Справа № 2-136/10 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2010 р.
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючої
судді Кіт М.В.
при секретарі Лєсковій С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції,
встановив:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції. Уточнивши свої вимоги у березні 2010 р,.мотивував їх тим, що 30 вересня 2006 р. він уклав з відповідачем цивільно-правовий договір, по якому відповідач зобов'язався виконати роботу як водія строком до 31 грудня 2006 р., а він – позивач, сплатити послугу. В період дії даного договору з вини відповідача 11.12.2006 р. на трасі Сімферополь-Феодосія-Керч відбулася дорожньо-транспортна подія, в результаті якої був пошкоджений автомобіль «MERCEDES BENZ 904», що належить йому – позивачеві,. Матеріальний збиток по звіту фахівця-автотоварознавця від 28.12.2006 р. склав 33683,75 грн. 07 лютого 2007 р. відповідач узяв на себе зобов'язання виплатити реальні матеріальні збитки частинами. Боргове зобов'язання було оформлене розпискою. Проте у встановлених борговою розпискою строки борг відповідач не повернув, пояснюючи відсутністю грошових коштів. Позивач вважає, що за домовленістю між ним і відповідачем була проведена новація боргу в позикове зобов'язання, що передбачене ст. 1053 ЦК України. На підставі ст.22, ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 530, ч.2 ст. 604, ст.ст. 610,611,625,1047,1053 ЦК України просив суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 42582 грн. 21 коп. і понесені у справі судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_3 позов не визнали і пояснили, що між позивачем і відповідачем існували трудові відносини, відповідач здійснював роботу, за що отримував оплату. Відповідач зробив ДТП, але не умисне, а по необережності. Розписку відповідач написав під диктування працедавця, але така розписка не передбачена Кодексом законів про працю України і не може бути підставою для стягнення збитку. По нормах КЗпП України відповідач міг нести відповідальність в межах свого місячного заробітку. Просив в задоволенні позову відмовити в повному об'ємі.
Вислухавши пояснення сторін, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, матеріали про відмову в збудженні кримінальної справи по факту ДТП № 1735, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 11 грудня 2006 року близько 9 годин 15 хвилин на 47 км. + 300 м автодороги Сімферополь-Феодосія-Керч водій автомобіля «MERCEDES BENZ 904», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, рухаючись з боку м. Феодосія по напряму м. Сімферополя неправильно вибрав швидкість руху, не справився з управлінням і зробив виїзд на ліве узбіччя по ходу свого руху, де автомобіль перекинувся.
В результаті дорожньо-транспортної події постраждав пасажир ОСОБА_4, а автомобіль «MERCEDES BENZ 904», який належить позивачеві ОСОБА_1, отримав механічні пошкодження.
Дані обставини вказані в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 18 грудня 2006 р., а також підтверджуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 11 грудня 2006 року, схемою до протоколу, протоколом огляду транспорту від 11 грудня 2006 року.
Згідно висновку фахівця, експерта автотехнічної експертизи НІЕКЦ при ГУМВД України в АР Крим, від 22 червня 2007 року в даній дорожній обстановці водій автомобіля «MERCEDES BENZ 904» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.1.5, 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху і інших осіб не повинні створювати небезпеку або перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, заподіювати матеріальний збиток; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від управління цим засобом в дорозі; при виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно управляти їм. Технічна можливість запобігти виїзду автомобіля «MERCEDES BENZ 904» за межі проїжджої частини і подальшому перекиданню для водія ОСОБА_2 полягало в комплексному виконанні ним вищенаведених вимог п.п.1.5, 2.3 б), 12.1 ПДРУ.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував здійснення ним вказаного ДТП.
Згідно звіту № 192 фахівці-автотоварознавця Рівненського ПП Фірма «Віраж» вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 33683,75 грн. (а.с.14-18).
Згідно ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підставі, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням проводиться з додерженням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики, тобто у письмовій формі, що передбачене ст. 1047 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_2 07 лютого 2007 року видав позивачеві розписку про те, що зобов'язується виплатити ОСОБА_1 суму у розмірі 33683,75 грн. як відшкодування реального матеріального збитку, нанесеного їм автомобілю ОСОБА_1, при цьому він узяв на себе зобов'язання виплатити суму 5000 грн. 28 лютого 2007 року, а 28 лютого 2008 року зобов'язався виплатити суму боргу, що залишилася, перед ОСОБА_1 у розмірі 28.683 грн. (а.с.23).
Відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що написав дану розписку.
Доказів того, що розписка була їм написана під впливом психологічного або фізичного насильства з боку позивача відповідач суду не представив.
До теперішнього часу відповідач своїх зобов'язань не виконав і гроші позивачеві не виплатив.
Відповідач указує, що між ним і позивачем існували трудові відносини, тому повинен застосовуватися Кодекс Законів про працю України, а не Цивільний кодекс України.
Позивач же посилається на те, що між ним і відповідачем склалися цивільно-правові відносини, витікаючи з цивільного договору.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
30 жовтня 2006 р. між ОСОБА_1, як замовником, і ОСОБА_2, як виконавцем, у письмовій формі був укладений договір про надання послуги – виконання роботи водія в строк до 31 грудня 2006 року, при цьому замовник зобов'язався сплатити виконавцеві вказану послугу (а.с.7).
Даний договір відповідає вимогам ст.ст. 901,902,905 ЦК України. В ньому вказано яку послугу виконує відповідач у вигляді здійснення певної діяльності, вказано розмір оплати, строк її виплати та строк договору про надання послуг
Відповідач же не представив суду ніяких доказів того, що між ним і позивачем був укладений трудовий договір, що фактично він виконував роботу за трудовим договором.
Запис до його трудової книжки не вносився, відповідно до ст. 24-1 КЗпП України трудовий договір в державній службі зайнятості не реєструвався.
Вказівка в договорі, що це трудова угода, трудове доручення не може розцінюватися судом як доказ укладення трудового договору, оскільки сторонами був заповнений бланк, в якому даний запис був вказаний.
Згідно ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач, з вини якого у зв'язку з недотриманням Правил дорожнього руху був пошкоджений автомобіль, визнав в своїй розписці збитки і зобов'язався їх відшкодувати в повному розмірі.
Відповідач порушив строки виплати боргу.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням встановленого індексу інфляції 1,2642047 за період з 01.03.2008 р. по 01.09.2009 р. розмір суми боргу склав суму 42.582 грн. 21 коп.
Даний розрахунок відповідач не оспорив, дана сума повинна бути з нього стягнута на користь позивача, а також понесені позивачем судові витрати у справі.
Керуючись ст. ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, ст. ст. 625, 901-906, 1047, 1053 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 42582 грн. 21 коп., витрати на судовій збір у розмірі 336 грн. 83 коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн., 43039 грн. 04 коп. (сорок три тисячі тридцять дев’ять грн.. 04 коп.).
Достягувати з ОСОБА_2 судовій збір в дохід держави у розмірі 115 грн. 99 коп. (сто п'ятнадцять грн.. 99 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного Суду АРК через Керченський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Кіт М.В.