Справа №2-55/07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Ковель 28 березня 2007 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Шаруновича В.В.
при секретарі Спасюк К.В.
з участю представників ОСОБА_5,ОСОБА_6.
ОСОБА_7.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товаривства «Ковельсільмаш»(надалі ВАТ»Ковельсільмаш») у особі ВАТ»Ковельсільмаш»-Ковельського ковальсько-пресового підприємства (надалі Ковельське КПП) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом , яким просить поновити його на попередній роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, посилаючись на те, що з 01.09.1991 року він працював у попередника відповідача на різних роботах, а з 01.05.1999 року по 25.10.2006 року працював у відповідача вогнетривником, однак після того, як він в суді виграв цивільну справу у відповідача, останній займав агресивну позицію і в порядку помсти видав наказ від 16.08.2006р. яким фіктивно ліквідував всі посади вогнетривників, а згодом, звільнив його з роботи на підставі ч.1 ст.40 КЗпПУ.
Своє звільнення вважає незаконним, оскільки відповідач не звертався за згодою на звільнення до виконавчого бюро Вільної профспілки ВАТ «Ковельсільмаш» членом якої він являється та після попередження про звільнення його з роботи, відповідачем не було запропоновано йому іншої роботи. Зазначив також, що ліквідація посад (всіх) вогнетривників є фіктивною, інша особа яка також працювала на аналогічній посаді переведена на посаду слюсара ,але виконує роботи вогнетривника.
Зазначаючи про порушення його прав вказує, що відповідач наніс йому велику матеріальну шкоду яку оцінює в 10000,00грн.
У судовому засіданні позивач та його представник, кожен окремо, позовні вимоги підтримали повністю просять їх задовільнити, додатково пояснивши, що Вільна профспілка ВАТ» Ковельсільмаш» діє, ухвали і рішення господарських судів які є в справі не слід брати до уваги ,оскільки вони не стосуються розпуску профспілки, а вона існує давно про що відповідачу було відомо , а отже відповідачу слід було запитати згоду профспілки на звільнення , а оскільки цього не було зроблено, звільнення вважає незаконним.
Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнали та пояснили суду, що відпала потреба у виконанні робіт, які виконували вогнетривники(було 2 посади) в зв»язку із зменшенням обсягів виробництва, а тому ці дві посади були ліквідовані і на даний час такі роботи можуть виконувати працівники будівельної бригади, хоча після ліквідації таких посад вогнетривників ремонти не проводились.
Зазначили також, що позивачу при звільненні пропонувалась робота, однак він відмовився від обох запропонованих йому посад, інші посади, в т.ч. слюсара-ремонтника
та стропальщика не пропонувались в зв»язку з відсутністю необхідної освіти та кваліфікації.
Щодо відсутності згоди профспілкового органу, при звільненні позивача з роботи, зазначили, що на момент звільнення позивача, керувались ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.07.2006року(справа №04/33-77) та постановою цього ж суду від 06.09.2006р.(справа №7/137-10А) якими встановлено відсутність у Вільної профспілки ВАТ «Ковельсільмаш» статусу громадської організації та статусу юридичної особи, а тому і не могли звертатись до такої організації , а членом іншої профспілки позивач не являється.
Суд заслухавши показання сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази , прийшов до наступного.
Судом встановлено, що підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що позивач працював у відповідача на посаді вогнетривника і наказом №174 від 25.10.06року був звільнений з роботи на підставі ч.1 ст.40 КЗпПУ про дачу згоду про звільнення позивача з роботи відповідач до Вільної профспілки ВАТ «Ковельсільмаш» не звертався, членом іншої профспілки не являється, також не заперечується сторонами і факт наявності всіх (двох) посад вогнетривника які були і ліквідовані.
Не заперечується сторонами і те, що перед звільненням позивачу пропонувалась робота прибиральника і транспортувальника від переведення на які позивач відмовився.
Згідно Закону України «Про господарські товаривства» підприємство здійснює свою діяльність на свій розсуд на умовах економічної вигоди і ніхто не може втручатись в господарську діяльність.
Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін станом на 16.08.2006року у відповідача в штаті дійсно в наявності були дві посади вогнетривника , які наказом №137 від 16.08.2006 року були ліквідовані і працівники і які працювали на даних посадах підлягали вивільненню, що і відповідачем і було зроблено шляхом переведення одного працівника на іншу роботу та звільнення позивача, який відмовився від переведення на запропоновану посаду.
