Справа 2-402

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року Балтський районний суд Одеської області в складі

        ГОЛОВУЮЧОГО – СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ К.М.

        ПРИ СЕКРЕТАРІ  -  ПОГРЕБНЮК Л.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,

В С Т А Н О В И В :

    26.01.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.

    В судовому засіданні позивач підтримав свій позов та пояснив, що в період з травня 2005 р. до листопада 2009 р. вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали в будинку відповідачки, потім шлюбні відносини між ними припинені, він перейшов жити до свого будинку, а відповідачка залишилась у своєму будинку. За період спільного проживання за власні кошти відповідачки вони  газифікували будинок, провели водопровід, забетонували подвір’я, капітально відремонтували ванну кімнату, збудували баню, на що були витрачені кошти в загальній сумі 15940 грн. Оскільки в період спільного проживання він особистою працею допомагав відповідачці, витрачав свої власні кошти на придбання продуктів харчування, просить стягнути з відповідачки на його користь  половину витрачених на проведення ремонту, водопроводу та газифікації коштів, що складає 7970 грн., та понесені судові витрати.

    Відповідачка позов не визнала та пояснила, що дійсно вона знаходилась у шлюбних відносинах з позивачем у зазначений період часу, однак спільного бюджету у них не було, протягом 11 місяців з цього періоду вона перебувала за межами України, витрати на газифікацію, водопровід, ремонт несла особисто вона, тобто витрачала власні кошти. Траплялися випадки, коли вона позичала гроші у позивача, однак повертала йому борги в повному обсязі. Тому вважає, що позивач не вправі вимагати від неї сплати половини затраченої нею суми.

    Суд, заслухавши доводи сторін, пояснення свідків, оцінивши докази, що є у справі, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

    Відповідно до ст..74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності , якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

    В судовому засіданні встановлено, що сторони в період з травня 2005 року до листопада 2009 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали в житловому будинку відповідачки ОСОБА_2,  однак спільне господарство не вели, спільного бюджету у них не було, кожен з них отримував пенсію та мав додатковий заробіток і самостійно розпоряджався своїми особистими коштами, витрати по утриманню будинку, його газифікації, водопроводу, ремонту, бетонуванню подвір’я, будівництву бані, придбанні побутової техніки несла відповідачка за рахунок своїх власних коштів, і вказана обставина позивачем визнається.

    За таких обставин підстав для визнання об’єктом спільної сумісної власності майна немає, отже відсутні підстави для задоволення позову.    

На підставі викладеного, керуючись ст.74 СК України,  ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В  :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                СУДДЯ