Справа № 2а-159/2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2010 року Чорноморський районний суд Автономної Республіки у складі: головуючого судді Єрохіної І.В.
при секретарі Приходько Н.Г.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із земельного податку,
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція в Чорноморському районі звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті земельного податку у розмірі 444,26 гривень з врахуванням штрафних санкій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на підставі Державного акту на право власності на землю серії КМ № 534683 є власником земельного паю площею 11,6601 га, а також власником присадибної ділянки площею 0,09 га, у зв’язку з чим Державною податковою інспекцією в Чорноморському районі АР Крим був нарахований земельний податок за 2009 рік з фізичних осіб у розмірі 141,83 грн., по терміну сплати податку 14.08.2009 року та 16.11.2009 року. У встановлені терміни відповідачем земельний податок в повному обсязі не сплачено. З урахуванням заборгованості минулих років заборгованість по податку на землю станом на 11.02.2010 року складає 444 грн. 26 коп., в тому числі штрафна санкція 319,51 грн.
Сторони в судове засідання не з’явилися, за їх клопотанням справа розглядається в
порядку письмового провадження згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельного паю, розташованого у межах згідно з планом на території Кіровської сільради Чорноморського району Автономної Республіки, а також присадибної ділянки площею 0,09 га , що підтверджено наявною у матеріалах справи копією довідки Кіровської сільради від 18.01.2010 року № 07/02-15 (а.с. 10).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ із наступними змінами і доповненнями (далі – Закон) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок (ч. 2 ст. 2 Закону).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно ст. 13 Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
При цьому, нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу (ч. 3 ст. 14 Закону).
Частиною 1 ст. 15 Закону передбачено, що власники землі та користувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
За таких обставин відповідач ОСОБА_1 є платником земельного податку.
Разом з тим, податкове зобов’язання по земельному податку, а також орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходження земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ст. 17 Закону).
З п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із наступними змінами і доповненнями вбачається, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу),
належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Як витікає з матеріалів справи, відповідачу 14.07.2009 року було надіслано податкове повідомлення (а.с. 9) про необхідність сплати земельного податку з фізичних осіб по терміну сплати 14.08.2009 року в сумі 70 грн. 92 коп., по терміну сплати 16.11.2009 року в сумі 70 грн. 91 коп., разом 141,83 грн. Як вбачається із відомості про погашення земельного податку (а.с. 18-23) ОСОБА_1 в групі с іншими платниками податку перерахував земельний податок за 2009 рік в сумі 141 грн. 83 коп. Надходження цієї суми до бюджету підтверджується копією лицевого рахунку на ім‘я ОСОБА_1 (а.с. 6), згідно якого 24.07.2009 року зарахована сплата податкового зобов’язання в сумі 141,83 грн.
Таким чином відповідач своєчасно сплатив земельний податок за 2009 рік. .
Відповідно до п. 6.3.1. ст.. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень щодо окремого платника податків. Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором
(обов'язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платників податків.
А відповідно по 6.3.2. цього ж Закону у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Позивачем не надано суду доказів про те, що відповідач був сповіщений про наявність у нього заборгованості по земельному податку за минулі роки, та про те, що йому надсилалися податкові повідомлення про сплату заборгованості та штрафних санкцій з визначеним терміном погашення заборгованості.
З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості із земельного податку у сумі 444,26 грн. не обґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, ст. 2, 5, 13, 17 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ із наступними змінами і доповненнями, ст.ст. 6, 16, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із наступними змінами і доповненнями, керуючись ст.ст. 71, 158 – 163, 167 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки до ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського Апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим через Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі у десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарзі, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя