відповідач має відповідний дозвіл № 5310136700-37 Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Полтавській області на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (а.с.64).
З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність порушення режиму санітарно-захисної зони підприємства та відсутності небезпеки для здоров’я людини та екологічної безпеки як підстав для відселення позивачки.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доведення, яки б спростовували висновок місцевого суду.
Доводи скарги не дають підстав для висновку про таке порушення норм процесуального права, яке спричинило або могло спричинити неправильне вирішення справи.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом не повно досліджені обставини справи, та надані докази.
Проте, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У позовній заяві позивачка посилається на те, що через постійне проведення підприємством газових дезінфекцій приміщень та зерна із застосуванням шкідливих хімічних речовин її стан здоров’я постійно погіршується.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-яки докази того, що саме через проведення газових дезінфекцій приміщень та зерна а також розповсюдження мучного пилу шкідливо впливає на здоров’я позивачки.
Крім того, під час судового розгляду справи не було також встановлено і причинно-наслідкового зв’язку між проведенням підприємством вищезазначених дій та погіршенням здоров’я позивачки
Як вбачається із матеріалів справи, із шести видів планувальних обмежень земельної ділянки, яка належить позивачці. Відповідача стосується лише одне - «санітарно-захисна зона підприємства». Решта обмежень, зокрема перебування у охоронній зоні культурної спадщини, зона шумового впливу від транспортної магістралі, зона підтоплення ґрунтовими водами та ін. відповідача не стосуються (а.с.23).
До того ж, комісією органів місцевої влади виявлено, що на якість проживання у домоволодінні впливають також сусідство із школою № 2 та електропідстанцією, яки також відповідача не стосуються.
Також комісією виявлено факт безгосподарного утримання домоволодіння: будинок 3-1 перебуває у незадовільному стані, о для визначення придатності для поживання потрібні технічні висновки.
При візуальному огляді будинку А-1 виявлені тріщини на стіні і стелі, спостерігається відшарування штукатурки. Будинок має газове пічне опалення, водорозбірна колонка розташована на подвір*ї домоволодіння (а.с.26-27).
Наведене також значно погіршує якість життя, проте до діяльності відповідача відношення не має.
Сама ОСОБА_1 апеляційному суду пояснила, що в установленому законом порядку із письмовою заявою про постановку на облік осіб для покращення житлових умов до органу місцевого самоврядування не зверталася.
За таких обставин рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог чинного законодавства, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий у справі:
Судді :