2009 року липня місяця 16 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі :
головуючого - МАРТЄВА С.Ю.
суддів - ЛОБОВА О.А., ПІКУЛЯ В.П.
при секретарі - КОЛОДЮК О.П.
розглянула провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю гуманітарно-економічний навчально-виховний комплекс при Міжрегіональній академії управління персоналом про стягнення заборгованості по поверненню зворотної допомоги та стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача Апеляційного суду,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав невірного застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 14.02.2007 року ОСОБА_1 було перераховано на рахунок відповідача 20 000 грн. зворотної фінансової допомоги.
Вказані кошти були взяті з отриманих позивачем 25 000 грн. за кредитним договором № GP 16619 від 12.02.2007 року в ТОВ «Банк Ренесанс Капітал».
Згідно домовленості між сторонами, відповідач повинен був перераховувати позивачу по 1247 грн. щомісячно до повного розрахунку.
Незважаючи на відсутність будь – яких належним чином оформлених письмових зобов’язань відповідача щодо порядку та строку повернення зазначеної зворотної допомоги, відповідач повно та належним чином виконав зобов’язання перед позивачем (а.с. 14-23).
Також, згідно наданих суду та приєднаних до матеріалів справи платіжних доручень (а.с. 53-55, 61-64) зобов’язання перед позивачем стосовно зворотної фінансової допомоги в сумі 35 000 грн. за рахунок коштів ПП «Дарбі»ТОВ «КЗПГЕ НВК при МАУП» виконало також у повному обсязі.
На підставі ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Із справи убачається, що позивач не надав суду жодного доказу невиконання відповідачем зобов’язань перед ним.
Отже, місцевий суд прийшов до вірного висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про таке порушення матеріального чи процесуального права, яке б спричинило неправильне вирішення справи.
Посилання апелянта на неналежне виконання зобов’язання з боку відповідача не підтверджуються матеріалами справи, оскільки наявність будь якого письмового зобов’язання між сторонами, оформленого відповідно до ст.ст.207-208 ЦК України, яке б містило істотні умови угоди, зокрема щодо порядку та строків повернення матеріальної допомоги, він власне сам же і заперечує.
Твердження апелянта про те, що оскільки грошові кошти отримані від нього, то і повертатися повинні були саме йому не відповідають матеріалам справи.
У суді апеляційної інстанції він підтвердив авторство заяв на адресу відповідача з проханням провести повний розрахунок за отриманим ним кредитом у ТОВ «Банк Ренесанс Капітал» (а.с.5-6).
З огляду на ст.13 ЦК України, про межі здійснення цивільних прав, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які, зокрема, могли б порушити права інших осіб.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також
застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Характерною рисою справи є те, що отримавши в ТОВ «Банк Ренесанс Капітал» кредит в розмірі 25 000 грн., позивач у якості зворотньої допомоги надав відповідачеві лише 20 000 із них.
Між тим, відповідач, на підставі заяв позивача, перерахував остаток коштів банку, із урахуванням річної відсоткової ставки у 28% та щомісячної комісії у 2,19% у розмірі, у розмірі 14 715 грн., витративши на повернення зворотньої допомоги не 20 000 грн. а 30 926 грн.
За таких обставин рішення місцевого суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 п.1 ч. 1, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий у справі:
Судді :