Справа № 2- 244/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2010 року                                                                                           м.Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді                       Федюшина М.В.,

при секретарі                                Корнєєвій І.В.,

за участю прокурора                    Гандзя М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи:  управління у справах дітей Київської районної у місті Харкові ради, служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, орган опіки та піклування Мереф»янської міської ради про позбавлення батьківських прав, суд,  -

                                                           ВСТАНОВИВ:

В серпні 2007р. позивач звернулась в суд з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 народження, посилаючись на те, що 24.02.2001р. був зареєстрований шлюб між нею та відповідачем, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 народження. Сімейні відносини між сторонами не склались та після народження дитини в травні 2003р. відповідач пішов з сімї. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.06.2005р. шлюб між сторонами розірвано. Рішенням того ж суду від 25.08.2004р. з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі ј частини його заробітку.

Дитина мешкає з нею, відповідач не допомагає їй у утриманні дитини, не цікавиться життям, вихованням, станом здоров’я дитини та не бажає приймати участь у її вихованні,  аліменти на утримання сина не сплачує, має заборгованість із сплати аліментів, у зв’язку з чим, вона змушена звернутись в суд з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали посилаючись на вищезазначені обставини.

Відповідач та його представники позов не визнали. Позивач у судовому засіданні підтвердив обставини щодо розірвання шлюбу з позивачкою, стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини, однак зазначив, що після розірвання шлюбу він відвідував дитину, доти доки позивачка не змінили адресу проживання, чим заважала йому виконувати батьківський обов’язок. Деякий час він намагався знайти дитину, але марно. Дійсно він через скрутний матеріальний стан мав заборгованість із сплати аліментів, однак на теперішній час заборгованість відсутня. Вказана заборгованість на погляд відповідача окрім зазначених ним обставин, виникла оскільки він не отримував повісток від державного виконавця, з приводу чого він звернувся до правоохоронних органів. Також, він звернувся, після звернення позивачки в суд з позовом про позбавлення його батьківських прав, до компетентних органів  для вирішення питання про його участь у вихованні дитини, оскільки вважає, що належним чином виконує батьківський обов’язок перед дитиною.

Представник  управління у справах дітей Київської районної у місті Харкові ради пояснила суду, що рішенням комісії від 10.11.2009р. питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_2 вирішено залишити на розсуд суду. Однак, вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, оскільки проведеною комісією перевіркою встановлено, що відповідач участі у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини не приймав, та позбавлення відповідача батьківських прав повністю відповідає інтересам дитини, з урахуванням її психологічного обстеження.

 Представник органу опіки та піклування Мереф»янської міської ради, прохав суд розглядати справу за його відсутності, надав до суду висновок від 18.03.2010р. про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки останній має задовільні матеріально-побутові умови, працює та висловлює бажання брати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини.

В судовому засіданні представник служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області надав висновок від 22.03.2010р. щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина, оскільки відповідач має постійну офіційну роботу, стабільну заробітну плату, характеризується позитивно, веде високоморальний спосіб життя, заборгованості із сплати аліментів не має.

З приводу наданого суду раніше службою висновку від 21.11.2007р. про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав пояснив, що відповідач змінив ставлення до батьківських обов’язків відносно дитини, та як встановлено проведеною вдруге перевіркою позивачка перешкоджає спілкуванню батька з сином.

Прокурор в судовому засіданні вважав недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина.

Суд, вислухав пояснення сторін, їх представників, висновок прокурора, свідків, вивчив матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, при розгляді справи виходить з вимог ст.ст.15, 60 ЦПК України, згідно з якими, судами розглядаються цивільні справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватится на припущеннях.

Сторони по справі не звертались до суду з клопотаннями про забезпечення інших доказів по справі.

 В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.02.2001 року. Від шлюбу мають дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.06.2005р. шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.08.2004р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі ј частини від його заробітку.