Оскільки відповідачем дотримано умови ліквідації посад та переведення і звільнення працівників ,суд вважає, що позивачем не доведено і судом не знайдено підстав вважати ліквідацію посад фіктивною. При цьому судом не береться до уваги твердження представника позивача та пояснення свідка ОСОБА_2 про те, що переведений з посади вогнетривника ОСОБА_3 на посада слюсара ремонтника і на далі після переведення продовжує виконувати роботу вогнетривника, оскільки представник позивача являється підприємцем про що сам повідомив суду , а отже не працює на даному підприємстві , а свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що він працював у відповідача трактористом по 22.11.06 року і що роботи вогнетривника виконує ОСОБА_3 оскільки бачив, як останній ходив з відром, що у відрі було не бачив, не бачив також щоб ОСОБА_3 був всередині печі чи щоб працював з цеглою, він сам не пічник і характеру робіт вогнетривника чи слюсара ремонтника не знає.
За таких обставин суд приходить до висновку про не доведеність факту виконання робіт вогнетривника слюсарем ремонтником ОСОБА_3 та вважає ліквідацію посад вогнетривника реальною.
Твердження представника позивача, що ліквідація цих посад може вплинути на процес виробництва, оскільки працівники будівельної бригади, не має відповідних дозволів на проведення робіт вогнетривників не береться судом до уваги так як дані питання стосуються господарської діяльності відповідача згідно до Закону України «Про господарські товаривства» і знаходяться поза межами судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпПУ при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на
роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах перевага надається деяким категоріям працівників.
Положення вищезазначеної статті стосується випадків, коли проводиться ліквідація не всіх наявних (однорідних) посад ,а однією чи декількох , а одна чи декілька залишаються, а оскільки в даному випадку було ліквідовано всі (дві) посади, то відповідно посилання позивача на дану статтю є безпідставними і не можуть прийматись до уваги, а тому суд вважає, що відповідач правомірно при скороченні посад не вирішував питання права переважного залишення на роботі, оскільки будь-хто на даній посаді працювати не залишався.
Як вбачається з акту від 19.08.2006 року позивачу у відповідності з ч.2 ст.40 КЗпПУ пропонувалась робота прибиральника та транспортувальника від яких він відмовився про що ствердив і сам в судовому засіданні, а з оглянутих в судовому засіданні книг наказів вбачається , що інших посад які б могли б бути запропоновані йому враховуючи його спеціальність не було, а тому суд не бере до уваги твердження позивача, що відповідач міг запропонувати також іншу роботу і вважає його безпідставним яке не слід брати до уваги в тому числі посаду стропальщика, оскільки як ствердив сам позивач будь-яких документів на право заняття такої посади як і будь-якої іншої у нього не має і суду таких не представив.
В судовому засіданні позивач стверджуючи, що представники відповідача виступають в судовому засіданні без належно виданих довіреностей (а отже не мають повноважень представляти інтереси відповідача) посилається на п.8.4.2 Статуту ВАТ «Ковельсільмаш» в якому зазначено термін дії повноважень генерального директора, яким на думку позивача був до 20.06.2006 року ОСОБА_4 і який підписав довіреності представникам. А оскільки з вищевказаної дати новий голова правління не обирався, то відповідно повноваження ОСОБА_4 ,як голови правління припинились.
Згідно п.8.4.2 Статуту ВАТ «Ковельсільмаш» правління утворюється загальними зборами акціонерів ВАТ як колегіальний орган в кількості сім осіб строком на три роки, а згідно пункту 8.4.3 цього ж Статуту до складу правління входить голова правління, яким 17.04.03року було обрано ОСОБА_4 Як вбачається з пояснень обох сторін після 20.06.2006 року голова правління не перебирався. Суд вважає, що позивач дійшов хибних висновків щодо автоматичного припинення повноважень ОСОБА_4 у зв»язку із впливом зазначеного терміну.
Так відповідно до п.8.4.5 Статуту ВАТ «Ковельсільмаш» питання повноважень умов діяльності та матеріального забезпечення голови правління визначається контрактом , що укладається з ним. Відповідно до преамбули контракту на управління ВАТ «Ковельсільмаш» від 20.06.03року ОСОБА_4 обрано на посаду голови правління ВАТ «Ковельсільмаш» загальними зборами акціонерів (протокол №1 від 17.04.03 року) терміном на три роки до наступних звітно-виборних зборів акціонерів.
