Справа № 2-976/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 березня 2010 року Жовтневий районний суд м. Харкова  у  складі:

головуючого - судді                                           Шульги Н.В.,

при секретарях                                                    Міхолап Л.Ю.,  Спиридоновій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за  уточненим позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

                        ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» (далі ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка»), та просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з серпня 2008 року по жовтень 2009 включно  у розмірі 4999,00 грн. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона з 01.08.1979 року працює на ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко», однак, всупереч ст.115 КЗпП України відповідач не виплачує їй заробітну плату в повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим склалася  вищезазначена заборгованість.

             В судове засідання позивач не з'явилась, подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності,   також подала уточнену позовну заяву, в якій зазначила, що вона не отримала заробітну плату з серпня 2008 року по січень 2010 року у розмірі 5886,00 грн., яку в уточненому позові просить стягнути з відповідача.  

Представник відповідача ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка»  в  судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення проти уточненої позовної заяви, просив розглядати справу за його відсутності.

    Суд перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.  Згідно зі ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.

    ОСОБА_1 працює на ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка»  з 01.08.1979 року  на підставі наказу № 915-к від 01.08.1979 року учнем оператора СПМ, оператором, а з 01.05.2004 року  оператором ЕОМ, що вбачається з копії трудової книжки ( а.с.3-4).

             Однак, позивач не отримала заробітну плату за серпень 2008 року - в сумі 376 грн., за вересень 2008 року - в сумі 551 грн., за листопад 2008 року в сумі 391 грн., за грудень 2008 року - в сумі 601 грн., за березень 2009 року – в сумі 380 грн., за квітень 2009 року – в сумі 663 грн., за травень 2009 року – в сумі 593 грн., за червень 2009 року – в сумі 542 грн., за жовтень 2009 року в сумі – 145 грн., за грудень 2009 року в сумі – 741 грн., за січень 2010 року в сумі – 845 грн., а  всього  5886 грн., що підтверджується відповідною довідкою ДП «ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка» №014-704 від 11.02.2010р. (а.с.16)

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно у робочій день, в строк, встановлений колективним договором, але не менш ніж два рази на місяць через   час, який  не  перевищує шістнадцяти календарних днів.

             Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі засновані на законі і підлягають задоволенню, що не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

    При цьому заперечення представника відповідача проти частини позовних вимог з посиланнями на порушення процедури банкрутства щодо підприємства відповідача суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.6 ст. 12 Закону України «Про банкрутство» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.    

Оскільки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору, а на підставі ч.3 ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати покладаються на сторони після розгляду справи, суд, задовольняючи позов, відповідно до ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у виплаті  заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Вданому випадку  суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення за серпень 2008 року в розмірі 434,00 грн.    

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 115 КЗпПУ, ч.1,5 ст.24 Закону України «Про оплату праці» , суд, -

В И Р І Ш И В :

 Уточнену позовну заяву  ОСОБА_1  задовольнити.

 Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі  5886 (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць – серпень 2008 року в розмірі 434 (чотириста тридцять чотири) гривні.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» в дохід держави судовий збір в розмірі 58 (п’ятдесят вісім) гривень 86 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                Н.В.Шульга