2010 року січня місяця 28 дня у м. Полтаві колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - ТИМЧУК Л.А.
суддів - МАРТЄВА С.Ю., ЧІЧІЛЯ В.А.
при секретарі - МОТРІЙ С.В.
розглянула провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Родовід Банк” про повернення банківського вкладу, відшкодування завданої майнової шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,-
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із заявою, у якій зазначив, про дострокове повернення коштів з рахунку по договору банківського вкладу, стягнення пені, 3% річних.
На обґрунтування вимог позивач зазначив, що 12.01.09 року між сторонами укладено депозитний договір на суму 500 000 грн. строком на 1 місяць.
Оскільки після закінчення строку дії договору відповідач умов угоди не виконав та кошти не повернув, позивач був вимушений 31.03.09 року укласти новий депозитний договір на суму 407 000 грн. строком на 9 місяців.
Користуючись правом на дострокове повернення коштів ОСОБА_1 звернувся до банку, проте отримав відмову.
У подальшому вимоги змінив, оскільки вклад ним отриманий після звернення до суду та просив стягнути на його користь 4070 грн. пені, 3 відсотки річних від простроченої суми 12210 грн. і судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2009 року у позові відмовлено.
У апеляційній скарзі порушене питання про скасування рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно до ст.1060 ЦК України, д оговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
З огляду на п.5.2 укладеної між сторонами угоди, у разі порушення банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі вкладника, банк сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми Вкладу за кожний день прострочення, але не більше 1 відсотка суми вкладу.
На підставі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 31.03.09 року між сторонами укладено договір банківського вкладу «Прибутковий» № ДРГ.195.ПР09-2004/03-2009, відповідно до умов якого сума вкладу складала 407 000 грн. строком на 9 місяців під 9% річних.
Пунктами 2.3 та 4.1.3 угоди передбачено право клієнта на дострокове розірвання угоди із попередженням банку за два банківських дні до запланованої дати одержання коштів.
Факт звернення заявника за достроковим отриманням коштів 10.04.09 року і наступна відмова банка у реалізації такого права сторонами не оспорюються.
Проте, відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені, суд першої інстанції помилково виходив із того, що безпосередньо до банку із такою вимогою заявник не звертався, крім того, з огляду на ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», під час дії мораторію за неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами не нараховуються пеня та інші фінансові санкції.
Між тим, згідно до ст.2 та ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (до 24.07.09 року), мораторій – зупинення виконання банком майнових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію .
Також місцевим судом необґрунтовано відмовлено у застосуванні санкцій за неналежне виконання грошового зобов’язання, визначених ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки відсутність таких санкцій у спеціальних нормах - параграфі 3 глави 71 та главі 72 ЦК України не є перешкодою для застосування санкцій за неналежне виконання грошового зобов’язання, визначених у загальних нормах, зокрема ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Із справи убачається, що постановою правління Національного Банку України №138 від 13.03.09 року у відповідача призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із 16.03.09 року (а.с.52-54).
Позивач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору 2.04.09 року, тобто після введення мораторію (а.с.14).
Оскільки, з огляду на наведені вище норми матеріального права, право позивача на дострокове отримання депозиту безпідставно порушене, його вимоги про стягнення 4070 грн. пені, 3 відсотків річних від простроченої суми і судових витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Термін прострочення видачі депозиту на час звернення до суду – 20 днів, сторонами не оспорювався.
З урахуванням викладеного, відповідно до умов п.5.2 депозитного договору (а.с.9), сума пені до стягнення складає 4070 грн.
Передбачені ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних за 20 днів складатимуть: 407 000 х(3:365х20) = 6674,8 грн.
Також, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із відповідача підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог - 1500 грн. витрат на правову допомогу, 38,50 грн. сплаченого судового збору та витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи у суді.
Таким чином, стягненню на користь позивача разом підлягає 12283,3 грн.
За таких обставин рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 303, п.п. 3, 4 ст. 309,314,316 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Родовід Банк” про повернення банківського вкладу, відшкодування завданої майнової шкоди задовольнити частково.
Стягнути із відкритого акціонерного товариства „Родовід Банк” на користь ОСОБА_1 4070 грн. пені за депозитним договором, 6674,8 грн. 3% річних за 20 днів прострочення, 1500 грн. витрат на правову допомогу, 38,50 грн. сплаченого судового збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у суді, а усього 12283,3 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий у справі:
Судді :