Позивач у справі не заперечує того факту, що після 18.04.2006 року звітно -виборні збори акціонерів ще не відбулись, тому повноваження ОСОБА_4, як голови правління ВАТ «Ковельсільмаш» залишаються в силі , а відповідно до п.4.1 контракту керівник має право діяти від імені товаривства , представляти його інтереси на всіх вітчизняних та іноземних підприємствах , установах та організаціях в межах свої компетенції видавати накази та розпорядження і давати вказівки обов»язкові для виконання всіх підрозділів і працівників товаривства.
В своєму позові та поясненнях даних в судовому засіданні позивач в обгрунтування своїх вимог зазначив , що звільнення вважає незаконним також у зв»язку з тим, що відповідач не звертався до виконавчого бюро Вільної профспілки ВАТ «Ковельсільмаш» членом якої він являється за попередньою згодою на звільнення його з роботи, що є порушенням трудового законодавства.
Згідно ст.43 КЗпПУ розірвання трудового договору з підстав передбачених п.1,2-
5,7 ст.40 і п.2,3 ст.41 цього кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу(профспілкового представника ) первинної профспілкової організації членом якої є працівник.
Як вбачається з відповіді профспілки працівників ВАТ «Ковельсільмаш» від 18.10.2006 року, що не заперечується сторонами позивач не являється членом цієї чи будь-якої іншої профспілки ,однак це не стосується Вільної профспілки ВАТ «Ковельсільмаш».
В підтвердження того, що позивач являється членом Вільної профспілки останні посилається на Статут даної профспілки та протокол установчих зборів по створенню даної профспілки від 30.11.94року.
Як вбачається з протоколу установчих зборів вільної профспілки від 30.11.94року даними зборами створено вільну профспілку ВОСТ AT «Ковельсільмаш « та прийнятий її Статут . Як вбачається з даного Статуту та пояснення сторін даний Статут зареєстрований чи легалізований в будь-яких державних органах які проводять реєстрацію не був і дана профспілка не є складовою іншої профспілки.
Згідно ч.5 ст.2 Закону СРСР «Про професійні спілки права та гарантії їхньої діяльності, який діяв до 15.09.1999 року « Статути (положення) профспілок реєструється в порядку встановленому для громадських об»єднань. Реєструючий орган не здійснює контролю за створенням та діяльністю профспілок.
У відповідності до частин 1,4 ст. 14 чинного на час створення Вільної профспілки Закону України «Про об»єднання громадян» легалізація(не офіційне) визнання об»єднань громадян є обов»язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об»єднання громадян які не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду є протизаконною, а легалізацію громадської організації здійснюється відповідно міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади виконавчими комітетами сільських селищних міських рад народних депутатів. У разі реєстрації об»єднання громадян набуває статусу юридичної особи.
Однак згідно ст.243 КЗпП України в редакції закону від 10.12.71 року професійні спілки діють у відповідності з статутами які вони приймають і не підлягають реєстрації в державних органах.
За таких обставин при суперечливості норм права суд вважає, що слід застосовувати Закон України «Про об»єднання громадян» який прийнятий 16.06.92року(ст.1) яка передбачає, що особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються ЗУ «Про професійні спілки» оскільки прийнята у більш пізніший термін від прийняття попередній законодавчих актів.
У відповідності з ст. 16 ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії їх діяльності» прийнятого 15.09.99 року професійні спілки їх об»єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.
Аналіз вищезазначених норм дає можливість зробити висновок про те, що Вільна профспілка ВАТ»Ковельсільмаш» повинна була у відповідності з Законом від 15.09.99 року пройти легалізацію відповідно до п.2 Прикінцевих положень цього закону у шестимісячний термін.
Як вбачається з вищенаведеного будь-якої реєстрації або повідомлення чи легалізації про заснування Вільна профспілка ВАТ «Ковельсільмаш» не проходила , а тому суд вважає, що у відповідності до ст.16.ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії іх діяльності» дане об»єднання не володіє статусом профспілки і при звільненні позивача з роботи у відповідача не було обов»язку звертатись до такої організації про дачу згоди на звільнення позивача.
