Справа №2-1145

                                                                                                                        2010 рік.

                                               Р І Ш Е Н Н Я                

                                      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 травня 2010 року                                                                                               Біляївський районний суд

                                                                                                                                  Одеської області.                                                                   в складі: головуючого судді Груца Є.Є.

при секретарі:  Ткаченко В.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1                              

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом    ОСОБА_2 до ОСОБА_3 « про стягнення боргу у сумі 42146 грн.89 коп. «, суд -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з позовом , стверджуючи, що 01.02.2006 року він передав ОСОБА_3 позику у сумі 59923 грн.80 коп., яку вона зобов`язалася повернути у строк до 30.03.2006 року, написавши відповідну розписку. Однак, свої зобов`язання відповідачка не виконала, у зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом. Рішенням Біляївського районного суду від 15.05.2006 року з ОСОБА_3 на користь позивача було стягнуто 60523 грн.19.07.2006 року позивач подав до виконавчої служби на виконання виконавчий лист про стягнення з відповідачки вищевказаної суми боргу, але за весь цей час йому було перераховано тільки 9644 грн.30 коп. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 звернуся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідачки на підставі ст.625 ч.2 ЦК України також понесені ним збитки, відповідно до індексу інфляції та 3/% річних від простроченої суми.

   Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, подавши відповідні  письмові пояснення.

   Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала частково, а саме вона не згодна з сумою позову і надала суду свої розрахунки згідно яких вона згодна щоб з неї було стягнуто 37733,86 гривень, тобто на 4946,71 менше ніж вимагає позивач.

       Представник позивача ОСОБА_1 погодився щоб з відповідачки було стягнуто суму заборгованості згідно наданих нею розрахунків, а саме 37733, 86 гривень.  

   Вислухавши у судовому засіданні пояснення   представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Як встановлено судом, рішенням Біляївського районного суду від 15.05.2006 року з ОСОБА_3 на користь позивача було стягнуто 60523 грн. 19.07.2006 року позивач подав до виконавчої служби на виконання виконавчий лист про стягнення з відповідачки вищевказаної суми боргу, але за весь цей час йому було перераховано тільки 9644 грн.30 коп.

   Обгрунтовуючи свої вимоги до суду, позивач зазначив, що за час невиконання відповідачкою рішення суду він поніс додаткові збитки, пов`язані з інфляцією, через що вартість грошей, які повинна йому сплатити ОСОБА_3 суттєво знизилася, а тому він просив стягнути з останньої різницю між сумою боргу та його збільшення відповідно до індексу інфляції у сумі 36143 грн. та 3% річних у сумі 6003 грн.34 коп., а усього  суму 42146 грн.89 коп.

      Такі вимоги позивача є обґрунтованими і відповідають чинному законодавству. Так, відповідно до ст.598 ч.1 ЦК України зобов`язання перестає діяти у разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом. Ці підстави зазначені в ст.ст.599,600,601,604-609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов`язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, воно припиняється виконанням, проведеним належним чином(ст.599 ЦК України). При цьому належним виконанням зобов`язання є  виконання , прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Само по собі ухвалення судом рішенням про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено навіть після відкриття виконавчого провадження, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Вищевикладені обставини знайшли своє відображення у судовій практиці, зокрема в Ухвалі Верхового суду України від 12.03.2009 року ( справа №6-9743) при розгляді справи за аналогічними позовними вимогами.  

     З урахуванням наведеного, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають нормам цивільного законодавства, права позивача порушені і підлягають судовому захисту.

      Але враховуючі, що в судовому засіданні сторони прийшли до згоди, згідно якої відповідач визнає позов про стягнення з нього заборгованості, в сумі, згідно його власних розрахунків, яка складає 37733,86 гривень, а позивач погодився і змінив суму позову зменшивши її на 4946,71 гривень, суд вважає за доцільне погодитись з фактичною домовленістю сторін і стягнути з відповідача 37733,86 гривень.

  Керуючись ст.ст.598-601,604-609,625 ч.2 ЦК України , ст.ст.10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України,  суд -

В  И  Р  І  Ш  И  В:

  Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 37733 грн.86 коп. , а також сплачені судові витрати у сумі 532 грн.68 коп., а усього стягнути з відповідачки 38266грн.54 коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Біляївський районний суд або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.

   Суддя Біляївського районного суду                                                                                     Груца Є.Є.