2010 року січня місяця 12 дня у м. Полтаві колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - ТИМЧУК Л.А.
суддів - МАРТЄВА С.Ю., ЧІЧІЛЯ В.А.
при секретарі - МОТРІЙ С.В.
розглянула провадження за апеляційною скаргою прокурора Полтавського району у інтересах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2009 року у справі за позовом прокурора Полтавського району у інтересах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до відділу Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, дочірнього підприємства «Центр Державного земельного кадастру», ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2009 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено за недоведеністю.
У апеляційній скарзі порушене питання про скасування рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.
У засіданні апеляційного суду прокурор апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що, у зв’язку із виявленими порушеннями службовими особами Ковалівської сільської ради порядку розгляду заяв громадян на приватизацію земельних ділянок, по наслідках прокурорської перевірки за протестом прокурора рішенням 20-ї сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 30.01.09 року рішення 11 сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 21.09.07 року у частині виділення гр. ОСОБА_1 земельної ділянки скасовано.
Таким чином порушуються права власника земельної ділянки – Ковалівської сільської ради, тому просив рішення місцевого скасувати та постановити нове, яким визнати недійсним і скасувати державний акт серії ЯЕ 635352 від 13.11.07 року на право власності на зазначену земельну ділянку та зобов’язати ДП «Центр державного земельного кадастру» внести відповідні зміни до державного реєстру.
Відповідач ОСОБА_1 із апеляційною скаргою не погодився, апеляційному суду пояснив, що під час отримання у власність земельної ділянки ним дотримані усі вимоги чинного законодавства, а факт належного розгляду його заяви на сесії Ковалівської сільської ради пам’ятають депутати, що були там присутні.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.
Виходячи з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі ст.ст.10, 60 ЦПК України правосуддя у цивільних справах здійснюється на засадах змагальності, тому кожна сторона зобов’язана довести ти обставини, на яки посилається як на обґрунтування своїх вимог, або обґрунтування своїх заперечень на ці вимоги.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 21 вересня 2007 року відбулася 11 сесія 5 скликання Ковалівської сільської ради Полтавського району, на якій розглянуто та задоволено заяви громадян про безкоштовну передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства.
Також місцевим судом встановлено, що на підставі цього рішення гр. ОСОБА_1 відділом земельних ресурсів у Полтавському районі видано на державний акт серії ЯЕ 635352 від 13.11.07 року про право власності на зазначену земельну ділянку.
З урахуванням свідчень представника самої сільської ради та аналогічних свідчень двох депутатів про те, що відповідна заява гр. ОСОБА_1 на сесії розглядалася та була задоволена, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність позову.
Також апеляційним судом встановлено, що 20.04.07 року у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України, ОСОБА_1 звернувся до Ковалівської сільської ради для отримання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 146), замовив та отримав технічну документацію із землеустрою, отримав необхідні висновки у відповідних державних органів (а.с.91-98), встановив у натурі межі земельної ділянки та отримав державний акт про право приватної власності на земельну ділянку (а.с.99-103).
Таким чином, при отриманні земельної ділянки ним дотримані вимоги чинного законодавства, будь яких претензій з боку державних органів до нього не пред’явлено.
Із справи убачається, що по наслідках прокурорської перевірки порушено кримінальну справу щодо службових осіб Ковалівської сільської ради у зв’язку із недотриманням ними порядку розгляду заяв громадян про передачу у власність земельних ділянок, проте будь яких претензій з боку органів досудового слідства чи державного обвинувачення до ОСОБА_1 не пред’явлено, він не допитувався навіть як свідок (а.с.143-145).
Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновок суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про таке порушення норм процесуального права, яке спричинило або могло спричинити неправильне вирішення справи.
Як на фактичну обставину та доказ у позові та апеляційній скарзі прокурор посилається на рішення 20-ї сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 30.01.09 року, яким за протестом прокурора рішення 11 сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 21.09.07 року у частині виділення гр. ОСОБА_1 земельної ділянки скасовано.
Між тим, з таким доводом апелянта погодитися не можна.
Як убачається із п. 5 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 19, ст.. 144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), за змістом частини другої статті 144 Конституції
України, частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України
зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про
прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду.
Також ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їх виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Ініціювавши прийняття неправомірного рішення 20-ї сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 30.01.09 року, яким за протестом прокурора рішення 11 сесії п’ятого скликання Ковалівської сільської ради від 21.09.07 року щодо у частині безкоштовної передачі у власність земельних ділянок громадянам, зокрема гр. ОСОБА_1, частково скасовано, прокурор посилається на нього як на єдиний і незаперечний доказ.
Проте, з огляду на ст.ст. 58,59 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради, зазначений доказ не може бути прийнятий судом як належний і допустимий.
Крім того, вичерпний перелік функцій прокуратури наведено у ст. 121 Конституції України.
Згідно зазначеної статті прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень
у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи
громадян;
5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,
додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими
особами.
Із справи убачається, що прокурор, встановивши по наслідках перевірки у межах п.5 ст. 121 Конституції України, на його думку, факт недодержання закону службовими особами органу місцевого самоврядування, що порушувало права і свободи громадян, позов пред’явив саме у інтересах органу, який ці права порушив та на шкоду правам громадянина.
Також, з огляду на ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», заявивши позов, прокурор так і не обґрунтував, які саме протиправні дії вчинив ОСОБА_1 у відносинах між ним і державою, та чим його дії порушують чи загрожують порушити економічні, політичні чи інші державні інтереси, чим актуальне та яким чином суттєво зачіпає інтереси держави (а.с.2) державний акт про право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1
З урахуванням викладеного заявлені вимоги мають суто формальний характер та не ґрунтуються на законі.
За таких обставин рішення місцевого суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Полтавського району у інтересах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області відхилити, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий у справі:
Судді :