ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" квітня 2010 р. м. Київ К-51822/09
Колегія суддів першої судової палати
Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого –Кравченко О.О.
Суддів: Чалого С.Я., Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Леонтович К.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2008 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
Встановила:
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Ічнянського районного суду Чернігівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 20.12.1999 року (а.с.6), і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007 році їй така допомога не виплачувалась.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Ічнянському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за 2007р. з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року змінено постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2008 року, з викладенням абзацу другого її резолютивної частини у новій редакції, відповідно до якої Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області зобов’язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з розрахунку її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та ухвалення нового рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 20.12.1999 року (а.с.6), і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007 році їй така допомога не виплачувалась.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивачки, які стосуються 2007 року, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно до вимог п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за № 6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено саме з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, а не за весь 2007 рік, і тому підставно виправив помилку суду першої інстанції.
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується “дітей війни” відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.
Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Суд апеляційної інстанції вніс зміни у резолютивну частину постанови суду першої інстанції, одночасно вказавши, що апеляційна скарга залишена без задоволення. Судова колегія визнає, що резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції не відповідає змісту ст.198 КАСУ. Зміна постанови суду першої інстанції тягне за собою часткове (або повне) задоволення апеляційної скарги.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не зазначили, що нарахування та виплата доплат до пенсії повинні бути проведені виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи, що суди попередніх інстанцій допустили вказане порушення, і судове рішення є помилковим лише в цій частині, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміні судового рішення в цій частині.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
Постановила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 р. змінити. Виключити з її резолютивної частини посилання на залишення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області без задоволення, вказавши, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області підлягає частковому задоволенню. Резолютивну частину доповнити посиланням на те, що нарахування та виплата доплати до пенсії ОСОБА_1 повинна бути проведена, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України №1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку, передбаченими статтями 237-239 КАС України.