 Відповідач з початку 2005 року долею дитини не цікавився, участі у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини не приймав, вказані обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які також вказали на те, що позивачка буд-яких перешкод спілкуванню батька з дитиною не чинила. Відповідач має заборгованість із сплати аліментів на утримання дитини, яка повністю знаходиться на забезпеченні та вихованні матері та її рідних. Дитина негативно реагує на розмови про батька.

 Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вказали на те, що відповідач є гідною людиною, бажає приймати участь у вихованні дитини, однак, йому в цьому перешкоджає позивачка, яка не надає йому таку можливість.

 Відповідно до  п. 2 ч.1 ст.164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені судом  батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Саме по зазначених підставах позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина.

Згідно наданих суду розрахунків заборгованості ОСОБА_2 із сплати аліментів складених старшим державним виконавцем ВДВС Харківського РУЮ Харківської області по примусовому виконанню  виконавчого листа  №2-21622 від 25.08.2004р. виданого Дзержинським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за період з серпня 2004р. по жовтень 2008р. складає - 12087,05грн.

Станом на 31.12.2008р. заборгованість складала 8083, 55грн. З урахуванням квитанцій про сплату сум за аліментами, наданих відповідачем, заборгованість станом на 01.07.2009р. складала 8225.37 грн. Станом на 28.09.2009р. заборгованість складала 9253, 88 грн., відповідачем державному виконавцю були надані квитанції на загальну суму 7000грн., які однак, зараховані не були через відсутність підтвердження про отримання зазначеної суми позивачкою. Станом на 22.10.2009р. боржником сплачено 9000 гривень, заборгованість відсутня.

ОСОБА_2 суду надані докази на підтвердження того, що він з червня 2009р. звертався до відповідних органів опіки та піклування з приводу участі у вихованні дитини, однак розгляд цього питання був відкладений через розгляд позову щодо позбавлення його батьківських прав.

Відповідачем не надано суду переконливих доказів на підтвердження того, що позивачка по справі заважала йому у спілкуванні з дитиною та його участі у матеріальному забезпеченні дитини, вказані обставини, на які посилається відповідач як на підставу заперечень проти позову суд вважає не доведеними.

Як вбачається з характеристики на ОСОБА_3, 2003 року народження учня Харківської гімназії №55, батько дитини у її вихованні участі не приймає, навчанням дитини не цікавиться, батьківські збори не відвідує.

Згідно довідки Харківської міської дитячої поліклініки №23, ОСОБА_3, 2003р. народження перебуває на «Д» обліку у пульмонолога з Д-ом: бронхіальна астма ІІ ст. Ухід за дитиною здійснює мати ОСОБА_1 Дитина потребує тривалого лікування.

Згідно висновку психологічного обстеження ОСОБА_3, 2003 р. народження, проведеного центром соціальних служб для сімї, дітей та молоді Київського району м.Харкова від 02.04.2010р. бажано подальше проживання дитини із матір’ю. Батька дитина не знає, не спілкується з ним, батько не приймає участі у її вихованні.

Згідно з вимогами ч.ч. 5,6 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є не достатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд критично ставиться до висновків наданих службою у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, органом опіки та піклування Мереф»янської міської ради щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки вказаними службами умови проживання дитини та обох батьків не обстежувались, вказані служби обмежились тільки збором даних відносно відповідача.

Суд, при вирішенні справи враховує зміну відношення відповідача до участі у матеріальному утриманні дитини, з огляду на тривалість розгляду справи, та надані докази щодо фактичної відсутності заборгованості відповідача із сплати аліментів, однак вважає, що зустрічі батька з дитиною через тривалий час можуть негативно вплинути на психіку дитини.

За вказаних обставин встановлених у судовому засіданні суд вважає, що відповідач протягом п’яти років стосунків з сином не підтримував, участі у вихованні дитини не приймав, не цікавився станом її здоров’я, виявляючи байдужість та безвідповідальність відносно дитини, чим фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків відносно утримання та виховання неповнолітнього сина.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК  України, ст.ст. 150, 164, 165, 166 СК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи:  управління у справах дітей Київської районної у місті Харкові ради, служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, орган опіки та піклування Мереф»янської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

ОСОБА_2, 1978 року народження позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                     М.В. Федюшин