2009 року червня місяця 4 дня у м. Полтаві колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - ТИМЧУК Л.А.
суддів - МАРТЄВА С.Ю., ПІКУЛЯ В.П.
при секретарі - СУЛИМКА С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою Миргородського міжрайонного прокурора у інтересах державного підприємства «Дібрівський кінний завод № 62» на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 5 вересня 2008 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Болєма» про видачу виконавчого документа.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,-
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 5 вересня 2008 року задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Болєма» про видачу виконавчого документа на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнської громадської організації «Український правовий союз» від 2.09.08 року у справі №43/70.
У апеляційній скарзі у інтересах ДП «Дібрівський кінний завод № 62» (надалі ДП ДКЗ №62) прокурор зазначив, що за зверненням ДП ДКЗ № 62, як правонаступника господарства – засновника (учасника) Миргородського міжгосподарського комбікормового заводу (надалі ММКЗ) – колгоспу ім. Іваненка, проведено перевірку законності угод, що укладені ММКЗ.
Засновниками ММКЗ виступили 24 колгоспи, які згодом реорганізувалися у сільськогосподарські підприємства приватної форми власності, а колгосп ім. Іваненка, зокрема, у державне підприємство ДП ДКЗ № 62.
Таким чином, ММКЗ є підприємством із державною часткою власності у статутному фонді.
Постановивши ухвалу від 5 вересня 2008 року про видачу виконавчого документу за рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнської громадської організації «Український правовий союз» від 2.09.08 року у справі №43/70 суд першої інстанції, на думку прокурора, вирішив питання без урахування прав засновника (учасника) ММКЗ – ДП ДКЗ № 62.
ДП ДКЗ №62 звернулося до суду апеляційної інстанції із листом, у якому повідомило, що ніякого майна до ММКЗ під час свого існування не передавало, до числа господарств-учасників ММКЗ у встановленому порядку ніколи не входило.
Наведене підтверджується матеріалами ревізії на виконання відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.08 року з реорганізації ДП ДКЗ №62 (а.с.200-201).
У зв’язку із викладеним прокурор письмово просив залишити його апеляційну скаргу без розгляду (а.с.202).
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст.205 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції достовірно встановлено, що ММКЗ, як суб’єкт господарювання, створено у 1991 році 24 колгоспами Миргородського району, зокрема колгоспом ім. Іваненка (а.с.62-68).
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розмір внеску колгоспу ім. Іваненка до статутного фонду складає 0 грн. (а.с.159).
У наданому суду оригіналі Акту розподілу майнових прав та обов’язків між ДП ДКЗ №62 та ДП сільськогосподарським підприємством ім. Іваненка по наслідках ревізії на виконання відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.08 року з реорганізації ДП ДКЗ №62 будь які майнові права або права на участь в управлінні ММКЗ не зазначені.
Нотаріально посвідчені копії передавального акту та розподільчого балансу, які повинні зберігатися у органі державної реєстрації у порядку визначеному ст.107 ЦК України, на підтвердження будь-якого
правонаступництва будь-яких юридичних осіб щодо майна, або прав на участь в управлінні після колгоспу ім. Іваненка прокурором на запит суду не подано (а.с.172-173).
Не виявлені таки документи і у відповідних державних установах, де вони повинні були б зберігатися (а.с.166,168,170).
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про частку держави у статутному фонді КП ММКЗ відсутні (а.с.191).
За даними того ж реєстру засновниками (учасниками) юридичної особи КП ММКЗ є 24 колгоспи Миргородського району, а легітимним керівником – ТОРЯНИК П.М.
З огляду на зазначений реєстр, будь-які інші фізичні чи юридичні особи у встановленому законом і статутом підприємства порядку до складу засновників(учасників) не вступали та не приймалися (а.с.190-193).
За таких обставин прокурор дійшов вірного висновку про відсутність будь-яких інтересів держави у майновому спорі та обґрунтовано просив залишити свою апеляційну скаргу з відсутністю повноважень на ведення справи.
Проте, фактично рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнської громадської організації «Український правовий союз» від 2.09.08 року у справі №43/70 постановлено за позовом одного суб’єкта господарювання ТОВ «Болєма» до іншого - міжгосподарського комбікормового заводу про визнання дійсною угоди купівлі – продажу майна, яка відбулася між ними та визнання права власності на це майно.
З урахуванням викладеного та вимог ст.2 Закону України «Про третейські суди» компетентним судом для видачи виконавчого документу у цьому випадку є місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.
За таких обставин заява ТОВ «Болєма» не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За змістом п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставину хвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 205, 303, 307-308,310,314-315 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Миргородського міжрайонного прокурора задовольнити частково, ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 5 вересня 2008 року скасувати.
Справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Болєма» про видачу виконавчого документа провадженням закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий у справі:
Судді :