При цьому судом не приймається до уваги твердження позивача стосовно визнання не конституційними положень ст.16 ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії їх діяльності» та відповідно твердження представника позивача ,що будь-якої реєстрації чи легалізації Вільна профспілка ВАТ «Ковельсільмаш» не повинна була проходити.
Дійсно з прийняттям 15.09.99року Закону України »Про професійні спілки їх права та гарантії їх діяльності» діяльність профспілок почала регламентуватись даним законом, який в ч.1 ст.16 визначив, що профспілки, їх об»єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу і легалізація здійснюється міськими управліннями юстиції(ч.2 цієї статті)
Як вбачається з відповіді Ковельського міськрайонного управління юстиції від 05.02.07року Вільна профспілка ВАТ «Ковельсільмаш» даним управлінням не легалізовувалась, а отже суд приходить до висновку, що і на даному етапі дане об «єднання не набуло статусу профспілки в розумінні такого статусу, як передбачено ст.1 Закону України »Про професійні спілки їх права та гарантії їх діяльності»
Представник позивача посилаючись на рішення конституційного суду України від 18.10.2000року стверджує, що ст.16 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії їх діяльності» якою передбачена легалізація профспілок втратила чинність і відповідно Вільна профспілка не повинна легалізовуватись відповідно до даного закону, а отже вона правомірно діє.
Однак суд не погоджується з думкою представник позивача оскільки по-перше: вимоги Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії їх діяльності» слід було виконувати в будь-якому випадку з дня його прийняття(15.09.1999року) до дня прийняття рішення конституційним судом (18.10.2000року), по-друге: рішенням конституційного суду України у справі про свободу утворення профспілок від 18.10.2000року не скасована і не визнана не конституційною процедура легалізації профспілок яка передбачена ст.16 цього закону , а лише визнана не конституційними положення статті 16 цього закону в частині встановлення таких умов легалізації ,які фактично пов»язують початок діяльності організації як профспілки ,тобто врегульовано питання початку діяльності організації як профспілки.
Як вбачається з матеріалів справи статут Вільної профспілки було затверджено 30.11.94 року, однак з цього часу будь-якої легалізації дана профспілка не пройшла і не зверталась про таку легалізацію.
Судом встановлено що відповідно до п.5.1 Статуту Вільної профспілки ВАТ «Ковельсільмаш» дана профспілка є юридичною особою, а отже може функціонувати лише після отримання статусу юридичної особи.
Предстаниками відповідача подано суду ухвалу Господарського суду Волинської області від 06.07.2006 року у справі № 04/33-77 якою встановлено факт відсутності вільної профспілки ВАТ «Ковельсільмаш» у ЄДРПОУ та відсутність легалізації даної організації профспілки органами юстиції . На підставі даних фактів господарським судом зроблено висновок про відсутність у Вільної профспілки ВАТ»Ковельсільмаш» статусу юридичної особи.
Також представниками відповідача подано суду постанову Господарського суду Волинської області від 06.09.2006 року у справі №7/137010А якою скасовано дозвіл Ковельського міськрайонного відділу УМВС України Волинської області на виготовелення печатки від 16.05.95 року у зв»язку з відсутністю у Вільної профспілки ВАТ «Ковельсільмаш» статусу громадської організації, оскільки дані документи ніким не скасовані,а отже суд їх приймає до уваги.
Отже суд прийшов до висновку про відсутність у Вільної профспілки ВАТ «Ковельсільмаш» статусу профспілки а тому відповідач не повинен був звертатись до останньої про дачу згоди на звільнення позивача, оскільки позивач не міг бути членом цієї профспілки і не бере до уваги незгоду профспілки на звільнення позивача.
Отже виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відповідачем проведено з дотриманням вимог трудового законодавства а тому в позові про поновлення позивача на роботі слід відмовити і з цих же підстав слід відмовити і в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу .
Керуючись ст.ст. 10,57,60,212-215,218 ЦПК України, ч.1 ст.40 КЗпП України, ч.5 ст.2 Закону СРСР «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності», ч.1 ,4 ст. 14 ЗУ «Про об»єднання громадян», ст. 16 та п.2 Перехідних положень ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії їх діяльності»
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товаривства «Ковельсільмаш» у особі ВАТ «Ковельсільмаш» -Ковельського ковальського-пресового підприємства про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.